Постанова

від 28.05.2014 по справі 807/1491/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1491/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцька Н.Д.

при секретарі Вязач Н.В.

за участю:

представника позивача: Кіш А.С. ,

представника відповідача: Кордонець В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Промтехобладнання" про стягнення санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 28 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 червня 2014 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Промтехобладнання" , в якій просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 9807,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем подано до відділення Фонду звіт за формою № 10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2013 рік. Згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві, відповідно до вимог ст..19 Закону становить 1 особу, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2013 року середньооблікова кількість інвалідів становила 0 осіб. На думку позивача, відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів, а тому, відповідно до ст.. 20 вищевказаного закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими та небезпечними умовами праці, де заборонена праця інвалідів або праця інвалідів має використовуватись з урахуванням такої специфіки. У зв'язку з цим, робочі місця для інвалідів у 2013 році на підприємстві не створювалися, оскільки на думку відповідача, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань. Крім того, створення робочого місця для інвалідів у 2013 році було неможливим у зв'язку із важким фінансовим становищем на підприємстві, що склалось внаслідок заборгованостей замовників робіт перед підприємством. Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивачем було надано суду спростування на заперечення відповідача, де зазначив, що Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не містить підстав звільнення від обов'язку виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Роботодавці здійснюють працевлаштування інвалідів, виходячи із вимог статті 18 цього ж Закону. Тобто, обов'язок роботодавця виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Однак, відповідачем не долучено доказів до матеріалів справи, які б підтверджували виконання ним всіх необхідних заходів забезпечення працевлаштування інвалідів. У зв'язку з цим, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2013 році становила 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність - 0 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа (а.с. 5).

В судовому засіданні представник відповідача повідомив суд, що звіти до центру зайнятості підприємством не подавалися, що підтверджується також і матеріалами справи. Отже відповідачем не виконано обов'язок щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві у 2013 році.

За не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 9804,55 грн. Крім того, оскільки, на думку позивача, у строк встановлений законом відповідач адміністративно-господарські санкції самостійно не сплатив, також було нараховано пеню в розмірі 2,94 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві у 2013 році, то відповідач відповідно до вимог ст..20 вищезазначеного закону зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Промтехобладнання" про стягнення санкцій - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промтехобладанння" (вул. Богомольця,8 м. Ужгород 88000 код ЄДРПОУ - 31015478) адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 9807,49 грн. (девять тисяч вісімсот сім гривень 49 коп.) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл. Ш.Петефі,14 м.Ужгород, 88000).

3. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяН.Д. Маєцька