Ухвала

від 27.05.2014 по справі 802/747/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/747/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю: представників позивача - Куцого Р.А., Семерука О.Ю.; представників відповідача - Попової О.В.; представників третьої особи - Півкозак Л.М., Мавроді Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Віннторгпром" до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, третя особа Вінницька митниця Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми "Р" №0000082206 від 24 лютого 2014 року та №0000072206 від 24 лютого 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року визнано протиправними та скасовано вказані податкові повідомлення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача, третьої особи доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в лютому 2014 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань державної митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів: "сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки №5/2-32-22-06/23058611 від 13.02.2014 року. На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000082206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ввізному миту у розмірі 1441,75 грн. з них: за основним платежем у розмірі 1153,40 грн. та за штрафними санкціями 288,35 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000072206 від 24.02.2014 року про застосування фінансових санкцій по ПДВ у розмірі 279,82 грн. з них: за основним платежем - 230,68 грн. та штрафними санкціями - 46,14 грн..

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу і складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, за змістом положень статті 198 ПК України право на віднесення сум податку на додану вартість виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Як слідує з акту перевірки відповідача №5/2-32-22-06/23058611 від 13.02.2014 року, під час проведення документальної перевірки опрацьовано митну декларацію №401090000/2012/ 011686 від 11.07.2012 (далі -МД) та товарно-супровідні документи до неї, лист Міністерства доходів і зборів України від 15.01.2014 №781/7/99-99-24-02-08-17 та лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11.11.2013 № 08-17/20385-П про результати перевірки сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 № 1195-М (3330764).

Після завершення митного оформлення товарів (оформлення яких та контроль за зобов'язаними декларанта здійснювала митниця-як підрозділ Міндоходів), сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764), до позивача митним органом не були застосовані пільги в оподаткуванні (ввізне мито) під час митного оформлення товару у розмірі 2 відсотки від вартості товару та відповідно не було нараховано на його суму ПДВ.

Відповідач мотивує незастосування митним органом пільги в оподаткуванні (ввізне мито) під час митного оформлення товару у розмірі 2 відсотки від вартості товару по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, невідповідністю наданого митній службі України органами республіки Білорусь сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 р.; № 1195-М (3330764), який згідно Угоди про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 р., є документом на підставі якого, митними органами України вирішується питання про надання пільги щодо сплати ввізного мита при митному оформленні товару, який постачався із республіки Білорусь (постачальник Мозирсіль) в Україну (отримувач ТОВ ВКФ "Віннторгпром").

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення, податковий орган посилався на лист Міністерства доходів і зборів України від 15.01.2014 року №781/7/99-99-24-02-08-17 та лист Державного митного комітету Республіки Білорусь від 11.11.2013 № 08-17/20385-П про результати перевірки сертифіката про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 № 1195-М (3330764).

За результатами перевірки сертифікату про походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012 року № 1195-М (3330764) Міндоходів встановлено, що отримані документи не в повному обсязі підтверджують зазначений у графі "9" сертифіката про походження товару СТ-1 критерій "П" та "Д 2501", а саме, що згідно п.2.1 Розділу 2 Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "'Мозирсоль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому, в сертифікаті походження СТ-1 в графі 9 вказано критерій "П".

Колегія суддів вважає такі твердження відповідача безпідставними, з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв'язку з кримінальним провадженням. У випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Частиною 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно частин 1, 2, 3 ст. 36 МК України , країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Я сліду з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "Мозирсіль" (Республіка Білорусь) використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки.

Крім того не заперечується сторонами що Республіка Білорусь та Киргизька Республіки входять в перелік держав Угоди про Правила визначення країни походження товарів, у Співдружності незалежних держав. Таким чином, відповідач в порушення вимог МК України виніс оскаржувані рішення, оскільки розмитнений товар при виготовленні був підданий достатній переробці відповідно до критеріїв Республікою Білорусь яка входить в групу країн митного союзу,

Відповідно до Угоди про Правила визначення країни походження товарів, у Співдружності незалежних держав, які підписано 20.11.2009 року (набрали чинності в Україні 14.09.2011 року) - сертифікат походження товару - документ, що свідчить про країну походження товару та виданий органом (організацією), уповноваженим державою - учасницею Угоди відповідно до її національного законодавства.

Приписами зазначених Правил п. 6.1. передбачено, що на підтвердження країни походження товару у конкретній країні - для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 (бланк сертифіката наведено в додатку 2, який є невід'ємною частиною цих Правил) чи декларації про походження товару. У п. 6.2. Правил визначено, що у випадку, коли як документ, що підтверджує країну походження товару, може бути надана декларація про походження товару, а також коли надання документів про походження товару не обов'язкове, визначаються відповідно до національного законодавства країни ввезення.

Під час вивезення товарів з держав - учасниць Угоди сертифікат про походження товару форми СТ-1 видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства (далі - уповноважений орган). Сертифікат форми СТ-1 оформлюється та видається на одну партію товарів. Строк застосування сертифіката форми СТ-1 для цілей надання режиму вільної торгівлі обмежений 12 місяцями з дати його видачі.

Порядок визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1864.

У відповідності до п. 4 даного Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

На підставі п. 5 зазначеного Порядку, у разі, коли в декларації про походження товару та в інших документах, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення, є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в декларації, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару сертифікат або додаткові відомості, на підставі яких відповідно до положень МК України щодо визначення країни походження та порядку, встановленого Держмитслужбою, митним органом визначається країна походження товару.

Статтею 2 цієї Угоди встановлене, що Сторона не застосовує мита та інших платежів, еквівалентних миту, стосовно експорту товару, призначеного для митної території іншої Сторони, та/або імпорту товару, що походить з митної території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 6.7 Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Проаналізувавши зазначені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сертифікат походження товару є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування тарифів та митних платежів.

Відповідно до п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року (дата набрання чинності для України - 14.09.2011 року) сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо протягом сумарного строку 6 місяців (3 місяці з дати первинного запиту й 3 місяці з дати повторного запиту) митними органами країни ввезення не отримана відповідь стосовно запитуваного сертифіката від компетентних органів країни вивезення або країни походження товару.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем направлявся запит до Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь щодо надання інформації відносно імпортної сировини, використаної у виробництві готової продукції, та підтвердження інформації про виконання технологічних операції при виробництві експортованого товару.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що рішення про визначення країни походження товару відповідачем не приймалось.

Отримавши відповідь на вказаний запит відповідач дійшов висновку, що листом-відповіддю Гомельського відділення торгово-промислової палати Республіки Білорусь не надано вичерпну інформацію щодо підтвердження країни походження імпортованого позивачем товару. Разом з тим повторного запиту про визначення країни походження як то передбачено п. 9.3 Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року, відповідач не надсилав.

Відповідно до листа Державного митного комітету республіки Білорусь від 11.11.2013 р. за №08-17/20385-11, в якому підтверджено правомірність видачі сертифікату про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 05.07.2012 року, а також те, що експортована сіль кухонна виварочна виготовлена на ВАТ "Мозирсіль" має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару, згідно Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року.

Також, в акті перевірки відповідача зазначено, що згідно п. 2.1 Розділу 2 Угоди про Правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009 року встановлено, що країною походження товару вважається держава - Учасник угоди, де товар був повністю вироблений або підданий достатній обробні/переробці. У разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару. За результатами перевірки довідок про сировину, наданих Гомельським відділенням торгово-промислової палати Республіки Білорусь, в процесі виробництва солі повареної харчової, виварочної екстра таблетованої "Універсальная" відправником ВАТ "Мозирсіль" використовується сода кальцинована, отримана з Киргизької республіки. Тобто, при виробництві товару використовується іноземна сировина, але при цьому в сертифікаті походження СТ-1 в графі "9" вказано критерій "П".

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до статті 1 Угоди про зону вільної торгівлі від 18.10.2011 року Сторона (учасник Угоди) не застосовує мита та інші платежі, еквівалентні миту, стосовно імпорту товару з митної території іншої Сторони - учасниці Угоди. Республіка Киргизія є учасницею даної Угоди, а не третьою країною і її товар, сировина, згідно п.2.1 Розділу 2 Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року (далі - Правила ), а тому, не підпадає під визначення товару третіх країн.

Крім цього, відповідно до п. 2.7 Правил, якщо продукт, походження якого відповідає умовам цих Правил, використовується у виробництві іншого товару, то вимоги до походження, що застосовуються до матеріалів, використаних для виробництва цього продукту, не враховуються під час визначення країни походження товару. Згідно з пунктом 9.3. цих Правил, сертифікат може бути не визнаний дійсним митними органами країни ввезення в разі, якщо за результатами досліджень, здійснених митними органами країни ввезення, і на основі інформації, отриманої за запитами, надісланими до компетентних органів країни вивезення або країни походження товару, митними органами країни ввезення виявлено, що сертифікат форми СТ-1 видано з порушеннями вимог, установлених цими Правилами.

Проте, в акті перевірки та під час розгляду справи в судді відповідачем не зазначено з якими саме порушеннями виданий сертифікат про походження товару форми СТ-1 №1195-М (бланк 3330764) від 05.07.2012 року, як і не зазначає і самостійно не встановлює критерію та походження товару сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764).

Відповідно до ст. 1 Угоди "Про зону вільної торгівлі" від 18.10.2011 року, сторона (учасник Угоди) не застосовує мита та інші платежі, еквівалентні миту, стосовно імпорту товару з митної території іншої Сторони - учасниці Угоди.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що товар сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє", сіль поварена екстра виварочна таблетована "Універсальная", сіль поварена харчова виварочна екстра "Полєсьє" йодована по митній декларації від 11.07.2012 р. №401090000/2012/011686, згідно сертифікату походження товару форми СТ-1 від 05.07.2012р. № 1195-М (3330764) має походження Республіки Білорусь і відповідає вимогам Правил визначення країни походження товару, згідно Угоди "Про правила визначення країни походження товарів Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року, а тому висновки акту перевірки щодо порушення позивачем п. 9.3 угоди "Про правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав" від 20.11.2009 року є безпідставними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, з підстав недоведеності виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 червня 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.