Рішення

від 29.05.2014 по справі 913/1147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 травня 2014 року Справа № 913/1147/14

Провадження №8пд/913/1147/14

За позовом 1-го позивача - Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ,

2-го позивача - Луганської міської ради, місто Луганськ,

до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Росія", м. Луганськ, -

про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 31.01.1997, державна реєстрація від 30.01.1997 №1813.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від 1-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність № И01/03-31/5160/0/2-13 від 20.08.2013;

від 2-го позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність № И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - Косова Н.Г. - представник, - довіреність №б/н від 07.05.2014, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею(в тому числі на умовах оренди), укладеного між 1-м позивачем - Виконавчим комітетом Луганської міської ради (далі - виконком, орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Росія" (далі -ВАТ "Універмаг "Росія", орендар), у простій письмовій формі 31.01.1997 №1813, державна реєстрація від 20.01.1997, №1813, предметом якого є земельна ділянка площею 1,0294 га, що розташована у м. Луганськ, вул. 16 лінія,48, надана в оренду терміном на 49 років для розміщення торгового будинку та допоміжних будівель та споруд, - а саме:

абзац перший пункту 2.1 розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"Річна орендна плата встановлюється 3,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна орендна плата сплачується рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця";

абзац п'ятий пункту 2.1 розділу 2."Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"У разі невнесення орендної плати за землю у строки, визначені цим договором, з Орендаря справляється пеня у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення".

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до нині чинного законодавства.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1147/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.05.2014 до 29.05.2014 - у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву на позов та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 29.05.2014 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю.

Відповідач відзив на позов не надав, при цьому у судовому засіданні 29.05.2014 усно пояснив, що позов не визнає.

Свої дії стосовно ненадання відзиву пояснив тим, що сподівався, що суд зупинить провадження у даній справі.

У цьому судовому засіданні він подав клопотання від 28.05.2014 за вих. №б/н - про зупинення провадження у даній справі (№913/1147/14), мотивуючи його тим, що у провадженні господарського суду Луганської області знаходилася, на його думку, пов'язана з нею справа №913/1056/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Росія" (далі - ПрАТ "Універмаг "Росія") до Луганської міської ради - про визнання незаконним та скасування рішень, - предметом якого були:

пункти 1,2 рішення Луганської міської ради від 27.06.2013 №35/36 "Про деякі питання щодо розгляду акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів за 2010-2011 роки та завершений період 2012 року" в частині, що стосується дев'яти договорів, укладених між Луганською міською радою та ПрАТ "Універмаг "Росія" (судом встановлено, що до їх числа не входить договір оренди землі, що є предметом спору у справі №913/1147/14);

пункти 1 та 3 рішення Луганської міської ради від 28.08.2013 №36/29 "Про деякі питання щодо внесення змін у договори, що посвідчують право користування земельними ділянками, в частині збільшення розміру річної орендної плати, з урахуванням рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", в яких розмір річної орендної плати складає менше трикратного розміру земельного податку", - в частині, яка стосується договору оренди землі від 31.01.1997 №1813, державна реєстрація від 30.01.1997 №1813.

У своєму клопотанні відповідач зазначив, що господарський суд Луганської області рішенням від 27.05.2014 справі №913/1056/124 позовні вимоги задовольнив повністю, але станом на 29.05.2014 воно ще не набрало законної сили, а тому, на його думку. провадження у справі №913/1147/14 слід зупинити до набрання рішенням у справі №913/1056/14 законної сили.

Позивачі заперечили проти задоволення цього клопотання, пославшись на те, що, по-перше, пропозиція 2-го позивача - Луганської міської ради про внесення змін до договору від 31.01.1997 №11813 була внесена відповідачу задовго до прийняття оспорюваних ним рішень; по-друге, позов щодо оспорювання останніх задоволено в частині, яка стосується інтересів ПрАТ "Універмаг "Росія"", - тобто ці рішення не можуть впливати на правовідносини сторін за договором оренди землі від 31.01.1997 №1813; по-третє, до договору від 31.01.1997 №1813 до цього часу зміни не внесено, тобто його не приведено у відповідність до вимог нині чинного законодавства; по-четверте, з урахуванням викладеного є підстави вважати, що ці дві справи не є настільки пов'язаними, щоб неможливо було вирішити спір у справі №913/1147/14 до вирішення спору у справі №913/1056/14.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивачів з цього приводу, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36 та 43 ГПК України, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з підстав. викладених у попередньому абзаці цього рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

31.01.1997 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (1-й позивач, орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Росія", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Росія" (а.с.24-47) (орендар) у простій письмовій формі було укладено договір №1813 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 17.02.1995 №54/7 (а.с.11) надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,0294 га (п.1.1) терміном до 17.02.2044 для розміщення торгового будинку та допоміжних будівель і споруд (п.1.2).

Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 7,2 на 1995 рік. На подальший період розмір орендної плати визначається в установленому порядку (п.2.1).

Згідно пункту 3.1 договору орендодавець, зокрема, має право змінювати орендну плату при зміні економічної оцінки земель та ставки земельного податку, а також визначати розмір орендної плати на подальший період в установленому порядку.

Державну реєстрацію договору здійснено 30.01.1997 за №1813 (а.с.7;8).

Факт передачі йому орендованої земельної ділянки відповідач не оспорює.

30.07.2001 сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою внесли низку змін до нього, у тому числі:

до пункту 2.1, - яким встановили, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі земельного податку з коефіцієнтом 1 (один), щомісячно, рівними частками.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони встановили, що у разі зміни земельного податку пропорційно змінюється і розмір орендної плати, без внесення змін у договір. Про зміну земельного податку орендодавець письмово повідомляє орендаря, а також робить про це оголошення в місцевому засобі масової інформації (а.с.9).

Докази державної реєстрації цієї угоди до справи не надано.

24.09.2003 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 31.01.1997 №1813, яка не має істотного значення для вирішення цього спору (а.с.10)

Докази державної реєстрації цієї угоди до справи не надано.

Цей спір виник з наступних підстав.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПКУ) у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд визнає в якості загальновідомого факту, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З метою вжиття заходів до виконання вимог цього Кодексу та на підставі пунктів 34-35 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №№280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" 27.05.2011 Луганська міська рада прийняла рішення №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", - пунктом 1 якого визначено, що у разі укладення нових договорів оренди землі або внесення змін до раніше укладених розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосування до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим, ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку), передбачений Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (а.с.12).

Дане рішення ради доведене до відома Луганської міської територіальної громади шляхом його опублікування у газеті "Жизнь Луганска" від 01.06.2011 №23(1095).

На його виконання міською радою на адресу відповідача 02.09.2011 за вих. №И01/03-13/5411/0/2-11 спрямовано письмову пропозицію про приведення вищезгаданого договору оренди землі у відповідність з чинним законодавством України (з доданням примірника проекту договору про внесення змін до основного договору) та запропоновано у 20-денний термін надати відповідь на неї (а.с.13-14;15).

Орендар (відповідач) отримав цю пропозицію 06.09.2011, але відповідь на неї не надав та договір про внесення змін до основного договору не підписав.

Як сказано у абзаці 11 підпункту в) пункту 2.2.3 Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2010 щодо практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - установивши, що законодавче змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Отже, як Податковим кодексом України, так і вищезгаданим рішенням міської ради від 27.05.2011 №9/12 підтверджено, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, - при цьому відповідач не спростував та не оспорив факт своєї обізнаності щодо цих фактів.

Незважаючи на викладене, відповідач не вжив заходів, спрямованих на їх (Кодексу та вищезгаданого рішення міської ради) виконання шляхом внесення змін до договору оренди землі від 31.01.1997, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами у цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.ст.125-126 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (пункт 2.1 та абзаци п'ятий-шостий пункту 3.1), - що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а при не досягненні згоди між сторонами щодо змін договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Аналогічне положення містить стаття 30 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Правова позиція щодо можливості внесення змін до договору оренди землі у разі наявності спору між його сторонами викладена у абзаці четвертому п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6), у якому зазначено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також ухилення орендаря (відповідача) від приведення його у відповідність до чинного законодавства.

Такою істотною зміною позивач вважає зміну встановленого чинним законодавством України розміру орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

У частинах 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України сказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 3 п.2.19 вищезгаданої постанови №6 наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

У справі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведено, що між сторонами існує спір з приводу договірного коефіцієнту розміру річної орендної плати та необхідності приведення його у відповідність до вимог нині чинного законодавства.

Відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу набрання чинності Податковим кодексом України, а також рішенням міської ради від 27.05.2011 №9/12, ухилився від внесення змін до договору.

Зокрема, у частині 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 02.10.2010 №2756-УІ, чинній на час виникнення спору) зазначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у

відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності усіх 4-х обставин, передбачених даною нормою закону.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором та позивачем вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення основного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку, а відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 цієї статті орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивача, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, а в силу пункту 35 частини 1 цитованої статті Закону до виключної компетенції названих рад також належить затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З огляду на викладене рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську" - повністю відповідає приписам чинного законодавства та є нині чинним.

Отже, факт законодавчої зміни розміру орендної плати за землю суд вважає належним чином доведеним, про що орендар є повідомленим та обізнаним, але ухиляється від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі.

