Рішення

від 22.05.2014 по справі 905/1686/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.05.2014 Справа № 905/1686/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ» м.Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» м.Макіївка

про стягнення 1193614,19грн., з яких: 1004352,09грн. - основний борг, 134629,39грн. - пеня, 54632,71грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Ліндаєв О.С. за довіреністю б/н від 01.02.2014року,

від відповідача: Бабенко В.В. за довіреністю №7885/14 від 12.11.2013року.

СУТЬ СПРАВИ:

14.03.2014року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ» (далі - ТОВ «КОМПОЗИТ») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» (далі - ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод») з вимогами про стягнення 1193614,19грн., з яких: 1004352,09грн. - основний борг, 134629,39грн. - пеня, 54632,71грн. - 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №779/07 від 13.09.2011 року позивач виконав роботи на загальну суму 5257512,46грн., між сторонами підписано акти приймання виконаних робіт за період з січня по грудень 2012 року, однак у порушення вимог договору відповідач за виконані роботи розрахувався частково, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 004 352,09грн., що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 17.03.2014 року господарським судом Донецької області позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/1686/14.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №779/07 від 13.09.2011 року, додаткових угод до нього, актів приймання виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, банківської виписки, претензії №1 від 03.04.2013 року, податкових накладних, установчих документів позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 837, 854, 875, 879, 886 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 179-181, 188, 193, 216, 218, 220, 230, 232, 317-322 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнав позовні вимоги, посилаючись на те, що позивачем при поданні позову не надано суду доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату та доказів отримання їх відповідачем; крім того, позивачем відповідачу завдана матеріальна шкода на суму 465973,81грн. у зв'язку з аварією, яка сталась 20.02.2012 року під час демонтажу головного корпусу УПЦ ПАТ «ЯКХЗ», актом від 24.02.2012 року, що підписаний представником позивача Віноградовим М.Н. на підрядника покладено обов'язок за рахунок власних коштів провести відновлювальні роботи, однак, у зв'язку з тим, що позивач не виконав прийнятого обов'язку, відповідач виконав зазначені роботи самостійно, вартість понесених у зв'язку з цим витрат позивач має відшкодувати відповідачу.

У письмових поясненнях від 18.04.2014 року відповідач просив суд застосувати ч.1 ст.601 ЦК України щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, з одного боку вимоги відповідача до ТОВ «Композит» про сплату: 1) заборгованості за надання послуг душових за договором №863/07 від 06.10.2011 року в розмірі 2776,10грн., 2) штрафу нарахованого позивачеві відповідно до п.12.5 договору підряду в сумі 7500 грн., 3) відшкодування позивачем компенсації витрат та матеріальної шкоди у відповідності до п.2.2.15, 12.1 договору підряду в сумі 465 973,81 грн., та з іншого боку вимоги позивача до ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» про погашення заборгованості за договором підряду в сумі 476 249,91грн.

На підтвердження зазначених у позові обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії: акту від 24.02.2012 року розслідування аварії, протоколу огляду місця події від 20.02.2012 року, протоколу наради від 23.02.2012 року, листів від 20.08.2012 року, 10.12.2012 року, 05.06.2013 року, претензії №3218/14 від 30.04.2013 року, рахунків від 29.02.2012 року, 31.01.2012 року, 31.08.2012 року, 05.05.2012 року.

У судовому засіданні 22.05.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.05.2014 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

Відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

13.09.2011року між ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» (замовник) та ТОВ «КОМПОЗИТ» (підрядник) укладено договір №779/07, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує у відповідності з кошторисною документацією та умовами договору виконання підрядних робіт (а.с.113-119, том 1).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств.

В матеріалах справи міститься протокол погодження розбіжностей від 23.09.2011 року до договору підряду №779/07 від 13.09.2011 року.

Договір вступає в силу з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року, а за невиконаними зобов'язаннями до повного їх виконання (п.15.1 договору).

Сторонами внесені зміни до договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 10.10.2011 року, №2від 26.04.2012 року та №3 від 15.08.2012 року.

Відповідно до п.1.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.10.2011 року вартість робіт (склад та обсяг робіт, які доручаються до виконання підряднику) складає 6 403 785,00грн., у тому числі ПДВ 1 067 297,50грн. та визначається у відповідності з договірною ціною (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, з уточненням вартості за фактично виконаним обсягом робіт згідно актам приймання виконаних робіт.

