Рішення

від 26.05.2014 по справі 922/1334/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/1334/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Прокурора Борівського району Харківської області, с. Борова в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Агро", с. Чаплинка , 2) Богуславської ЗОШ І-ІІІ ступенів Борівської районної ради Харківської області, с. Богуславка про визнання недійсним договору, звільнення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Зливки К.О. службове посвідчення №013773 від 06.12.12 р.;

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Борівського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Агро", с. Чаплинка, 2) Богуславської Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Борівської районної ради Харківської області, с. Богуславка, в якій прокурор просить визнати недійсним договір про надання послуг від 25.04.13 р. укладений між першим та другим відповідачами. Також прокурор просить зобов'язати 1-го відповідача припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 65,0 га, яка використовується на підставі договору про надання послуг від 25.04.2013 р. та стягнути з відповідача судові витрати.

Присутній представник прокуратури у судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. У попередньому судовому засіданні підтримала заявлений позов прокуратури.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі повноважному представнику 1-го відповідача 12 квітня 2014 року.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 13 травня 2014 року клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання, яке було судом задоволено та розгляд справи було відкладено на 26 травня 2014 року. В поданому клопотанні 2-ий відповідач зазначив, що позов прокуратури визнає та заперечень проти нього не має.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника прокуратури господарським судом встановлено наступне.

Проведеною прокуратурою району перевіркою встановлені порушення вимог земельного законодавства та прав позивача під час укладання договору про надання послуг від 25.04.2013 між ТОВ "Альфа-Агро" та Богуславською ЗОШ I-III ступенів Борівської районної ради Харківської області (далі по тексту - Богуславська ЗОШ).

Встановлено, що згідно з розпорядженням голови Борівської Районної державної адміністрації №98 від 19.03.2007 Богуславській ЗОШ надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 65,00 га. ріллі для подальшої передачі в оренду для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель, що розташовані на території Богуславської сільської ради.

Станом на 14.03.2014 року Богуславською ЗОШ правовстановлюючі документи у відповідності до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України на землю не отримано, що підтверджується довідкою відділу Держземагентства у Борівському районі від 14.03.2014 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №19134607 від 18.03.2014.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України та ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Не маючи будь-яких повноважень, за відсутності погодження належного землекористувача (у даному випадку Головного управління Держземагенства у Харківській області), Богуславською ЗОШ 25.04.2013 р. укладено договір про надання послуг з ТОВ "Альфа-Агро" (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору Богуславська ЗОШ передає в обробіток ТОВ "Альфа-Агро" земельну ділянку площею 65,0 га., яка не є власністю та не перебуває у користуванні Богуславської ЗОШ. Тим самим цей договір порушує законні права і охоронювані законом інтереси Головного управління Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п 1.1. вказаного договору - предметом договору є надання послуг у вирощуванні та зборі урожаю на земельній ділянці в розмірі 65,0 га. наданої для дослідницьких та навчальних цілей.

Однак, п. 2.2 Договору передбачено, що адміністрація загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів зобов'язується надати в обробіток земельний наділ розміром 65,0 га.

При цьому, в розділі 2.1 Договору зазначено, що ТОВ «Альфа-Агро» зобов'язується взяти в обробіток 65,0 га. землі та виконувати увесь комплекс агротехнічних робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур на власний розсуд, а саме: підготовка грунту для посіву, посів з обов'язковим внесенням мінеральних добрив, культивізація та збір урожаю, самостійне внесення пестицидів, використання власного насіннєвого матеріалу, пального , техніки тощо.

У відповідності д п. 3.1 договору ТОВ "Альфа-Агро" має право проводити увесь комплекс агротехнічних робіт без погодження з адміністрацією Богуславської ЗОШ та розірвання договору в односторонньому порядку після виконання умов договору

Крім того, згідно п. 4.1 договору ТОВ "Альфа-Агро" проводить оплату на спеціальний рахунок Богуславської ЗОШ з розрахунку 600 грн. за один гектар, які витрачаються закладом на підтримання необхідних матеріально-технічних умов для фінансування закладу.

Таким чином, укладаючи договір про надання послуг, між відповідачами реально виникли правові відносини, пов'язані з використанням земельної ділянки на праві оренди, сплати орендної плати за користування земельною ділянкою та отримання прибутку за надання земельної ділянки в оренду, що підтверджуються випискою державної казначейської служби у Борівському районі Харківської області та суперечить п. 5 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124,127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 15 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 визначено земельні спори, що підвідомчі господарським судам. До них належать справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, щодо стягнення заборгованості по орендній платі про користування земельною ділянкою, укладеною суб'єктом господарювання та органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Зміст договору про надання послуг від 25.04.2013 р. укладено між 1-им та 2-им відповідачами суперечить ст.ст. 75, 203 Господарського кодексу України, розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 р. №703-р "Питання укладення деяких договорів", вимогам Закону України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-16 від 21.09.2006 р.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 124 Земельного кодексу визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України, якою визначено виникнення права на земельну ділянку встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України, якою визначені документи, що посвідчують право на земельну ділянку, серед іншого встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст. 314 Цивільного кодексу, право володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна.

Матеріалами справи доведено, що між відповідачами був укладений договір про надання послуг від 25.04.13 р., відносно якої є розпорядження голови Борівської Районної державної адміністрації №98 від 19.03.2007 р., проте правовстановлюючих документів за ст. 126 ЗК України 2-им Відповідачем не отримано.

Розпорядження землями державної власності може здійснювати уповноважений орган державної влади.

Користування земельною ділянкою не відповідає вимогам закону, завдає істотну шкоду державним інтересам, необхідність їх захисту покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; відшкодування заподіяних збитків.

Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні відсутності у відповідачів прав на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню порушене право власності шляхом витребування земельної ділянки із незаконного чужого користування.

Оскільки згідно з вимогами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які визначені вимогами ст. 203 ЦК України, в даному випадку при укладенні між відповідачами договору оренди порушені вимоги ст.ст. 123,124, 125,126 Земельного кодексу України, у зв'язку із чим вказаний договір оренди земельної ділянки необхідно визнати недійсним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору про надання послуг від 25.04.13 р. укладений між ТОВ "Альфа - Агро" та Богуславською Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Прокурором заявлена вимога про зобов'язання

ТОВ "Альфа - Агро" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 65,0 га, яка використовується на підставі договору про надання послуг від 25.04.2013 р.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції": п. 2.1. згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу та статтею 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що у матеріалах справи наявні докази на підтвердження знаходження земельної ділянки у 2-го відповідача, договір про надання послуг від 25.04.13 р. визнано судом недійсним, відповідно до цього позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Альфа - Агро" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 65,0 га, яка використовується на підставі договору про надання послуг від 25.04.2013 р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються пропорційно на відповідачів, з вини яких спір доведено до суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, статтями 11, 22, 626, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статтями 12, 80, 83, 116, 122, 123, 125, 126, 152, 156, 157, 187, 188, 189 Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг від 25.04.13 р. укладений між ТОВ "Альфа - Агро" та Богуславською ЗОШ І-ІІІ ступенів.

3. Зобов'язати ТОВ "Альфа - Агро" припинити незаконне використання та звільнити займану земельну ділянку площею 65,0 га, яка використовується на підставі договору про надання послуг від 25.04.2013 р.

4. Стягнути з Богуславської ЗОШ І-ІІІ ступенів (63810, Харківська область, с. Богуславка, Борівський район, пров. Шкільений, 6) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Агро" (51820, Дніпропетровська область, Петриковський район, Чаплинка, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 25791190) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, номер рахунку 31215206783003, код 37999654, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.05.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний