Рішення

від 29.05.2014 по справі 913/1110/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 травня 2014 року Справа № 913/1110/14

Провадження №8пд/913/1110/14

За позовом 1-го позивача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2-го позивача - Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Акціонерного товариства закритого типу "Луганськміськбуд", м. Луганськ, -

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.06.1996 (державна реєстрація від 13.07.1996 за № 1516).

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від 1-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність №И01/03-31/5160/0/2-13 від 20.08.2013;

від 2-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність №И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачами заявлено вимогу про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №1516, укладеного між 1-м позивачем - Виконавчим комітетом Луганської міської ради (далі - виконком, орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Луганськміськбуд" (далі - АТЗТ "Луганськміськбуд", орендар)10.06.1996, на російській мові, у простій письмовій формі, державна реєстрація від 13.07.1996 №1516, предметом якого є земельна ділянка площею 4,8829 га, що розташована в м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, надана в оренду терміном на 49 років для розміщення будівель та споруд, а саме:

пункт 2.1. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов от нормативной денежной оценки земельного участка, который передан в аренду, в гривнах";

розділ 2. "Плата за землю" договору доповнити новим пунктом 2.2. наступного змісту:

"2.2. Арендная плата платится за базовый налоговый (отчетный) период, который равен календарному месяцу, в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) месяца";

абзац 11 підпункту б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

"Своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. За несвоевременное внесение арендной платы за землю взыскивается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки".

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до чинного законодавства.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1110/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 15.05.2014 до 29.05.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 29.05.2014 від позивачів надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;27-28; та ін.).

Позивач у позовній заяві вказав наступну адресу місцезнаходження відповідача: м.Луганськ, вул.Фабрична, 1 (а.с.2-5), на яку судом були спрямовані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, а також про відкладення останнього.

Оператор поштового зв'язку станом на 29.05.2014 не повернув до суду зазначені поштові відправлення.

Згідно з витягом з ЄДР №18629079 від 06.05.2014 (а.с.15-17) юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, вул.Фабрична, 1, - на яку судом спрямовано вищезгадані ухвали, але до жодного з судових засідань відповідач не з'явився без пояснення причин.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивачі не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, розглянувши клопотання відповідача, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши позивачів, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

10.06.1996 року між Виконавчим комітетом Луганської міської ради народних депутатів (1-й позивач, орендодавець,) та відповідачем (орендар), на російській мові, у простій письмовій формі, був укладений договір №1516 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), згідно якому міськвиконком на підставі рішення від 19.04.1996 року №214/18 (а.с.9) надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4,8829 га (п.1.1), терміном на 49 років, для розміщення будівель та споруд по вул.Фабричній,1 (п.1.2).

Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку, щомісячно, рівними долями (п.2.1).

Згідно абз.5-6 підпункту а) пункту 3.1 договору орендодавець має право змінювати орендну плату у разі зміни економічної оцінки землі та ставки земельного податку, а також визначати розмір орендної плати на наступний період в установленому порядку.

Державну реєстрацію договору здійснено 13.07.1996 року №1516 (а.с.10;11-12).

Відповідач не заперечив та не спростував факт передачі йому орендованої земельної ділянки.

Цей спір виник з наступних підстав.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ) у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд визнає в якості загальновідомого факту, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З метою вжиття заходів до виконання вимог цього Кодексу та на підставі пунктів 34-35 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №№280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" 27.05.2011 Луганська міська рада прийняла рішення №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", - пунктом 1 якого визначено, що у разі укладення нових договорів оренди землі або внесення змін до раніше укладених розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосування до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим, ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку), передбачений Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (а.с.20).

Дане рішення ради доведене до відома Луганської міської територіальної громади шляхом його опублікування у газеті "Жизнь Луганска" від 01.06.2011 №23(1095).

Як сказано у абзаці 11 підпункту в) пункту 2.2.3 Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2010 щодо практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - установивши, що законодавче змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Відповідач не заперечив та не спростував факт доведення до його відома як змісту Податкового кодексу України, так і вищезгаданого рішення міської ради, - але не вжив заходів до їх виконання шляхом внесення змін до договору оренди землі від 10.06.1996 №1516, - що стало підставою для звернення позивачів з цим позовом до суду.

Відповідач його не спростував та не оспорив.

Заслухавши позивачів, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.125 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами основний договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З нею кореспондується стаття 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

При вирішенні цього спору суд керується роз'ясненням Вищого господарського суду України, яке викладене у абзаці четвертому пункту 2.19 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6, відповідно до якого статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, при цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст.188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Такою істотною зміною позивач вважає зміну встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

У частинах 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України сказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 3 п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6) наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (п.31).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у

відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності передбачених даною нормою закону 4-х обставин.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором та позивачами вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення спірного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку.

Відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 ст. 288 орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивача, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктами 34-35 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного суд факт законодавчої зміни розміру орендної плати за землю вважає належним чином доведеним, про що орендар був повідомлений, але ухилився від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 26,59,73 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Акціонерного товариства закритого типу "Луганськміськбуд" - про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.06.1996 (державна реєстрація від 13.07.1996 за № 1516) - задовольнити повністю.

2.Внести зміни до договору №1516 на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладеного між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Акціонерним товариством закритого типу "Луганськміськбуд" (орендар) 10 червня 1996 року, у простій письмовій формі, державна реєстрація від 13 липня 1996 року №1516, - предметом якого є земельна ділянка площею 4,8829 га, що розташована в м. Луганськ, вул. Фабрична, 1, надана в оренду терміном на 49 років для розміщення будівель та споруд, а саме:

пункт 2.1. розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"2.1. Годовая арендная плата устанавливается в размере 3 процентов от нормативной денежной оценки земельного участка, который передан в аренду, в гривнах";

розділ 2. "Плата за землю" договору доповнити новим пунктом 2.2. наступного змісту:

"2.2. Арендная плата платится за базовый налоговый (отчетный) период, который равен календарному месяцу, в денежной безналичной форме ежемесячно на протяжении 30 календарных дней, следующих за последним календарным днем отчетного (налогового) месяца";

абзац 11 підпункту б) пункту 3.2. розділу 3. "Права и обязанности сторон" договору викласти у новій редакції:

"Своевременно вносить обусловленную договором плату за землю. За несвоевременное внесение арендной платы за землю взыскивается пеня в размере пени, предусмотренной действующим законодательством, за несвоевременную уплату земельного налога от неуплаченной суммы за каждый день просрочки".

2.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни до договору оренди землі, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Луганськміськбуд", ідентифікаційний код 01240568, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фабрична, 1, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794, на рахунок №35418001022504, МФО 804013, код 35079336, УДКСУ у м. Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області, - судовий збір у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 02 червня 2014 року.

Суддя А.П.Середа