Рішення

від 27.05.2014 по справі 927/682/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20, тел. 67-28-47 факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

27.05.2013 Справа № 927/682/14

порушена за позовом: Прокурора Ічнянського району,

вул. Червоних партизан, 18, м. Ічня, Чернігівська область, 16700, в інтересах держави

в особі позивача: Хаєнківської сільської ради Ічнянського району,

вул. Партизанська, 37, с. Хаєнки, Ічнянський район, Чернігівська область, 16709;

до відповідача: Ічнянського національного природного парку,

вул. Лісова, 43, м. Ічня, Чернігівська область, 16703;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна екологічна інспекція в Чернігівській області,

вул. Малясова, 12, м. Чернігів, 14017;

про стягнення 6 332,00 грн шкоди

Суддя А.В.Романенко

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явися;

відповідача: начальник природоохоронного науково-дослідного відділення О.П.Купка,

довіреність №01-10/317 від 17.10.2013;

третьої особи: завідуючий юридичного сектору Ю.В. Амельченко, довіреність №09-08/1532

від 26.05.2014;

прокуратури: начальник відділу прокуратури м. Чернігова Н.В. Гамор, посвідчення №024936

від 18.03.2014.

У судовому засіданні 27.05.2014 на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Чернігівського району подано позов в інтересах держави в особі позивача - Хаєнківської сільської ради Ічнянського району до Ічнянського національного природного парку про стягнення 6 332,00грн шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев.

Ухвалою від 14.05.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1400603176571 (15.05.2014 отримано особисто), але повноважного представника в судове засідання не направлено, причин відсутності суду не повідомлено, витребуваних судом документів не надано.

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на позов (з додатками на 23 арк.).

У судовому засіданні представниками відповідача, третьої особи та прокурором подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які прийнято судом, залучено до справи.

Одночасно, прокурором подано клопотання про залучення до матеріалів справи: письмових підтверджень прокуратури м. Чернігова та прокуратури Ічнянського району Чернігівської області про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також відсутність рішення цих органів з такого спору; копії довідки з ЄДР стосовно позивача; копії постанови № 52 від 03.11.2010 про визнання обраним сільським головою Хаєнківської сільської ради Кононенка В.В.; копії витягів з ЄДРПОУ стосовно позивача та відповідача. Клопотання судом задоволено, документи залучено до справи.

Представником третьої особи подано письмове пояснення б/н від 26.05.2014, в якому зазначено про підтримання позовних вимог прокурора в повному обсязі, висловлено прохання про їх задоволення з зазначених у поясненні підстав.

В усних поясненнях прокурор та представник третьої особи позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові та поясненнях обставини.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на обставини викладені в відзиві на позовну заяву. Наголошував на належному виконанні працівниками відповідача покладених на них обов'язків по охороні і захисту лісів, про недоведеність прокурором вини відповідача, та інше.

Враховуючи, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а також враховуючи положення ст.69 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд вважає за можливе розглянути даний позов за наявними у справі документами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи і подані документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд встановив наступне.

З витягу з інтернетсторінки офіційного сайту Верховної Ради України (http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/464/2004) вбачається, що з метою збереження, відтворення і раціонального використання типових та унікальних лісостепових природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, Указом Президента України від 21.04.2004 №464/2004 на території Ічнянського району Чернігівської області створено Ічнянський національний природний парк підпорядкований Міністерству охорони навколишнього природного середовища України.

З наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі земельних ділянок від Хаєнківської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області від 20.08.2004 та доданого до нього плану-схеми лісових насаджень Ічнянського національного природного парку вбачається, що останньому передано в постійне користування територію загальною площею 1 996,5га, зокрема, за рахунок земель Хаєнківської сільської ради загальною площею 1 244,5га, у тому числі: лісових площ 792,9га, боліт 290,4га, під водою 27,0га, інших земель 134,2га (куди входить ділянка №26 на котрій виявлено факт самовільної порубки дерев).

Нормами ст.ст. 1-3, 5, 7, 19, 24 та 25 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України) встановлено, зокрема, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини, це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

Права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Основним завданням державного регулювання та управління у сфері лісових відносин є забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Статтею 69 ЛК України встановлено, зокрема, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно, зокрема, власниками лісів або постійними користувачами за передбаченою законодавством процедурою.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №17 від 10.12.2004 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля" визначено, зокрема, що незаконною визнається порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2013, працівниками Ічнянського національного природного парку О.П.Купкою, М.В.Завадою та С.О.Титикалом складено акт про правопорушення №1, в якому зафіксовано факт незаконної порубки п'яти сухостійних дерев сосни діаметром 26.0; 31.0; 32.0; та 33.0 см. у кварталі 13 вид. 29 на території Ічнянського національного природного парку Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного науково-дослідницького відділення поблизу с. Лучківка Ічнянського району.

У зв'язку з чим, 25.10.2013, відповідачем було направлено до Ічнянського районного відділу УМВС України в Чернігівській області заяву з проханням встановити винних осіб, які скоїли самовільну порубку п'яти дерев сухостою сосни поблизу с. Лучківка Ічнянського району в період з 23.10.2013 по 25.10.2013.

09.12.2013, відповідачем на адресу Ічнянського районного відділення УМВС України в Чернігівській області направлено заяву 01-10/391 про вчинення злочину.

Проведеною Ічнянським РВ УМВС України в Чернігівській області перевіркою встановлено факт адміністративного правопорушення, оскільки, на думку його начальника, здійснена невідомими особами порубка п'яти сухостійних дерев сосни звичайної не завдала і не може завдати істотної шкоди Ічнянському національному природному парку, про що складено висновки перевірки від 25.11.2013 та 25.12.013.

Відповідно до п. 5 ст.64, частин першої та п`ятої ст.86, частини першої ст.89 та ст.90 ЛК України лісокористувачі зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

З доданих до матеріалів справи посадових інструкцій начальника природоохоронного науково-дослідного відділення від 27.02.2014 №03-03/216 та інспектора з охорони природно заповідного фонду ІІ категорії від 27.02.2014 №03-03/223 (затверджених директором Ічнянського національного природного парку 27.02.2014) вбачається, що:

- начальник відділення зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль за дотриманням режиму території, охороною і захистом природних ресурсів у зоні розміщення відділення, живати заходів щодо затримання в установленому порядку осіб, які допустили порушення природоохоронного законодавства, накладати арешт на незаконно добуту на території парку продукцію, і т.д.

Також, він має право, зокрема, доставляти порушників природоохоронного законодавства до територіальних органів внутрішніх справ чи до виконавчого комітету селищної, сільської ради з метою з`ясування особи; складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відповідальності; направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності;

- інспектор з охорони природно-заповідного фонду зобов`язаний, зокрема, нести персональну відповідальність за дотримання встановленого режиму охорони на території обходу або іншій закріпленій території в межах парку; забезпечувати збереження земель заповідного фонду від самовільних рубок; здійснювати заходи щодо захисту об`єктів рослинного і тваринного світу; складати акти, протоколи про порушення адміністративного законодавства.

Також, він має право, зокрема, доставляти порушників природоохоронного законодавства до територіальних органів внутрішніх справ чи до виконавчого комітету селищної, сільської ради з метою з`ясування особи; складати протоколи про порушення адміністративного законодавства в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних до відповідальності; направляти в установленому порядку матеріали про порушення природоохоронного законодавства до відповідних органів для вирішення питання щодо притягнення винних до кримінальної відповідальності.

Розділом 5 положення про Ічнянський національний природний парк (затвердженого Мінохорони навколишнього природного середовища України від 28.05.2004 №221 (у редакції наказу Мінприроди 15.08.2013 №349)) врегульовано, зокрема, що охорона території парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України, основним завданням якої є: забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Державний контроль за додержанням режиму парку здійснюється Державною екологічною інспекцією України.

На запит прокурора Ічнянського району Чернігівської області Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконного знесення сухостійних дерев породи сосни на території Ічнянського національного природного парку в кв. 13 вид. 29 Хаєнківсько-Заудайського природоохоронного відділення поблизу с. Лучківка Ічнянського району Чернігівської області, згідно з таксою обчислення розміру шкоди затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013.

Відповідно до даного розрахунку сума збитків становить 6 332,00грн.

Нормами ст. ст. 105, 107 ЛК України визначено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Положеннями ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) унормовано, зокрема, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, зокрема, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Нормами ст.ст. 33-34 та 36 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні вищевказаних статтей на підтвердження належного виконання його відповідальними працівниками вимог лісового та природоохоронного законодавства з охорони і збереження лісу, як і не надано доказів на підтвердження належного забезпечення охорони на підвідомчій йому території від незаконної порубки, а також відсутності їх вини у такій бездіяльності.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також доведеність прокурором факту порушення відповідачем чинного лісового та природоохоронного законодавства, прямого причинного зв'язку та розміру шкоди, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, господарський суд доводить до відома прокурора, що п.7 частини другої ст. 69 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

На момент ухвалення даного рішення діє Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Статтею 11 цього Закону встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою ст. 29 БК України.

У свою чергу п. 7 частини третьої цієї статті встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про стягнення 6 332,00грн шкоди заподіяної державі незаконною порубкою дерев підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню відповідно до норм розподілу між бюджетами згідно з положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн підлягають стягненню в доход Державного бюджету України з відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ічнянського національного природного парку, вул. Лісова, 43, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, код ЄДРПОУ 33015993 (р/р 35212001014966 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Хаєнківської сільської ради Ічнянського району 6332,00грн шкоди із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Чернігівській області за балансовим рахунком 3311 (р/р 33113331700160 в ГУДК у Чернігівській області, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 853592, код ЄДРПОУ 38030010).

3. Стягнути з Ічнянського національного природного парку, вул. Лісова, 43, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, код ЄДРПОУ 33015993, (р/р 35212001014966 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592) в доход Державного бюджету України (р/р 31217206783002 отримувач УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В.Романенко

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2014.

Суддя А.В.Романенко