Рішення

від 29.05.2014 по справі 913/1171/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

29 травня 2014 року Справа № 913/1171/14

Провадження №8/913/1171/14

За позовом Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Приватного підприємства "Пірс", м. Луганськ, -

про стягнення 136873 грн. 69 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від заявника - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м. Луганська, - посвідчення №020155 від 03.09.2013;

від позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність №И01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків за період з 27.08.2009 по 30.05.2013 у сумі 136873,69 грн., нарахованих ним з посиланням на те, що вони заподіяні відповідачем шляхом користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/1171/14.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19.05.2014 до 29.05.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 29.05.2014 від прокурора та позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні вони заявлені вимоги підтримали повністю.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1-2;40-41; та ін.).

Прокурор у позовній заяві вказав наступну адресу місцезнаходження відповідача: м.Луганськ, вул.Остапа Вишні, 3 (а.с.3-9), на яку судом були спрямовані ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, а також про відкладення останнього.

Оператор поштового зв'язку станом на 29.05.2014 не повернув до суду зазначені поштові відправлення.

Згідно з витягом з ЄДР №18678344 від 15.05.2014 юридичною адресою відповідача є місто Луганськ, вул.Остапа Вишні, 3, - на яку судом спрямовано вищезгадані ухвали, але до жодного з судових засідань відповідач не з'явився без пояснення причин.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор та позивач не заперечили проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, розглянувши клопотання відповідача, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши прокурора та позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

27.05.2009 Луганською міською радою прийнято рішення №52/41 "Про передачу Приватному підприємству "Пірс" (далі - ПП "Пірс") в оренду земельної ділянки під благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: вул. Остапа Вишні", згідно якому: затверджено проект відведення земельної ділянки під благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) площею 0,1474 га за адресою: м.Луганськ, вул. Остапа Вишні (п.1); вказану земельну ділянку передано в оренду терміном на 49 років (п.2); на ПП "Пірс" покладено обов'язок у тримісячний термін укласти договір оренди цієї земельної ділянки (п.4) (а.с.19-20;21).

З обставин справи вбачається, що відповідач не виконав дане рішення міської ради та договір оренди зазначеної у ньому земельної ділянки не уклав.

Цей факт встановлено Управлінням Луганської міської ради з питань земельних ресурсів, у зв'язку з чим 21.05.2013 ним складено акт обстеження згадуваної тут земельної ділянки (а.с.17-18).

Даний акт було розглянуто на засіданні комісії міської ради по визначенню збитків, з приводу чого складено акт від 30.05.2013, яким встановлено, що розмір збитків, спричинених ТОВ "Пірс" у період з 27.08.2009 по 30.05.2013 (а.с.34) шляхом користування вищезгаданою земельною ділянкою площею 0,1474 га без правовстановлюючих документів, становить 136873,69 грн. (а.с.16).

З розрахунку суми збитків (а.с.34) вбачається, що при її визначенні позивач (міська рада) керувався Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (далі - Порядок №284) та Порядком відшкодування збитків у сфері земельних відносин, затвердженим рішенням Луганської міської ради від 30.09.2011 №14/11"Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Суд погоджується з сумою збитків, визначених на підставі нормативних актів, названих у попередньому абзаці цього рішення.

На підставі двох вищезазначених актів виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.05.2013 прийнято рішення №135 "Про затвердження актів по визначенню збитків, згідно додатку до якого затверджено суму збитків, спричинених відповідачем, у сумі 136873,69 грн. (а.с.13-14).

Відповідач у встановленому законом порядку не оспорив це рішення, - воно є чинним на час розгляду даного спору судом.

З наданих до справи доказів вбачається, що на адресу відповідача рекомендованим листом було спрямовано запрошення взяти участь у згаданому засіданні міськвиконкому (а.с.23-24), яке той, будучи повідомлений оператором поштового зв'язку про його надходження, не отримав, а тому запрошення повернуто міськвиконкому у зв'язку з закінченням терміну його зберігання (а.с.24).

Після прийняття рішення міськвиконкому від 30.05.2013 №135 міською радою в особі Управління з питань земельних ресурсів 04.06.2013 за вих. №2660 на адресу відповідача було спрямовано повідомлення з пропозицією сплатити визначену суму збитків у 10-тиденний термін (а.с.25), яке він отримав 06.06.2013 (а.с.26), але заходів до сплати суми збитків не вжив, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Заслухавши прокурора та позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

З обставин справи вбачається, що позивачем у порядку, визначеному чинним законодавством, 27.05.2009 було прийнято вищезгадане рішення №52/41, - тобто відповідач у такий спосіб набув право користуватися земельною ділянкою, про яку йдеться у рішенні, але не виконав приписів пункту 4 останнього, не уклавши договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 34-35 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення згідно закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, в силу сказаного у попередньому абзаці цього рішення та ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Механізм надання у користування земельної ділянки врегульовано ст.ст.123 та 124 ЗК України 2001 року.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 124 ЗКУ передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Кодексу умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, заінтересована в одержанні земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

З приписів цих статей Кодексу вбачається, що зазначені в них дії з подання документів покладаються на особу, заінтересовану в отриманні земельної ділянки, - а на органи місцевого самоврядування покладено лише дотримання строків їх розгляду та власне розгляд документів.

