Постанова

від 26.05.2014 по справі 925/180/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 925/180/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Лєскін О.Є., за довіреністю;

відповідача:не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія"

на рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014

у справі № 925/180/14 (суддя: Швидкий В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО"

до Фермерського господарства "Вікторія"

про стягнення 19435,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 у справі № 925/180/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Фермерського господарства "Вікторія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО" 19435,00 грн. основного боргу та 1827,00 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Фермерське господарство "Вікторія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 у справі № 925/180/14 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом Черкаської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 № 925/180/14 у справі № 925/180/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 925/180/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 12.05.2014 о 12:00.

12.05.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.05.2014 до 11:30.

26.05.2014 скаржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи скаржник повідомлений належним чином.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представника скаржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

26.05.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 у справі № 925/180/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

15.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЯК-АГРО" (продавець) та Фермерським господарством "Вікторія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №29 (надалі - договір).

Згідно із п. 1.1 договору позивач продає солому озимої пшениці, а відповідач купує солому озимої пшениці в кількості 77740 кг.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що ціна на товар, який підлягає продажу -договірна -0,25 грн. за кг. соломи озимої пшениці, а загальна сума договору складає 19.435,00 грн. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору право власності у набувача майна покупця виникає з моменту фактичної передачі майна. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар до 30.08.2012.

В п. 5.1. договору визначено, що покупець розраховується за отриманий товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується накладною № 60 від 31.07.2012, що представник відповідача (Присяжненко А.О.) на підставі довіреності №5 від 31.07.2012 отримав від позивача солому озимої пшениці.

Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором, але всупереч умовам договору відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не розплатився за отриманий товар, внаслідок чого в нього наявна заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Документами які регулює відпуск товарно-матеріальних цінностей є Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, провернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.1999 року № 99 та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», дотримуючись положень яких позивач відпускав свій товар відповідачу. Так згідно ч. 3 п. 13 Інструкції, відпуск цінностей без довіреності можливий за умови поставки централізовано кільцевими перевезеннями та повідомлення постачальника (позивача) за підписом керівника та головного бухгалтера (відповідача) про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Таке повідомлення було оформлене і надане відповідачем, у вигляді довіреності (а.с. 12).

До того ж, підпис такої матеріально-відповідальної особи посвідчувався печаткою відповідача, про зразок якого скаржник попередньо повідомив позивача все тією ж вищевказаною довіреністю.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

26.05.2014 представником позивача для огляду в судовому засіданні було надано колегії суддів лист від 22.05.2014 № 2627/23-04-15-0132 Шполянського відділення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління міндоходів у Черкаській області та податкову накладну № 4 від 01.08.2012.

Колегія суддів відмічає, що з зазначеного листа та податкової накладної вбачається факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин саме щодо отримання соломи озимої пшениці.

Оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог повністю.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 у справі № 925/180/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 24.03.2014 у справі № 925/180/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/180/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко