Ухвала

від 11.01.2007 по справі 7/516ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/516ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

11.01.2007 року                                                Справа № 7/516ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого                              Єжової С.С.

суддів                                           Парамонової Т.Ф.

                                           Семендяєвої І.В.

секретар

судового засідання                    Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              повноважний та компетентний

  представник не прибув;

від відповідача:                                 повноважний та компетентний

                                                      представник не прибув;

розглянувши

апеляційну скаргу                      Луганського обласного відділення  

                                                      Фонду соціального захисту інвалідів,  

м.Луганськ

на постанову           

господарського суду                 Луганської області

від                                                  23.11.2006

по справі                                          №7/516ад (суддя –Калашник Т.Л.)

за позовом                                        Луганського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ

до  відповідача                             Державного підприємства

„Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки

Луганської області в особі Відокремленого

підрозділу „Шахта №81 „Київська”

про                                               стягнення 864468 грн. 00 коп.

В С Т А Н О В И В:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м.Ровеньки Луганської області в особі відокремленого підрозділу „Шахта №81 „Київська” суми несплачених штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2005 році у розмірі 864468 грн. 00 коп.

Постановою господарського суду Луганської області від 23.11.2006 у справі №7/516ад у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову місцевого господарського суду та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою скаржник посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом ст.218 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що підприємство не вжило всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

Відповідач відзивом №2105 від 20.12.2006 вимоги апеляційної скарги відхилив, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою.

          Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 для розгляду апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 23.11.2006 по справі №7/516ад призначена судова колегія у складі: головуючий суддя - Єжова С.С., суддя -  Парамонова Т.Ф., суддя –Семендяєва І.В.  

          Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 по справі №7/516ад відкрите апеляційне провадження.

          Ухвалою  Луганського апеляційного господарського суду від 21.12.2006 по справі №7/516ад розгляд апеляційної скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ призначено на 11.01.2007.

          Учасники судового процесу по справі, направленими судом другої інстанції повістками-викликами, сповіщені, що розгляд скарги відбудеться 11.01.2007, у вказаний час і в приміщенні Луганського апеляційного господарського суду за вказаною адресою.

          Позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судова колегія вважає за можливе задовольнити.

          Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оспореного судового акту, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб в сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначає принципи здійснення адміністративного судочинства, першими із яких вказані верховенство права і законність.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідними дійсності та підтвердженими достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001) для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно звіту відповідача по формі 10-ПІ за 2005 середньооблікова чисельність штатних працівників становить 2577 чоловіки, виходячи з чого норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача складає 103 чоловіки. За матеріалами справи вбачається, що фактично на підприємстві працевлаштовано 44 інваліда.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995     № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.2001) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, на підприємства покладено обов'язок розробляти заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносити їх в колективний договір, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2005 році відповідачем направлялись звіти з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до Ровеньківського міського центру зайнятості –звіти форми 3-ПН, що підтверджується довідками Ровеньківського міського центру зайнятості №10/4-1399 від 07.11.2006 та №10/1-1448 від 15.11.2006 та копіями звітів.

Ровенківським міським центром зайнятості було направлено до відповідача лише 2 інваліда, з яких один був працевлаштований відповідачем, а другий не з'явився ні до відповідача ні у центр зайнятості, що підтверджено довідкою Ровенківського міського центру зайнятості №10/1-1448 від 15.11.2006. Крім того, з підприємства відповідача у 2005 році звільнилось 3 інваліда, що також зменшило їх середньооблікову чисельність. За матеріалами справи, відповідач безпосередньо  займався пошуком інвалідів та їм не було відмовлено у працевлаштуванні –самостійно відповідач працевлаштував 3 інвалідів.

П.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями),  зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі  та організації незалежно від форм  власності  та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно зі ст.12  Закону України "Про охорону праці"  підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.                           

Відповідно до пункту 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314, місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні,  створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України).  Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме:

- підприємство інформувало Ровеньківський міський центр зайнятості, що підтверджено довідками № 10/4-1399 від 07.11.206 та № 10/1-1448 від 15.11.2006 та копіями звітів;

-  за рекомендацією Ровеньківського міського центру зайнятості у 2005 році відповідач працевлаштував інваліда ІІІ групи Дяченко О.В.;

- відповідачем самостійно працевлаштовані 3 інваліда ІІІ групи, а саме Джулай В.В., Моісеєва І.П., Перестороніна В.О.

Враховуючи викладене, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

На підставі викладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, що постанова від 23.11.2006 по справі №7/516ад є законною та обґрунтованою.

У судовому засіданні 11.01.2007 були прийняті лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.01.2007.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, п.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 254, п.6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ на постанову господарського суду Луганської області від 23.11.2006 у справі №7/516ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 23.11.2006 у справі №7/516ад  без змін.

Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

Головуючий суддя                                                            С.С. Єжова

Суддя                                                                                Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва

Спеціаліст 1-ої категорії                                                     С.І. Заєць

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу (м.Луганськ, вул.Володарського,59, 91055)

3-          відповідачу (м.Ровеньки, Луганська область, вул.Комуністична, 6, 94700)

4-          господарському суду Луганської області

5-          до наряду Луганського апеляційного господарського суду