У п.8.1 договору сторони домовились, що приймання-передача закінчених робіт (об'єкту) буде здійснюватись у відповідності з вимогами договору та інших нормативних актів, які регламентують прийняття даних видів робіт.

Моментом виконання робіт є дата складання акта, оформленого у відповідності з вимогами діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт (п.8.2 договору).

Згідно з п.8.6 договору за фактом виконання робіт підрядник передає замовнику: рахунок на виконані роботи; акт форми КБ-3; довідку форми КБ-3.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, після чого сторонами підписані акти приймання виконаних робіт (послуг) на загальну суму 5257512,46грн., у тому числі: акт від 27.01.2012 року на суму 1030189,79грн., акт від 27.02.2012 року на суму 398822,45грн., акт від 07.03.2012 року на суму 162972,00грн., акт від 21.03.2012 року на суму 208170,00грн., акт від 20.04.2012 року на суму 195458,69грн., акт від 25.04.2012 року на суму 314499,00грн., акт від 28.04.2012 року на суму 183854,87грн., акт від 31.05.2012 року на суму 317460,00грн., акт від 04.07.2012 року на суму 472236,24грн., від 12.07.2012 року на суму 272859,00грн., акт від 17.07.2012 року на суму 275257,02грн., акт від 23.07.2012 року на суму 155853,60грн., акт від 23.08.2012 року на суму 228 395,56грн., акт від 31.08.2012 року на суму 50025,00грн., акт від 30.09.2012 року на суму 727952,44грн., акт від 15.10.2012 року на суму 76868,30грн., акт від 30.10.2012 року на суму 37013,90грн., акт від 23.11.2012 року на суму 30965,82грн., акт від 27.11.2012 року на суму 19905,35грн., акт від 03.12.2012 року на суму 23073,60грн., акт від 05.12.2012 року на суму 23099,82грн., акт від 06.12.2012 року на суму 11414,44грн., акт від 13.12.2012 року на суму 22767,70грн., акт від 25.12.2012 року на суму 18397,87грн.

Зазначені акти містять посилання на договір підряду №779/07 від 13.09.2011 року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсязі, зазначеному в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №779/07.

В матеріалах справи міститься засвідчені копії рахунків-фактур, які виставлялись замовнику для оплати вартості виконаних робіт (а.с.51-75, том 1).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У п.5.8 договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.10.2012 року сторони домовились, що замовник протягом 15 календарних днів після підписання договору підряду перераховує аванс підряднику у розмірі 300 000,00грн., у т.ч. 50000, 00грн. ПДВ.

Відповідно до вказаного пункту договору 10.11.2011 року замовником перерахований підряднику аванс у розмірі 300 000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

Розрахунок за виконані підрядником роботи, Замовник проводить не пізніше 14 календарних днів, після підписання акту приймання виконаних робіт уповноваженими представниками сторін, на підставі рахунку виставленого підрядником, якщо інше не передбачено додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору (п.5.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 10.10.2012 року).

Отже, згідно з вищезазначеним пунктом договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних робіт не пізніше 14 календарних днів з дати підписання актів приймання виконаних робіт.

Таким чином, кінцевий строк оплати акту від 27.01.2012 року - 10.02.2012 року , акту від 27.02.2012 року - 12.03.2012 року , акту від 07.03.2012 року - 21.03.2012 року , акту від 21.03.2012 року - 04.04.2012 року , акту від 20.04.2012 року - 04.05.2012 року , акту від 25.04.2012 року - 10.05.2012 року , акту від 28.04.2012 року - 14.05.2012 року , акту від 31.05.2012 року - 14.06.2012 року , акту від 04.07.2012 року - 18.07.2012 року , акту від 12.07.2012 року - 26.07.2012 року , акту від 17.07.2012 року - 31.07.2012 року , акту від 23.07.2012 року - 06.08.2012 року , акту від 23.08.2012 року - 06.09.2012 року , акту від 31.08.2012 року - 14.09.2012 року , акту від 30.09.2012 року - 15.10.2012 року , акту від 15.10.2012 року - 29.10.2012 року , акту від 30.10.2012 року - 13.11.2012 року , акту від 23.11.2012 року - 07.12.2012 року , акту від 27.11.2012 року - 11.12.2012 року , акту від 03.12.2012 року - 17.12.2012 року , акту від 05.12.2012 року - 19.12.2012 року , акту від 06.12.2012 року - 20.12.2012 року , акту від 13.12.2012 року - 27.12.2012 року , акту від 25.12.2012 року - 08.01.2013 року .

Проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт за підписаними сторонами актами здійснив лише частково на суму 4253160,37грн. (з урахуванням авансу на суму 300 000,00грн.), що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.77-89, том 1).

Оплату вартості виконаних робіт на суму 1004352,09грн. відповідач у встановлені строки не здійснив, у зв'язку з чим, виникла заборгованість у вказаному розмірі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує, що позивачем при поданні позову не надано суду доказів направлення на адресу відповідача рахунків на оплату та доказів отримання їх відповідачем.

У цьому зв'язку, суд зазначає, що відсутність в матеріалах справи доказів вручення відповідачу рахунків, не впливає на обов'язок останнього оплатити вартість виконаних позивачем робіт, оскільки виходячи з п.5.1 договору підставою виникнення у замовника обов'язку здійснити оплату виконаних робіт, а у підрядника права вимоги такої оплати є не факт виставлення рахунку, а факт підписання сторонами актів приймання виконаних робіт.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 30.05.2011 року №31-08410-07-27/13794 за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер.

Таким чином, рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати. Саме з такою метою рахунок передбачений договором.

Окрім того, як вбачається з платіжних доручень, часткові оплати здійснювались відповідачем з посиланням на договір та відповідний рахунок, що опосередковано підтверджує твердження позивача про вручення рахунків відповідачу.

З огляду на наявність в матеріалах справи підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт без зауважень щодо їх вартості, суд вважає, що у відповідача виник обов'язок з їх оплати, внаслідок чого доводи відповідача з цього приводу є безпідставними.

З метою досудового врегулювання спору позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією від 03.04.2013 року, відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 1004352,09грн. за договором підряду №779/07 від 13.09.2011 року, а також нараховані штрафні санкції.

Факт відправлення та отримання претензії уповноваженим представником відповідача підтверджується копіями опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.90-96, том 1).

Проте, відповідач вимоги позивача не виконав, заборгованість за виконані роботи у розмірі 1004352,09грн. не сплатив.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 1004352,09грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №779/07 від 13.09.2011 року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 1004352,09грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 1004352,09грн. Відповідно відповідачем в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

При цьому, заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог відхиляються судом з огляду на таке.

Відповідач стверджує, що під час виконання підрядником робіт з демонтажу головного корпусу УПЦ ПАТ «ЯКХЗ» сталася аварія, внаслідок якої відповідачу завдана матеріальна шкода на суму 465973,8125грн., відновлювальні роботи виконані відповідачем самостійно, отже підрядник відповідно до п.п.12.1, 2.2.13 та 2.2.15 договору підряду має відшкодувати відповідачу понесені у зв'язку із цим витрати.

Суд зазначає, що предметом позову є вимоги позивача про стягнення заборгованості за спірним договором, пені за порушення строків опалити вартості виконаних робіт та 3% річних. Відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного виконання робіт за договором, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання та прийняття цих робіт, відповідність вказаних робіт умовам договору, оплати вказаних робіт в порядку, передбаченому договором.

Таким чином, обставини на які посилається відповідач не входять до предмету доказування у даній справі, адже із зустрічними вимогами про стягнення матеріальної шкоди або збитків відповідач до суду не звертався. В будь-якому разі відповідач не позбавлений права звернутись до господарського суду з відповідним позовом, якщо він вважає, що позивачем порушені його права.

З огляду на наявність в матеріалах справи актів приймання виконаних робіт, підписаних сторонами без жодних зауважень щодо якості або вартості фактично виконаних робіт, які є підставою для здійснення оплати за договором, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо спричинення йому матеріальної шкоди позивачем не впливають на його обов'язок здійснити оплату вартості виконаних належним чином робіт, адже виходячи з умов укладеного договору вказаний обов'язок замовника не залежить від обов'язку підрядника відшкодувати завдану матеріальну шкоду або збитки. При цьому, витрати, пов'язані з виконанням відновлювальних робіт, на що посилається відповідач, не є витратами, що пов'язані з усуненням недоліків у виконаних позивачем роботах, про що йдеться в п.2.2.15 договору підряду, оскільки акти приймання виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, а доказів складання актів про виявлені недоліки сторонами не надано.

