Постанова

від 20.05.2014 по справі 805/5520/14

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р. Справа №805/5520/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді головуючого Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача: Дмитрині В.В.

представника відповідача: Бутусовій Л.Т.,

розглянув у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення відсотків за невиконання умов договору в розмірі 46912,94 грн., -

в с т а н о в и в :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області (далі - Фонд) звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення відсотків за невиконання умов договору в розмірі 46912,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що станом на 01.01.2014 року за відповідачем рахувалася заборгованість зі сплати страхових внесків в сумі 3432460,23 грн., з яких недоїмка 3099674,01 грн. та пеня 332786,22 грн.

На підставі заяви Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», 23.01.2014 року був укладений Договір між ним та Фондом про розстрочення вказаної заборгованості.

У зв'язку з невиконанням умов Договору з боку відповідача, відділення Фонду звернулося до нього з повідомленням про розірвання Договору від 23.01.2014 року про розстрочення заборгованості.

Відповідно до вимог Закону, розстрочення заборгованості надається під відсотки, які нараховуються підприємствам вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків розірвання Договору про розстрочення.

Оскільки Договір про розстрочку було саме розірвано, позивач просив суд стягнути з відповідача відсотки за користування розстроченням заборгованості в сумі 46912,94 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. Проти позову заперечував частково та надав суду письмові заперечення, в яких вказав що він не заперечує проти сплати відсотків за користування розстроченням заборгованості, але на його думку позивач не вірно розрахував суму відсотків.

Зокрема, позивач нарахував відсотки до дня отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору, самостійно визначивши дату 10.04.2014 року. Тоді як відповідач отримав це повідомлення 04.04.2014 року про що в нього є беззаперечні докази.

Окрім цього, на думку відповідача, в договорі йдеться про відсотки користування розстроченням заборгованості тільки з недоїмки, а не з пені.

Тому, він визнає суму відсотків, згідно зі своїм розрахунком в сумі 36550,20 грн.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування від нещасного випадку та професійного захворювання здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Фонд, відповідно до статей 15 та 46 Закону України №1105-ХІV від 23.09.1999 року, є некомерційною, самоврядною організацією, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків і фінансується за рахунок страхових внесків страхувальників - роботодавців (юридичних та фізичних осіб). Фонд має автономну, незалежну від будь - якої іншої, систему фінансування. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України і використовуються виключно за їх призначенням, тобто, на страхові виплати потерпілим від нещасного випадку, професійного захворювання на виробництві, а у разі їх смерті - членам сімей загиблих на виробництві. Фінансування Фонду здійснюється, зокрема, за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, що перераховуються роботодавцем у випадках ліквідації страхувальника, та інших джерел.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Єнакієве Донецької області утримується за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, є юридичною особою, код ЄДРПОУ 25969015 та виступає як суб'єкт владних повноважень.

Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» є юридичною особою код ЄДРПОУ 32276912 як платник страхових внесків зареєстрований у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області (а.с.19-20).

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі по тексту Закон № 1105), Законом України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 18.06.2013 року № 332 (далі по тексту Закон № 332) та Порядком укладення договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.12.2013 року № 16 (далі по тексту Порядок № 16).

Законом № 1105 відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Статтею 52 Закону №1105 передбачена відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків, зокрема частина друга даної статті (в редакції Закону України №435-5 від 12 грудня 2006 року), що діяла по 1 січня 2011 року передбачала за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків стягнення із страхувальника пені згідно із законом. Закону, який передбачав би нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну сплату) даного виду страхування не існує.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституцій Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Розділу У111 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Проаналізувавши норми законів, яки регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати страхових внесків та пеня виникли в період дії частини 2 ст.52 Закону № 1105.

Вказана правова позиція застосування норм матеріального права встановлена постановою Верховного Суду України від 19.02.2013 року.

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 332 Погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду, у тому числі встановленої судовими рішеннями, здійснюється шляхом розстрочення. Розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом (далі - сума заборгованості).

Згідно акту звірки від 15.01.2014 року заборгованість зі сплати страхових внесків відповідача склала 3432460,23 грн., в т.ч. недоїмка - 3099674,01 грн. та пеня - 332786,22 грн. (а.с.4).

Відповідно до п.3 Порядку № 16, розстрочення заборгованості здійснюється за заявою (форма наведена у додатку 1 до цього Порядку) державного підприємства вугільної галузі на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладання з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду) договору про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

На підставі заяви Державного підприємства «Орджонікідзевугілля», 23.01.2014 року був укладений Договір №8-14/ВРР між ним та Фондом про розстрочення вказаної заборгованості (а.с.5-6).

Відповідно до платіжного доручення № 4 від 28.01.2014 року Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» сплатило заборгованість по внескам за лютий 2104 року в сумі 57207,67 грн. (а.с.17).

Відповідно до платіжного доручення № 7 від 03.02.2014 року Державне підприємство «Орджонікідзевугілля» сплатило заборгованість по внескам за березень 2104 року в сумі 2707,67 грн. (а.с.17).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 322 договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню у разі, якщо державне підприємство вугільної галузі не виконує умов договору про розстрочення заборгованості.

Відповідно до п.2.2 Договору він вважається розірваним з дати отримання підприємством повідомлення про його розірвання.

31.03.2014 року Фондом було спрямовано Державному підприємству «Орджонікідзевугілля» повідомлення про розірвання договору про розстрочення заборгованості у зв'язку з невиконанням ним умов договору (а.с.7).

Відповідно до журналу вхідної кореспонденції Державного підприємство «Орджонікідзевугілля» за 2014 рік під № 149 від 04.04.2014 року значиться вхідна кореспонденція «повідомлення про розірвання Договору» від 31.03.2014 року (а.с.18).

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону № 332, розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Частиною 2 ст.4 Закону № 332 передбачено, що розірвання договору про розстрочення заборгованості тягне за собою обов'язок державного підприємства вугільної галузі сплатити непогашену суму розстроченої заборгованості та відсотки, нараховані, але не сплачені на погашену суму заборгованості відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо того, що в договорі йдеться про відсотки користування розстроченням заборгованості тільки з недоїмки, а не з пені.

В Законі № 332 йдеться саме про розстрочення суми загальної заборгованості, при цьому ця заборгованість не розмежовується на суму заборгованості по страхових внесках та суму заборгованості по пені.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 332 розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом (далі - сума заборгованості).

Тому, відсотки повинні розраховуватися зів всієї суми заборгованості з відрахуванням сплачених сум.

Згідно розрахунку відсотків за фактичний термін користування розстроченням сума нарахованих відсотків, проведених позивачем становить 46912,94 грн. (а.с.8)

З приводу цього розрахунку суд зазначає наступне.

Як вбачається, позивач вказує що договір було розірвано 10.04.2014 року і саме до цієї дати нараховуються відсотки за фактичний термін користування розстроченням.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що повідомлення про розірвання договору про розстрочення заборгованості у зв'язку з невиконанням умов договору було спрямовано ним відповідачеві 31.03.2014 року.

Але, коли відповідач його отримав, представник позивача не зміг пояснити та не надав належних доказів отримання відповідачем цього повідомлення саме 10.04.2014 року. Пояснив, що дату 10.04.2014 року він визначив самостійно, відрахувавши 10 днів з дня відправлення.

Як вже вказувалося вище, відповідно до журналу вхідної кореспонденції Державного підприємство «Орджонікідзевугілля» за 2014 рік під № 149 від 04.04.2014 року значиться вхідна кореспонденція «повідомлення про розірвання Договору» від 31.03.2014 року (а.с.18).

Таким чином, судом встановлено, що саме 04.04.2014 року відповідачем отримано повідомлення про розірвання договору, тому відсотки повинні розраховуватися до цієї дати.

Оскільки останній платіж згідно з платіжним дорученням № 7 від 03.02.2014 року, відбувся 03.02.2014 року, то період за які нараховуються відсотки становить 60 днів, з 04.02.2014 року по дату отримання повідомлення про розірвання договору - 04.04.2014 року

З огляду на викладене, сума відсотків за фактичний термін користування розстроченням становить:

3432460,23 - 57207,67 - 2707,67= 3372544,89 х 6,5% : 365 х 60 днів =36035,41 грн., де

- 3432460,23 грн. - загальна сума заборгованості відповідача на 01.01.2014 року;

- 57207,67 грн. - платіж від 28.01.2014 року за платіжним дорученням № 4;

- 2707,67 грн. - платіж від 03.02.2014 року за платіжним дорученням № 7;

- 6,5% - облікова ставка НБУ;

- 60 днів - термін користування розстроченням заборгованості.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, вважає що позивач не довів чому саме 10.04.2014 року він вважає датою розірвання договору та до цієї дати нараховує відсотки за користування розстроченням.

Натомість, відповідач довів належними доказами, що він отримав повідомлення про розірвання договору саме 04.04.2014 року.

Таким чином, оцінивши всі обставини в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення відсотків за фактичний термін користування розстроченням заборгованості із сплати страхових внесків в сумі 36035,41 грн.

Відповідно до ст..94 КАС України, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області до Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про стягнення відсотків за фактичний термін користування розстроченням заборгованості із сплати страхових внесків в сумі 46912,94 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Орджонікідзевугілля» на користь Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відсотки за фактичний термін користування розстроченням заборгованості із сплати страхових внесків в сумі 36035 (тридцять шість тисяч тридцять п'ять ) гривень 41 копійку.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 20 травня 2014 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 22 травня 2014 року.

Суддя Хохленков О.В.