Постанова

від 26.05.2014 по справі 805/3476/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 р. Справа № 805/3476/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Скріпніка А.І.,

суддів: Дмитрієва В.С., Бабаш Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третьої особи: Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

19 березня 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.02.2014 року № 10597906 та зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо іншого речового права, а саме державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки на підставі заяви ОСОБА_1, прийнятої 29.01.2014 року за реєстраційним номером 5189515 стосовно земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1424256500:04:000:0142.

Судом встановлено наступне.

29.01.2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», зареєстрованого у Слов'янському відділі реєстрації земель, про що у Державному реєстрі земель по Черкаській сільській раді учинено запис від 24.09.2007 року за № 040716700015.

Підставою для подання відповідної заяви було рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2013 року у справі 243/6829/13-ц, яким, зокрема, було розірвано договір оренди землі, що знаходиться у громадянина від 01.01.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та дочірнім підприємством Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядька», зареєстрований у Слов'янському відділі реєстрації земель, про що у Державному реєстрі земель по Черкаській сільській раді учинено запис від 24,09.2007 року за №040716700015. Вказане судове рішення набрало законної сили 05.08.2013 року (а.с. 15-17).

03.02.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Ніловою Ангеліною Олександрівною було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 10597906 (а.с. 20), яким позивачеві було відмовлено у державній реєстрації права власності. Підставою для відмови відповідачем було зазначено той факт, що рішення суду, яке було додано позивачем до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не припиняє право оренди земельної ділянки.

Вважаючи рішення відповідача, таким, що прийнято із порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, у яких просив суд відмовити у задоволенні позову в частині повторного розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 року, також останній просив розглянути справу без участі його представника.

Представник третьої особи до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 6 ст. 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до приписів ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно зі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на

нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути

відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього

Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної

реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження

такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Згідно з п.12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (надалі - Порядок 703, чинного на момент винесення оскаржуваного рішення), державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» - (надалі Закон), оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.6 Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, суд зазначає, що право оренди землі виникає та реєструється виключно на підставі договору оренди землі.

Відповідно до ст.31 Закону договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Отже, аналізуючи вищевказані норми Закону, суд звертає увагу на той факт, що договір оренди землі (як і право оренди) припиняється в результаті розірвання договору в судовому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на той факт, що у даній нормі закону закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Таким чином, у даному випадку при винесенні оскаржуваного рішення, відповідач діяв всупереч Закону та за межами повноважень, наданих йому чинним законодавством України.

Крім того, суд зазначає, що даний адміністративний позов на містить вимог щодо повторного розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2014 року, обґрунтування яких, з невідомих підстав було викладено відповідачем у запереченнях на адміністративний позов.

Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни здійснити державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо іншого речового права, а саме державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки на підставі заяви ОСОБА_1, прийнятої 29.01.2014 року за реєстраційним номером 5189515 стосовно земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 1424256500:04:000:0142, суд зазначає, що статті 106 та 162 КАС України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок № 703 не передбачають захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у засіб вирішення спірного питання саме судовим рішенням, тобто замість органу, до компетенції якого воно належить, без дотримання процедури, яка передує прийняттю рішення.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни, третьої особи: Реєстраційної служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 03.02.2014 року № 10597906.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 36 грн. 54 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Скріпнік А.І.

Судді Дмитрієв В.С.

Бабаш Г.П.