Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/4279/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4279/14 27.05.14

За позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Носівської

селекційно-дослідної станції" Інституту сільськогосподарської

мікробіології та агропромислового виробництва Національної

академії аграрних наук

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

про стягнення 10 800,00 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Данилко І. М. (дов. №6 від 22.04.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції" Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення 10 800,00 грн. за поставлений товар, але неоплачений товар, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4279 /14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/4279/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/4279/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/4279/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

В судове засідання 27.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором купівлі-продажу, укладеному у спрощений спосіб, щодо оплати поставленого по накладній № РН-0000386 від 26.05.2011 року товару.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до Спеціального Витягу з ЄДРПОУ, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 04074, АДРЕСА_1.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача. Однак, вся поштова кореспонденція, яка направлялась судом за юридичною адресою відповідача, поверталася з приміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2011 року між позивачем, як продавцем за умовами договору, та відповідачем як покупцем за умовами договору, був укладений договір купівлі-продажу (далі за текстом договір) у спрощений спосіб.

На виконання усного договору купівлі-продажу, позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 10800,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000386 від 26.05.2011 року та довіреністю та отримання товару ОСОБА_1

Проте, відповідач в порушення норм ЦК України вказаний товар не оплатив. Умов щодо вістрочки оплати товару у видатковій накладній не встановлено.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товару у розмірі 10800,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами шляхом вчинення фактичних дій було укладено договір купівлі-продажу від 26.05.2011 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст..ст. 205, 206 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Вказаний договір, укладений сторонами у спрощений спосіб шляхом передання товару по накладній, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства поставлено відповідачу товар на суму 10800,00 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000386 від 26.05.2011 року та довіреності на отримання товару ЯМВ № 849757, належним чином засвідчені копії яких, підписані та скріплені печатками/штампами сторін, додані позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи те, що між сторонами спору не погоджено розстрочення платежу, відповідач повинен був оплатити поставлений товар відразу після прийняття товару та товаророзпорядчих документів на нього.

Проте всупереч норм Цивільного кодексу України відповідач переданий та прийнятий ним товар позивачеві не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 10800,00 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 81, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (04074, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство Носівської селекційно-дослідної станції» Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук (17131, Чернігівська обл., Носівський район, с. Дослідне, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 32995752) 10800 (десять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко