Рішення

від 26.05.2014 по справі 915/550/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2014 року                                                                                     Справа №  915/550/14   за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Роквул Україна” /вул. В. Хвойки, 18/14, оф. 301-303, м. Київ, 04080/ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Металбуд” /вул. Новозаводська, 42-б, м. Миколаїв, 54028/ про стягнення 45395,81 грн.           Суддя Бездоля Д.О. ПРЕДСТАВНИКИ: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився CУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 42500,00 грн. основного боргу, 1275,00 грн. інфляційних нарахувань, 303,90 грн. 3% річних та 1316,91 грн. пені. Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого йому позивачем за договором постачання від 02.09.2013 № 20-2013, укладеним між сторонами. Ухвалою суду від 25.04.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 26.05.2014 о 16 год. 40 хв. Позивач свого представника в судове засідання 26.05.2014 не направив та подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалив дане клопотання позивача задовольнити. Відповідач свого представника в судове засідання 26.05.2014 не направив, вимоги ухвали суду від 25.04.2014 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - 30.04.2014, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними  в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд - ВСТАНОВИВ: 02.09.2013 між сторонами був укладений договір постачання № 20-2013 (далі – договір), за яким позивач зобов'язався передати відповідачу у власність товар, а останній, в свою чергу, - прийняти та сплатити вартість цього товару в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п.п. 3.1., 4.1., 7.1., 8.7., 11.3., 16.1., 16.2. договору: - постачання кожної партії товару здійснюється на підставі письмового замовлення відповідача, направленого відповідачем (по факсу чи електронній пошті) на адресу позивача, з зазначенням чіткого асортиментного переліку та кількості товару, який відповідач має намір придбати. Замовлення повинно бути сформовано на підставі пропозиції позивача; - позивач протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення виставляє відповідачу рахунок для проведення оплати за товар відповідно до умов, передбачених у пункті 8 цього договору; - право власності на товар переходить до відповідача з моменту передачі товару від позивача до відповідача (від перевізника до відповідача); - розрахунки з відстроченням платежу можуть бути здійснені тільки після укладення сторонами відповідної додаткової угоди до договору; - за затримку сплати будь-яких сум за цим договором, в тому числі, без обмежень, ціни товару, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення; - договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2013 року, якщо інше не буде встановлено письмовою угодою сторін. Якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за 10 днів до закінчення дії цього договору, не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається автоматично продовженим на наступний рік. 02.09.2013 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою п. 8.5. договору виклали в іншій редакції, що позивач має право відвантажити товар відповідачу на умовах товарного кредиту на суму не більше ніж 250000,00 грн. з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати виписки позивачем видаткової накладної на товар. На виконання умов договору, 13.12.2013 позивач передав у власність відповідача товар вартістю 79144,13 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.12.2013 № 148004695 та іншими доказами. Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати вказаного товару виконав частково, сплативши позивачу лише 36644,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том справи 1, а.с. 29-36), поясненнями позивача та не заперечується відповідачем. Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 42500,00 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 42500,00 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню судом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня по березень 2014 року в сумі 1275,00 грн. та 3% річних за період з 13.01.2014 по 10.04.2014 в сумі 303,90 грн. також підлягає повному задоволенню господарським судом. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.           Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.           Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За цих підстав, суд, враховуючи положення п. 11.3. договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 13.01.2014 по 10.04.2014 в сумі 1316,91 грн. також підлягає повному задоволенню судом. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідач жодним чином не спростував обставини, повідомлені суду позивачем. Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.           Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Металбуд” (вул. Новозаводська, 42-б, м. Миколаїв, 54028, код 32283034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Роквул Україна” (вул. В. Хвойки, 18/14, оф. 301-303, м. Київ, 04080, код 30757290) основний борг в сумі 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 303 (триста три) грн. 90 коп., пеню в сумі 1316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Повний текст рішення складено 02.06.2014. Суддя                                                                                                                               Д.О.Бездоля