Рішення

від 29.05.2014 по справі 910/8209/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8209/14 29.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група

морепродуктів»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудстор»

Про стягнення 38 399,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Костинець Є.В. - по дов. № б/н від 15.02.2014

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудстор» про стягнення 38 399,95 грн., з яких: 25 599,97 грн. основного боргу за поставлений товар та 12 799,98 грн. штрафу за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору купівлі-продажу № Ф101/08 від 02.08.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі № 910/8209/14 та призначено справу до розгляду на 20.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8209/14 від 20.05.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.2014, розгляд справи був відкладений на 29.05.2014.

Позивач в судовому засіданні 29.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 29.05.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.2014 та ухвали від 20.05.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Закревського, 39-А, кв. 69, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.05.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 29.05.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудстор» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № Ф101/08 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору продавець на протязі терміну дії договору зобов'язується передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар (рибну продукцію) та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором своєчасно оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 25 599,97 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язання нарахований штраф в розмірі 12 799,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 6.2. договору договір укладено на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати цей договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до моменту такого розірвання.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні відносини не подано.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.2. договору найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.3. договору покупець сплачує вартість отриманого товару, згідно відповідних видаткових накладних, у національній валюті України.

Позивачем подано наступні видаткові накладні, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ 3440139 від 10.12.2013 на суму 4 840,00 грн.,

№ 3460305 від 12.12.2013 на суму 735,90 грн.,

№ 3510215 від 17.12.2013 на суму 1 452,00 грн.,

№ 3520671 від 18.12.2013 на суму 484,00 грн.,

№ 3520672 від 18.12.2013 на суму 968,00 грн.,

№ 3520673 від 18.12.2013 на суму 742,50 грн.,

№ 3520698 від 18.12.2013 на суму 4 840,00 грн.,

№ 3520729 від 18.12.2013 на суму 3 388,00 грн.,

№ 3520744 від 18.12.2013 на суму 742,50 грн.,

№ 3520745 від 18.12.2013 на суму 484,00 грн.,

№ 3520746 від 18.12.2013 на суму 742,50 грн.,

№ 3530290 від 19.12.2013 на суму 850,25 грн.,

№ 3580111 від 24.12.2013 на суму 484,00 грн.,

№ 3580113 від 24.12.2013 на суму 726,00 грн.,

№ 3580144 від 24.12.2013 на суму 484,00 грн.,

№ 3580145 від 24.12.2013 на суму 484,00 грн.,

№ 3580146 від 24.12.2013 на суму 726,00 грн.,

№ 3580153 від 24.12.2013 на суму 4 840,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.3. договору покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати товару в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно обґрунтованих розрахунків позивача, що не оспорені відповідачем, становить 25 599,97 грн..

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25 599,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем п. 4.3. договору більше ніж на 25 календарних днів, покупець сплачує продавцеві штраф в розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого товару.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати товару мало місце понад 25 календарних днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача загальної суми штрафу в розмірі 12 799,98 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудстор» (м. Київ, вул. Закревського, 39-А, кв. 69, код ЄДРПОУ 38403246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» (м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 32248136) 25 599 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп. основного боргу, 12 799 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп. штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення складено 02.06.2014.

СуддяВ.В.Сівакова