Ухвала

від 29.05.2014 по справі 826/19887/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Ті Ел» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року адміністративний позов - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві № 22426552208 та № 22526552208 від 26 липня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києв , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2012 рокуз питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) за період з 01 січня 2009 року по 31 травня 2012 року, за результатами якої складено Акт №858/22-08/34881690 від 16 жовтня 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.2.3, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, ст. 185 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 63 556, 00 грн., у т.ч. за листопад 2010 року - в сумі 33 533, 00 грн., за січень 2011 року - в сумі 30 023, 00 грн.; п. п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 79 445, 00 грн., у т.ч. за 2010 рік в сумі 79 445, 00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 22526552208 від 26 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 99 306, 00 грн., з яких 79 445, 00 грн. - за основним платежем та 19 861, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 22426552208 від 26 липня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71 940, 00 грн., з яких 63 556, 00 грн. - за основним платежем та 8 384, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Між тим, колегія суддів з рішенням податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Бі Ті Ел», як замовником, та ТОВ «Ізумруд», як виконавцем, був укладений усний договір про надання послуг, за яким виконавець за замовленнями замовника зобов'язувався за плату надавати послуги.

Відповідно до заявок про надання послуг за Усним договором від 25 листопада 2010 року, від 01 грудня 2010 року, від 06 грудня 2010 року, від 09 грудня 2010 року та від 10 грудня 2010 року позивач замовив у ТОВ «Ізумруд» послуги по організації конференцій в м. Києві, м. Дніпропетровську, м. Донецьку, м. Одеса, м. Севастополь та м. Харкові

На виконання умов договору та зазначених вище заявок ТОВ «Ізумруд» надало позивачу послуги, а саме роботи по виготовленню оригінал-макету, дизайну для поліграфії, а також послуги з організації конференції, загальною вартістю 381 336, 45 грн., в т.ч. ПДВ 63 556, 08 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг: № 301119 від 30 листопада 2010 року - на суму 201 200, 25 грн., в т.ч. ПДВ 33 533, 38 грн.; № 28121 від 31 грудня 2010 року - на суму 180 136, 20 грн., в т.ч. ПДВ 30 022, 70 грн.

Крім того, виконання умов договору підтверджується виписані ТОВ «Ізумруд» на користь позивача податкові накладні на загальну суму 381 336, 45 грн., в т.ч. ПДВ 63 556, 08 грн., зокрема, № 301119 від 30 листопада 2010 року - на суму 201 200, 25 грн., в т.ч. ПДВ 33 533, 38 грн.; № 28121 від 31 грудня 2010 року - на суму 180 136, 20 грн., в т.ч. ПДВ 30 022, 70 грн., що оформлені у відповідності до вимог законодавства та містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Факт оплати позивачем послуг, наданих ТОВ «Ізумруд» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 7.2.4 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час існування спірних правовідносин) - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимогами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Ізумруд» були чинні. Крім того, вказана особа була зареєстрована платником податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання договорів підтверджується вищезазначеними матеріалами справи.

Крім того, на підтвердження реальності господарсько-правових відносин за договором позивачем були надані, розроблені ТОВ «Ізумруд», матеріали, які містяться в матеріалах справи.

А договір був укладений позивачем з метою виконання своїх обов'язків, як виконавця, перед іншими контрагентами, зокрема, Компанією Марк Шарп Енд Ідеа Інк (Швейцарія), ТОВ «Рош Україна», Представництво «Шерінг-Плау Сентуал Іст АГ», що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, позивач правомірно включив витрати по виконанню вищезазначених робіт до валових витрат та сформував податковий кредит.

Також як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Ізумруд», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Колегія суддів також не приймає до уваги Акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ізумруд» (код ЄДРПОУ 32377965) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 серпня 2010 року по 31 березня 2011 року № 1578/22-222/37202798 від 03 липня 2012 року, протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_5 від 25 травня 2012 року, Постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року у кримінальній справі №1-555/12, як на докази недійсності зазначеного вище правочину, оскільки у вказаних документах не досліджувалась реальність виконання умов вищезазначеного договору та правильність формування показників податкової звітності з ТОВ «Ізумруд».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.