Крім того, суд відхиляє клопотання позивача про застосування судом ст.601 ЦК України до зустрічних однорідних вимог сторін у справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім того, за змістом ст. 601 ЦК України, згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачу, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилося спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору (Інформаційний лист ВГСУ від 12.03.2009 р. за №01-08/163).

Проте, суд вважає, що здійснення заліку про який зазначає відповідач є неможливим, оскільки цивільно-правові вимоги позивача про стягнення заборгованості та вимоги відповідача, зміст яких складає цивільно-правова відповідальність - відшкодування матеріальної шкоди, сплата штрафу нарахованого за умовами договору є юридично неоднорідними.

Відповідач зазначає, що надсилав відповідачу повідомлення від 31.12.2013 року з питання зарахування заборгованості за надання послуг душових за договором №863/07 від 06.10.2011 року у розмірі 2776,10грн. Разом з даним повідомленням позивачу надіслані акти надання послуг від 31.08.2012 року на суму 1111,24грн., від 30.09.2012 року на суму 598,36грн. та від 31.10.2012 року на суму 1066,50грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач акти та повідомлення не підписав та за супровідним листом від 21.01.2014 року №21/01-01 повернув вищезазначені документи відповідачу без виконання із посиланням на те, що у бухгалтерському обліку ТОВ «Композит» послуги не проведені.

Викладене свідчить про те, що вимоги відповідача про оплату заборгованості за договором про надання послуг не визнані позивачем, що підтверджено останнім у поясненнях, наданих суду, а отже означені вимоги є спірними, у зв'язку з чим, у господарського суду немає підстав для висновку про припинення взаємних зобов'язань сторін на суму 2776,10грн.

В інших листах, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема, у листах №547/07 від 22.01.2013 року, №8725/07 від 10.12.2012 року, №5676/07 від 20.08.2012 року, відповідач лише пропонував позивачу розглянути пропозицію про можливість проведення розрахунків шляхом взаємозаліку або відшкодувати вартість робіт з відновлення зруйнованих об'єктів (), втім, такі листи, на думку суду, не можна вважати заявою про залік зустрічних однорідних вимог в розумінні ст.601 ЦК України.

Враховуючи сукупність викладених обставин, суд зазначає про недоведеність відповідачем факту припинення зобов'язання з оплати вартості виконаних за спірним договором робіт внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1004352,09грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.п.12.3, 12.3.1 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за порушення із власної вини зобов'язань, зокрема, за несвоєчасну оплату виконаних робіт неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.п.12.3, 12.3.1 договору.

Як вбачається з розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивачем нарахована пеня на загальну суму 134 629,39грн. (а.с.97-102, том 1).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, суд вважає його невірним, з огляду на те, що позивачем помилково визначений початок періоду нарахування пені, оскільки строк оплати вартості виконаних робіт за умовами договору слід рахувати не з дати виставлення рахунків, як помилково вважає позивач, а з дати підписання сторонами актів.

Отже, прострочення оплати починається на наступний день після настання кінцевого строку оплати, що зазначені судом вище, відповідно нарахування пені можливе з початку прострочення.

Здійснивши власний розрахунок сум пені з першого дня прострочення з урахуванням розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розмір пені, який є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству, складає 124006,94грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у вказаному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних, суд вважає його невірним, з огляду на те, що позивачем, як і у розрахунку пені, помилково визначений початок періоду нарахування.

За розрахунком суду розмір річних за весь час прострочення з урахуванням зауважень суду та визначених позивачем періодів складає 52730,68грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у вказаному розмірі. У задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ» м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» м.Макіївка про стягнення 1193614,19грн., з яких: 1004352,09грн. - основний борг, 134629,39грн. - пеня, 54632,71грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» (86110, м.Макіївка, Донецької області, вул.50 років утворення СРСР, буд.5, ідентифікаційний код 00191035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПОЗИТ» (83004, м.Донецьк, вул. Університетська, буд. 112, офіс 220, ідентифікаційний код 32496403) заборгованість у розмірі 1004352,09грн., пеню у розмірі 124006,94грн., 3% річних у розмірі 52730,68грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 23621,79грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 22.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26.05.2014 року.

Суддя А.М. Осадча