Рішення

від 19.05.2014 по справі 911/899/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2014 р. Справа № 911/899/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/899/14

за позовом дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "БОРЕКС", ідентифікаційний код: 31646748, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жиліна, буд. 1,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Середа Ю.В., який діє на підставі довіреності від 31.12.2013 року №521д;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

дочірнє підприємство "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "БОРЕКС" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 45 553,05 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 05 коп.) та пені у сумі 3 308,52 грн. (три тисячі триста вісім гривень 52 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 щодо поставки оплаченого Позивачем товару та не повернув Позивачу сплачені за товар кошти.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2014 року порушено провадження у справі №911/899/14, розгляд якої призначено на 28.04.2014 року.

28.04.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 21.03.2014 року, надав пояснення по справі. В судове засідання з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали суду від 21.03.2014 року в повному обсязі не виконав, витребувані судом документи подав частково, надав пояснення по справі. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2014 року розгляд справи відкладено на 19 травня 2014 року.

19.05.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 21.03.2014 року та від 28.04.2014 року в повному обсязі не виконав. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 19.05.2014 року.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Беручи до уваги викладене, а також те, що представник Відповідача був присутній у судовому засіданні 28.04.2014 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 28.04.2014 року у справі №911/899/14, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

06.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "БОРЕКС" (постачальник) та дочірнім підприємством "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (покупець) укладено договір поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 (далі за текстом: Договір), згідно п.п. 1.1., 1.2. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: снігоприбиральний поворотний відвал в кількості - один, гідропривід з обладнанням для навішування снігоприбирального агрегату в кількості - один. Асортимент, кількість та ціна товару, що підлягає поставці згідно умов даного договору зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 3.1., 4.1. Договору, загальна вартість товару за цим договором 51 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 533,34 грн. Розрахунки за поставлений товар проводяться у гривнях шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання покупцем від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної і передачі документів. зазначених у п. 4.2. цього договору.

Договором у п. 4.3. визначено, що сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2. цього договору.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів за договором: постачальник здійснює поставку першої партії товару на умовах EXW (ІНКОТЕРМС 2010) в строк 3 (трьох) календарних днів після підписання цього договору.

Згідно п.п. 5.3., 5.4., 5.5. Договору, місце поставки товару за договором: згідно заявки покупця. Після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент товару та надання документів, зазначених у п. 4.2. договору. Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата вважається дата підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.3.1. Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 7.3.4. Договору, постачальник за порушення строку поставки товару за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленої у строк частини товару за кожний день такого прострочення.

Пунктом 7.3.12. Договору визначено, що всі сплачені покупцем кошти за не отриманий товар підлягають терміновому поверненню в повному обсязі покупцеві протягом семи днів від дня пред'явлення відповідної вимоги.

Договором у п.п. 10.1., 10.3. визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до умов цього договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 15.03.2013 року Позивачем, на підставі рахунку-фактури від 11.03.2013 року №СФ-0000002, перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти в сумі 45 553,05 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.03.2013 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Як вказує Позивач у позовній заяві, Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за Договором з поставки товару.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 3 ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, вручено Відповідачу лист від 18.09.2013 року №96, у якому Позивач просив поставити до 27.09.2013 року навісний поворотний відвал та доукомплектувати снігоприбиральний агрегат. Також Позивач просив повернути кошти згідно до 01.10.2013 року у випадку невиконання умов договору.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на лист від 18.09.2013 року №96 відповіді не надав, товар згідно Договору не поставив, сплачені Позивачем грошові кошти не повернув.

Як встановлено судом, ухвалами господарського суду Київської області від 21.03.2014 року та від 28.04.2014 року суд зобов'язував Відповідача подати належні докази виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13.

Станом на момент розгляду справи Відповідачем не надано суду належних доказів виконання ним зобов'язань за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 щодо поставки Позивачу товару.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем зобов'язання за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 щодо поставки оплаченого Позивачем товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 45 553,05 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 05 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за порушення строку поставки товару, пеню, передбачену п. 7.3.4. Договору, за період з 11.03.2013 року по 11.09.2013 року у сумі 3 308,52 грн. (три тисячі триста вісім гривень 52 коп.).

Частиною 2 ст. 22 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Згідно ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Відповідно до п. 3.3. статуту Позивача, засновником підприємства є публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Згідно абз. 2 п. 4.2. Договору, власником майна, переданого до господарського відання підприємства Засновником залишається Засновник.

Абзацами 1, 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28 лютого 2002 року за № 221 визначено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки , або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом, сторонами у п. 7.3.4. Договору визначено, що постачальник за порушення строку поставки товару за вимогою покупця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни непоставленої у строк частини товару за кожний день такого прострочення.

На підставі п. 7.3.4. Договору, за порушення строків виконання зобовязання за Договором, зокрема за порушення строків поставки Відповідачем товару, Позивачем Відповідачу нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 11.03.2013 року по 11.09.2013 року у сумі 3 308,52 грн.

З метою дослідження правильності визначення Позивачем суми пені, судом встановлено, що сума пені у розмірі 3 308,52 грн. визначена обгрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що Відповідач порушив зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у Позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 45 553,05 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 05 коп.) та стягнення пені за порушення строків поставки товару за Договором у сумі 3 308,52 грн. (три тисячі триста вісім гривень 52 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 у розмірі 45 553,05 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 05 коп.) та пені у сумі 3 308,52 грн. (три тисячі триста вісім гривень 52 коп.) є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "БОРЕКС" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ФУТБОЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "БОРЕКС", ідентифікаційний код: 31646748, місцезнаходження: 07800, Київська обл., Бородянський район, смт Бородянка, пров. Жиліна, буд. 1, на користь дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", ідентифікаційний код: 33096517, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А, суму попередньої оплати за договором поставки від 06.03.2013 року №06-03-13 у розмірі 45 553,05 грн. (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три гривні 05 коп.), пеню у сумі 3 308,52 грн. (три тисячі триста вісім гривень 52 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2014 року