Відповідно до ст.ст. 124 та 125 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Суд дійшов висновку, що відповідач припустився неналежного виконання приписів чинного законодавства, у т.ч. ст.ст.123 та 124 Земельного кодексу, оскільки, отримавши рішення міської ради від 27.05.2009 року №52/41 (а.с.19-20), на підставі якого йому було передано в оренду згадувану тут земельну ділянку, - не виконав викладену у ньому вимогу про укладення договору оренди останньої, але приступив до фактичного користування нею.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З огляду на викладене рішення Луганської міської ради від 27.05.2009 №52/14 - повністю відповідає приписам чинного законодавства, є нині чинним, а тому підлягає обов'язковому виконанню.

Отже, відповідач не виконав приписів вищецитованого чинного законодавства України та припустився користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - договору оренди землі.

Статтями 269-289 Податкового (далі - ПКУ) та ст. 206 Земельного кодексів України встановлено, що користування землею в Україні є платним.

За приписами статті 270 Податкового кодексу об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а в силу ст. 288 цього Кодексу підставою для нарахування орендної плати за землю є договір її оренди.

Відповідач, користуючись спірною земельною ділянкою у період з 29.08.2009 по 30.05.2013, не уклав договір її оренди та не вносив орендну плату на користь бюджету.

З огляду на викладене прокурор та позивач, враховуючи обставини справи, приписи чинного законодавства та факт ухилення відповідача від укладення договору оренди земельної ділянки, - правомірно поставили питання не про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою чи земельного податку, - а саме збитків , заподіяних територіальній громаді міста Луганська внаслідок її невнесення, оскільки договір оренди земельної ділянки не був укладений з вини саме відповідача, в той час, як земельна ділянка площею 0,1474 га упродовж зазначеного періоду часу перебувала у його користуванні.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини 3 названої статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В силу пункту "г" ч.1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, до числа яких віднесено, зокрема, і відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з п.1 Порядку №284 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

У п.2 Порядку зазначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

У абз. 6 п.3 Порядку №248 зазначено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані, - при цьому тут же надано поняття неодержаного доходу, яким є доход, який міг би одержати власник землі , землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

За приписами пункту 5 Порядку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

За загальними приписами ЦК України підставами деліктної відповідальності є протиправне (дія чи бездіяльність), шкідливе (причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою), винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведена наявність усіх вищезазначених складових.

Відповідно до частин 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що є належним чином доведеними факти:

протиправної бездіяльності відповідача (неукладення ним договору оренди земельної ділянки у термін до 27.08.2009, хоча він був зобов'язаний його укласти на виконання рішення міської ради від 27.05.2009 №52/41 та приписів чинного законодавства України);

користування у період з 27.08.2009 по 30.05.2013 земельною ділянкою площею 0,1474 га без укладення договору її оренди;

невнесення відповідачем плати за користування земельною ділянкою ані у вигляді земельного податку, ані у вигляді орендної плати, що спричинило позивачеві збитки у розмірі 136873,69 грн.;

наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та зазначеними негативними наслідками у вигляді вказаної суми збитків.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення прокурором) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору у сумі 2737,47 грн. покладає на відповідача шляхом стягнення його на користь Державного бюджету України.

З обставин справи відомо, що заявником позову є прокурор, який звернувся до господарського суду з позовними вимогами немайнового характеру.

На підставі п.11 ст.5 Закону від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Згідно п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 названого Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру (до зазначеної категорії належить спір у цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 (1827,00 грн.) та не більше 60 73080,00 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (1218,00 грн.), - тобто з відповідача при ціні позову 136873,69 грн. на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 2737,47 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.90,123,124,125,152,205 Земельного кодексу України; ст.ст.11,16,22,1166 Цивільного кодексу України; ст.ст.269-289 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-34,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради до Приватного підприємства "Пірс" - про стягнення 136873 грн. 69 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Пірс", ідентифікаційний код 31444218, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Остапа Вишні, 3, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - збитки, спричинені користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у сумі 136873 (сто тридцять шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 69 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Приватного підприємства "Пірс", ідентифікаційний код 31444218, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Остапа Вишні, 3, - на користь Державного бюджету України на № 31214206783006, отримувач - УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД - 22030001, символ звітності банку - 206, назва - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 2737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 47 коп.; видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівському районі міста Луганська після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.05.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 червня 2014 року.

Суддя А.П.Середа