Постанова

від 27.05.2014 по справі 910/17604/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 910/17604/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю прокурора Чирва О.О. - посв. від 12.03.2014 року № 024855

за участю представників

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Скуратівський С.І. - дов. від 04.02.2014 року № 05-1615

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року

у справі № 910/17604/13 (головуючий суддя Удалова О.Г., судді Баранов Д.О., Івченко А.М.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури (м. Київ) в інтересах держави в особі Київської міської ради (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" (м. Київ)

про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" про внесення змін до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з ТОВ „Васильок-ЛТД", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.01.2002 року за № 66-6-00033 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його у такій редакції: „п. 2.2. Річна орендна плата на земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради № 89\9146 від 28.02.2013 року „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.".

Рішенням від 11.02.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Вніс зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ „Васильок-ЛТД" та Київською міською радою від 08.01.2002 року, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 17.01.2002 року за № 66-6-00033 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме: п. 2.2 договору виклав у наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки". Стягнув з ТОВ „Васильок-ЛТД" в дохід Державного бюджету України 1 147 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Васильок-ЛТД" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року у справі № 910/17604/13 та ухвалити нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року ТОВ „Васильок-ЛТД" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/17604/13 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.

В судове засідання 27.05.2014 року повноважні представники позивача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 27.05.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечувала.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути змінено, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави; обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

У п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч. 1 ст. 21 Арбітражно-процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 Арбітражного процесуального кодексу України України.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

П. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. „в" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до положень ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Ст. 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить, зокрема надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду даного спору.

08.01.2002 року Київська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" (орендар) уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.04.2000 року за № 111/83 передає, а орендар приймає в оренду на 25 (двадцять п'ять) років земельну ділянку, місце розташування якої у Гідропарку в Дніпровському районі м. Києва, розміром 0,1847 (нуль цілих одна тисячна вісімсот сорок десятитисячних) га (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка) для експлуатації та обслуговування кафе „Затока" у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) та зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору.

В п. 3 договору від 08.01.2002 року визначено, що згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 30.01.2001 року за № 986 на час укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки становить 1 372 314 (один мільйон триста сімдесят дві тисячі триста чотирнадцять) гривень 11 коп.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору від 08.01.2002 року орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюються у розмірі 1,5 (одна ціла і п'ять десятих) відсотка від її грошової оцінки.

Договір від 08.01.2002 року було зареєстровано Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 17.01.2002 року за № 66-6-00033 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1211-IV орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата (абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі").

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

П. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (абз. 3 п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України);

не може перевищувати: для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. „в" п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України).

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 30 Закону України „Про оренду землі", в редакції Закону України від 02.10.2003 року № 1211-IV, визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 2.3 договору від 08.01.2002 року розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього Договору.

Пунктом 5 договору від 08.01.2002 року передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.

28.02.2013 року Київською міською радою прийнято рішення „Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" № 89/9146, пунктом 1 якого визначено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747).

Додатком до рішення визначено перелік договорів, в які мають бути внесені зміни, зокрема, спірний договір (пункт 232 додатку).

Вказане Рішення офіційно оприлюднено 02.04.2013 року у газеті Київської міської ради „Хрещатик" та на офіційному веб-сайті Київської міської ради.

В подальшому Київська міська рада рішенням від 22.05.2013 року № 321/9378 виключила пункт 232 з додатку до рішення від 28.02.2013 року № № 89/9146.

30.05.2013 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача направлено лист № 05704-11100, яким повідомлено орендаря про прийняття Київською міською радою рішення від 28.02.2013 року № 89/9146 та необхідність укладення додаткової угоди про внесення змін до договору. Крім того, вказаним листом повідомлено орендаря про необхідність здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідач залишив лист від 30.05.2013 року № 05704-11100 без відповіді та задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що з прийняттям рішення КМР від 22.05.2013 року № 321/9378, яким було виключено розмір орендної плати в 3%, відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до договору оренди.

Втім колегія суддів не приймає таке зауваження, оскільки рішення від 22.05.2013 року № 321/9378 офіційно не було оприлюднено в газеті Київської міської ради „Хрещатик", а отже відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР не набрало законної сили.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 04.07.2011 року по справі господарського суду Донецької області № 41/81пд.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з огляду на зазначене та враховуючи те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною та законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, то між сторонами існує спір щодо зміни умов договору.

На думку колегії суддів місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги прокурора про внесення змін до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки від 08.01.2002 року, укладеного між позивачем та відповідачем, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з виключенням посилання на рішення Київської міської ради.

Таким чином пункт 2.2 договору оренди земельної ділянки від 08.01.2002 року „Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % (одна ціла п'ять десятих відсотка) від її грошової оцінки." підлягає зміні шляхом викладення його у такій редакції: „п. 2.2. Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки.".

Рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в цій частині, а апеляційна скарга залишається без задоволення. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2014 року по справі № 910/17604/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.02.2014 року по справі № 910/17604/13 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти наступним чином:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до п. 2.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" (02125, м. Київ, бульвар Перова, 24, літ. А, ідентифікаційний код 21549256) та Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) від 08.01.2002 року, зареєстрованого Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 17.01.2002 року за № 66-6-00033 у книзі записів державної реєстрації договорів, а саме:

п. 2.2 договору викласти у наступній редакції: „Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Васильок-ЛТД" (02125, м. Київ, бульвар Перова, 24, літ. А, ідентифікаційний код 21549256) в дохід Державного бюджету України 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.".

5. Справу № 910/17604/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__29.05.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич