Ухвала

від 29.05.2014 по справі 826/17510/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17510/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп 1» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Скасувано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0000512230 від 14 червня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Груп 1» (код ЄДРПОУ 35625166) з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Ольвія-2003» (код ЄДРПОУ 32312358) за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт №1586/22-30/35625166 від 28 травня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 155 873, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000512230 від 14 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 194 841, 00 грн., в т.ч. основний платіж - 155 873, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 968, 00 грн.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Проте, рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві № 2945/10/26-15-10-04-04 від 08 серпня 2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України № 12864/6/99-99-10-01-15 від 09 жовтня 2013 року скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Груп 1» (Замовник) та ТОВ «Ольвія-2003» (Виконавець) укладено Договір про надання рекламних послуг № 12281 від 28 грудня 2011 року.

Відповідно до умов Договору - Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги з виготовлення та розповсюдження рекламних матеріалів відповідно заявки та/або ескізу (зображення) Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти надані Виконавцем послуги та оплатити їх вартість в повному обсязі та у встановлені строки.

Рекламними матеріалами згідно вказаного договору є: поліграфічна продукція, відеоролик (фільм), аудіоролик.

Згідно до п. 1.6 Договору - розповсюдження рекламних матеріалів за даним Договором включає в себе розміщення (трансляцію) рекламних матеріалів, що становлять предмет даного Договору, на спеціальних носіях реклами відповідно до встановлених адрес (адресна програма), які визначаються Сторонами додатково.

Адресна програма, тип та кількість рекламних матеріалів, термін та порядок розповсюдження рекламних матеріалів, вартість та порядок оплати послуг Виконавця визначаються Сторонами в Додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Після надання послуг за даним Договором Виконавець надає Замовникові відео звіт та/або фотозвіт про надані послуги.

Відповідно до Додатків до Договору сторонами узгоджено термін розповсюдження рекламних матеріалів, кількість, адреси, вартість та порядок оплати наданих послуг.

Виконання умов вищезазначеного Договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 934 980, 00 грн.

Крім того, ТОВ «Ольвія-2003» видало позивачу податкові накладні на загальну суму 934 980, 00 грн., на підставі яких останній включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні послуг податку на додану вартість у розмірі 155 873, 00 грн.

Розрахунки за надані послуги, згідно Договору здійснювались у безготівковій формі, на підставі виставлених ТОВ «Ольвія-2003» рахунків фактур, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно банківських виписок, наданих представником позивача, ТОВ «Груп 1» перерахувало на рахунок ТОВ «Ольвія-2003» грошові кошти у розмірі 884 980, 00 грн.

Крім того, на підтвердження реальності виконання сторонами умов Договору представник позивача надав до матеріалів справи копії актів погодження рекламних макетів та фото звіти щодо розміщення реклами Замовника - ТОВ «Груп 1».

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Ольвія-2003» були чинні. Крім того, ТОВ «Ольвія-2003» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Ольвія-2003», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи .

А відповідачем в свою чергу не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а тому акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС № 785/22-06/32312358 від 10 жовтня 2012 року «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Ольвія-2003» по взаємовідносинам з ТОВ «Прод Маркет» та ПП «Прилукихімснаб» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) за період з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року» до уваги не приймає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.