Ухвала

від 03.06.2014 по справі 359/2098/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2098/14-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/486/14 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 12 03.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора, що брав участь в суді першої інстанції, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року, яким

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Синюха

Вільшанського району Кіровоградської області,

зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2

визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 175 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 (вісім тисяч пятсот) грн., без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів по справі.

ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи директором ТОВ ,,НВО Плазма, достовірно знаючи, що в період з травня по серпень 2013 року на розрахунковий рахунок підприємства надходили кошти, в порушення вимог ст. 43 Конституції України, ст. ст. 97, 115 Кодексу законів про працю України, ч. 3 ст. 15, ст. 24 Закону України ,,Про оплату праці, не спрямував отриманий прибуток на оплату праці, умисно не виплативши заробітну плату працівникам Товариства, створивши тим самим у вказаний період заборгованість перед працівниками вказаного товариства більш, ніж за один місяць у загальній сумі 212647, 93 грн.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій, вважає вирок суду першої інстанції незаконним, оскільки, на думку прокурора, призначене судом обвинуваченому покарання внаслідок мякості не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому необґрунтовано застосував до нього ст. 69 КК України, внаслідок чого безпідставно не застосував до нього додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Прокурор вказує, що зазначене у вироку в якості обставини, що помякшує покарання - щире каяття не може братись до уваги при застосуванні ст. 69 КК України, оскільки характеризує особу, зменшуючи ступінь її суспільної небезпеки і ніяким чином не зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Автор апеляційної скарги робить висновок, що єдиною обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_9 та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є відсутність тяжких наслідків, оскільки розмір заподіяних збитків обвинуваченим добровільно усунено в ході досудового розслідування. Однак, однієї обставини недостатньо для застосування ст. 69 КК України. Апелянт просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9 скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 175 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 8500 (вісім тисяч пятсот) грн. з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю строком на 1 (один) рік.

Заслухавши доповідь судді, пояснення та виступи в судових дебатах: прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Справу судом першої інстанції розглянуто в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується призначеного обвинуваченому основного покарання, то воно сторонами не оспорюється.

Торкаючись додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , яке судом першої інстанції останьому не призначалось і на призначенні якого наполягає апелянт, то колегія суддів приходить до такого.

Так, з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове. Суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній частині - послатися на ст. 69 КК України.

Як вбачається з вироку вищевказаних вимог суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_9 ст. 69 КК України, в частині не призначення йому додаткового покарання, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, дотримався. Обгрунтування свого рішення суд першої інстанції навів у мотивувальній частині вироку. А тому підстав для скасування вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року щодо ОСОБА_9 немає, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги прокурору слід відмовити.

На підставі наведенного, керуючись ст. ст. 367, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2014 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Головуючийпідпис

Судді:підписи

Згідно з оригіналом. Суддя ОСОБА_10