Ухвала

від 09.01.2007 по справі 2/419ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/419ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

09.01.2007 року                                                Справа № 2/419ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача:                       Баннової Т.М.

        суддів                                           Медуниці О.Є.

                                                               Семендяєвої І.В.

          за присутністю секретаря

          судового засідання                      Сідорової О.А.,

та за участю

представників сторін:

          від позивача -                                 не прибув

          від відповідача -                                 Соколікова Л.Г.- директор

розглянув у відкритому

судовому засіданні

 апеляційну скаргу                              Луганського обласного відділення Фонду  

                                                       соціального захисту інвалідів

на постанову

господарського суду          Луганської області

від          27.10.2006

по справі          № 2/419ад (суддя Седляр О.О.)

за позовом          Луганського обласного відділення Фонду

                                                      соціального захисту інвалідів

до відповідача                              Товариства з обмеженою відповідальністю                                                        „Ресторан „Україна”

про          стягнення 2675 грн.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ресторан „Україна” (далі –ТОВ „Ресторан „Україна”) 2675 грн. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів  у 2004 році.

Постановою місцевого господарського суду від 27.10.2006 у задоволенні позову відмовлено. Мотивована дана постанова доведеністю позивачем виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій; підставою для залишення позову без задоволення за постановою визначено недотримання Фондом строку для застосування вказаних штрафних санкцій.

Обґрунтована постанова вимогами ст.ст. 18, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі –Закон         № 875), п. п. 5, 10-14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), п.4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001               N 1767, ст.250 Господарського кодексу України, ст. 1 Цивільного кодексу України.

Позивач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недотримання вимог законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду, неправомірне застосування судом строків, визначених у ст. 250 Господарського кодексу України; на вимоги ст.ст. 2, 3, 4, 241 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону № 875.

Відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити постанову  суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своїх доводів ТОВ „Ресторан „Україна” посилається на положення Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та на те, що підприємство відповідача є платником єдиного податку. Також зазначає, що у 2004 році ТОВ „Ресторан „Україна” не мало вільних вакансій для працевлаштування інвалідів.

Право на участь представника у судовому засіданні позивачем не використано. Фондом надано клопотання від 07.01.2007 №03-01/46 про розгляд справи за відсутністю його представника, яке судовою колегією задовольняється. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших  осіб,  які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону № 875 для  підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

З урахуванням вказаних вимог цього Закону та середньооблікової  чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2004 році 1-го інваліда.

Згідно звіту Фонду за 2004 рік за формою № 10-ПІ фактично у спірному періоді на підприємстві відповідача жодного інваліда не працювало.

Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.

Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).

У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту  населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).

За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Законодавством України  (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов'язок з безпосереднього  працевлаштування інвалідів покладено  на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач у порушення вимог Положення № 314 органи працевлаштування не інформував, що підтверджено листами Луганського міського центру зайнятості від 06.12.2006            №1/07-6578, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради від 11.12.2006 №03/2792, довідкою Фонду від 10.08.2006              №03-01/3310 тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону України № 875 підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій відповідає положенням ст. 20 Закону № 875.

Штрафні санкції за недодержання нормативу для забезпечення працевлаштування інвалідів, що заявлені позивачем до стягнення, є адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування у даному випадку ст. 250 Господарського кодексу України та з обґрунтуванням судом цих висновків з урахуванням періоду нарахування санкцій і часу виявлення позивачем порушення відповідачем нормативу.

Заперечення відповідача та доводи в їх обґрунтування з урахуванням положень ст. ст. 19, 20 Закону № 875 не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254,  п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006 по справі № 2/419ад залишити без задоволення.

 2. Постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006 по справі № 2/419ад залишити без змін.

           Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2                ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

У судовому засіданні 09.01.2007 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

           Повний текст ухвали виготовлений протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суддя-доповідач                                                                       Т.М.Баннова

          Судді                                                                                 О.Є.Медуниця

                                                                                                    І.В.Семендяєва