Рішення

від 26.05.2014 по справі 916/483/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 916/483/14

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Ніколаєві П.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: Данілова Л.В. за довіреністю № 01-36/32 від 09.01.2014р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;

до відповідача: Приватного підприємства „Ламетрі";

про стягнення 27 934,8 грн., -

в с т а н о в и в :

Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) звернуся до приватного підприємства „Ламетрі" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості та неустойки посилаючись на наступне.

Відповідачеві (далі - Орендар) згідно договору оренди № 2/55 від 01.08.2008 року укладеним з Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі - Орендодавець), надано в строкове платне користування об'єкт комунальної власності - нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 71,6 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, 15, строком до 31.07.2009 року.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. (із змінами та доповненнями) встановлений місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

Відповідно до частини 2 вказаної статті у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до Положення «Про департамент комунальної власності Одеської міської ради», яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384- VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Позивач) є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Згідно рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органі, загальної чисельності апарату Одеської міської ради „ було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

У зв'язку з невиконанням Орендарем (Відповідачем) умов Договору по сплаті орендної плати своєчасно, Представництво надіслало Відповідачеві 15.09.2010 р. повідомлення № 01-15/882 про відмову від Договору оренди і запропонувало у добровільному порядку сплатити заборгованість а також повернути не житлове приміщення підвалу. Але вказане повідомлення залишено без уваги та задоволення.

Орендар в порушення ст.ст. 526, 530, 629, 762 ЦК України, ст. ст. 18,19,27 вказаного Закону, п.п.2.2,2.4 договору своєчасно не вносив плату у зв'язку з чим за ним за період часу з 21.09.2010 р. по 01.10.2013 р. утворилась заборгованість в сумі 823,06 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 січня 2011 р. у справі № 20/46-10-1887 відповідача виселений із вказаного приміщення та з нього стягнуто заборгованості по орендній платі в сумі 12 437 грн. 39 коп., пені в сумі 673 грн. 46 коп.

При цьому вказаним рішення встановлено, що вказаний Договір було розірвано з 16.09.2010 р.

Таким чином, в період часу з 16.09.2010 р. о 01.10.2013 р. відповідач продовжував користуватись вказаним приміщенням.

Відповідно до Акту старшого державного виконавця від 26.05.2011 р. відповідача виселено із вказаного нежитлового приміщення.

Таким чином, відповідач з 02.10.2010 р. по 26.05.2011 р. без правових підстав займав вказане приміщення, в результаті чого за ним утворилась неустойка відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України у зв'зку з неповерненням наймодавцеві речі у разу припинення найму.

Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення до найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в яком була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 526, 785 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарсь кодексу України, ст.ст. 18, 19, 27 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», - позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, був повідмлений про час та місце розгляду справи наледжним чином. (поштові повідомлення повернуті з посиланням на відсутність (вибуття) адресата у справі).

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглянута за правилами ст. 75 ГПК України.

Розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 07 квітня 2014 р. у зв'зку з перебування судді Никифорчука М.І. на лікарняному дана справа передана на розгляд судді Демешину О.А.

Розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області від 14 квітня 2014 р. у зв'зку з виходом судді Никифорчука М.І. з лікарняного дана справа передана на розгляд судді Никифорчуку М.І.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватись відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а в разі відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У відповідності до ст. 629 зазначеного кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно із абз. 1 ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона піддягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно із ч. З ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як убачається з матеріалів справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданим доказами - вказаним договором оренди, повідомленням від 15.09.2010 р., рішенням господарського суду Одеської області від 17 січня 2011 р. у справі № 20/46-10-4945, актом державного виконавця, розрахунком заборгованості.

Проаналізувавши надані докази, суд приймає їх до уваги як такі, що доводять правомірність вимог Позивача та наявності у відповідача боргу перед позивачем в зазначеній сумі. Вказані докази сумніву у суду не викликають.

Таким чином, з боку відповідача було порушені як умови договору так і вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору або закону та забороняють односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Зворотнього відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Посилання позивача на вищенаведені ним норми ЦК та ГК України суд вважає правильним, оскільки саме цими нормами ЦК та ГК України регулюються правовідносини по даному спору.

Підсумовуючи викладене господарський суд вважає вимоги прокурора є законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому підлягаючими задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Ламетрі" (65079, м. Одеса, Куликове поле, буд. 1/413, код ЄДРПОУ 30047514) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р № 37326027001909, МФО 828011 в ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 823 (вісімсот двадцять три) грн. 06 коп., неустойку в сумі 27 111 (двадцять сім тисяч сто одинадцять) грн. 74 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2014р.

Суддя Никифорчук М.І.