2.Що стосується посилань відповідача на необхідність врахування при вирішенні цього спору результатів розгляду господарським судом Луганської області справи №913/1056/14, то суд при вирішенні даного спору (№913/1147/14) виходить з наступного.

З обставин справи №913/1147/14 відомо, що 35-ю сесією Луганської міської ради шостого скликання 27.06.2013 було прийнято рішення №35/36 "Про деякі питання щодо розгляду акту ревізії фінансово-господарської діяльності Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів за 2010-2011 роки, та завершений звітний період 2012 року", - у пункті першому резолютивної частини якого сказано: вважати зміненими договори, що посвідчують право користування земельними ділянками в частині збільшення розміру річної орендної плати, з урахуванням рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м.Луганську", в яких розмір річної орендної плати складає менше трикратного розміру земельного податку".

Крім того, 36-ю сесією Луганської міської ради шостого скликання 28.08.2013 було прийнято рішення №36/29 "Про деякі питання щодо внесення змін у договори, що посвідчують право користування земельними ділянками, в частині збільшення розміру річної орендної плати, з урахуванням рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", в яких розмір річної орендної плати складає менше трикратного розміру земельного податку".

Відповідач в ході розгляду спору пояснив суду, що, на його думку, є підстави вважати, що у зв'язку з прийняттям двох вищезгаданих рішень є підстави вважати, що зміни до спірного договору уже внесені, а тому у справі №913/1147/14 відсутній предмет спору.

Суд не погоджується з такою думкою з огляду на наступне.

Так, згідно ст.525 Цивільного кодексу (ч.7 ст.193 ГК України) одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З нею кореспондується ст.651 ЦКУ, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічна норма викладена у ст. 30 спеціального Закону України "Про оренду землі", в силу якої зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З цитованої статті 30 спеціального Закону вбачається, що нею не передбачено будь-якого альтернативного порядку зміни умов договору оренди землі, - а тільки та виключно у порядку та у спосіб, вказані у ній.

З приписами названих статей кодексів та Закону узгоджуються укладений сторонами договір, про що сказано вище у цьому рішенні.

Аналіз Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" надає суду підстави для висновку, що ним до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад не віднесено право на одностороннє внесення змін до укладених договорів, у т.ч. - договорів оренди землі.

Цивільним та Господарським кодексами України визначено загальний порядок внесення змін до договору, про що уже сказано вище у цьому рішенні.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок внесення змін до договорів оренди землі, а саме: за згодою сторін, а у разі її недосягнення - у судовому порядку, - при цьому ані законодавством, ані договором не передбачено право власника землі (орендодавця) в особі органу місцевого самоврядування на одностороннє внесення змін до договору оренди землі, у тому числі - у спосіб, до якого вдався 2-й відповідач (Луганська міська рада), приймаючи рішення від 27.06.2013 №35/36 та від 28.08.2013 №36/29.

З урахуванням викладеного суд при вирішенні спору у справі №913/1147/14 не приймає до уваги посилання відповідача на рішення міської ради, про які йдеться у попередньому абзаці.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору у сумі 1218,00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93,125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Виконавчого комітету Луганської міської ради та Луганської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Росія" - про внесення змін до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 31.01.1997, державна реєстрація від 30.01.1997 №1813 - задовольнити повністю.

2.Внести зміни до договору №1813 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного 31.01.1997 між Виконавчим комітетом Луганської міської ради (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Універмаг "Росія", правонаступником якого Приватне акціонерне товариство "Універмаг "Росія" (орендар), у простій письмовій формі, державна реєстрація від 20.01.1997 №1813, предметом якого є земельна ділянка площею 1,0294 га, що розташована у м. Луганськ, вул. 16 лінія, 48, надана в оренду терміном на 49 років для розміщення торгового будинку та допоміжних будівель та споруд, - а саме:

абзац перший пункту 2.1 розділу 2. "Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"Річна орендна плата встановлюється 3,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Річна орендна плата сплачується рівними частками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця";

абзац п'ятий пункту 2.1 розділу 2."Плата за землю" договору викласти у новій редакції:

"У разі невнесення орендної плати за землю у строки, визначені цим договором, з Орендаря справляється пеня у розмірі пені, передбаченої діючим законодавством, за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожний день прострочення".

2.1.Відповідно до приписів ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни у праві оренди земельної ділянки, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Росія", ідентифікаційний код 01557513, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. 16 лінія, 48, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794, на рахунок №35418001022504, МФО 804013, код 35079336, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: Департамент Луганської міської ради з питань земельних ресурсів , - судовий збір у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 02 червня 2014 року.

Суддя А.П.Середа