Рішення

від 02.06.2014 по справі 920/846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.2014 Справа № 920/846/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксіма-Сервіс», м. Суми

до відповідача: Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, м. Суми

про стягнення 41 559 грн. 56 коп.,

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Жемчугова М.В., довіреність від 28.05.2014р.

від відповідача: Сидорський О.Л., довіреність № 2269 від 30.05.2014р.

від ттретьої особи: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання М.О. Ейсмонт

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40 117 грн. 00 коп. основного боргу, який виник за неналежне виконання умов договорів № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., 1 323 грн. 86 коп. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 118 грн. 70 коп., а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання подав відзив № 2297 від 30.05.2014р. на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги визнає та зазначає, що відповідачем були зареєстровані у встановленому законодавством порядку документи в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Сумській області для проведення останньою оплати за зобов'язаннями по договорам № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., проте ГУ ДКСУ у Сумській області, починаючи з липня 2013 року порушувало строкові терміни оплати бюджетних зобов'язань Інспекції, що на день розгляду справи унеможливлює проведення Інспекцією своєчасного та повного розрахунку в сумі 40 117 грн. 00 коп. перед ТОВ «Проксіма-Сервіс» за надані даним підприємством послуги.

Представник третьої особи у дане судове засідання не прибув, але до суду надійшов відзив № 15-35/648-4006 від 26.05.2014р., в якому зазначено, що Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області не має відношення до спірних правовідносин і при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проксіма-Сервіс» (позивач) та Державною інспекцією сільського господарства в Сумській області (відповідач) були укладені договори про надання послуг № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., згідно пункту 1.1 яких замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) бере на себе обов'язки по профілактичному, технічному та сервісному обслуговуванню, встановленню програмного забезпечення, заправці та відновленню картриджів, та поточному ремонту комп'ютерної техніки.

Розділом 2 вищевказаних договорів передбачено умови та термін поставки, порядок розрахунків, зокрема, оплата товару здійснюється протягом 10 днів з дня отримання товару або виконання робіт, відповідно до рахунку, накладних та актів виконаних робіт (пункт 2.1 договорів).

У розділах 4 договорів передбачена вартість обслуговування та ремонту, порядок розрахунків, згідно яких відповідач сплачує позивачу за профілактичне обслуговування та ремонт машин і технічних засобів по рахунку та акту виконаних робіт позивача протягом десяти банківських днів. Використані матеріали включаються до рахунку по цінам виконавця на день виконання робіт.

До договору № 11 від 11.10.2013р. була укладена додаткова угода, умовами якої було змінено загальну суму договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договори № 11 від 11.10.2013 року та № 25 від 25.03.2014р. підписані повноважними представниками сторін, відповідають вимогам, передбаченими ст. ст. 628, 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірвані сторонами та не визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання згідно умов договорів № 11 від 11.10.2013 року та № 25 від 25.03.2014р. виконав. Факт надання послуг підтверджується, зокрема, Актами виконання робіт (надання послуг) № 536 від 11.10.2013р., № 537 від 11.10.2013р., № 538 від 29.10.2013р., № 666 від 10.12.2013р., № 105 від 25.03.2014р., № 106 від 25.03.2014р., підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін (а. с. 30 - 35), а також Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2014р., також підписаного повноважними представниками та скріпленими печатками сторін (а. с. 29).

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає суму основної заборгованості перед позивачем, зазначаючи, що заборгованість виникла внаслідок затримки здійснення платежів за зобов'язаннями юридичних осіб Головним управлінням Державної казначейської служби України в Сумській області, де обслуговується відповідач, як бюджетна установа, хоча належно оформлені платіжні документи були ним надані для оплати вчасно та в повному обсязі. Відповідач вказує, що саме у зв`язку з тим, що Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, яке здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача, як бюджетної установи, відповідно до вимог законодавства України, не провело оплату зобов'язання відповідача перед позивачем за поставлений товар, утворилась заборгованість. На підтвердження своєї позиції відповідачем надані реєстри юридичних зобов'язань № 933 від 16.10.2013 року, № 98 від 30.10.2013 року, № 18 від 27.03.2014 року, а також реєстри фінансових зобов'язань № 860 від 16.10.2013 року, № 97 від 30.10.2013 року, № 877 від 12.12.2013 року, № 30 від 18.04.2014 року з відмітками ГУ ДКСУ у Сумській області.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд зазначає, що перебування платіжних документів на суму 40 117 грн. 00 коп. на обліку в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Сумській області не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості перед позивачем, оскільки грошові кошти в сумі 40 117 грн. 00 коп., на виконання умов договорів № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., позивачем за надані послуги отримані не були.

На день розгляду справи в суді основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 40 117 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладених між сторонами договорів № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 40 117 грн. 00 коп. основного боргу визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договорам № 11 від 11.10.2013р. та № 25 від 25.03.2014р., позивач просить стягнути з відповідача 118 грн. 70 коп. 3% річних та 1 323 грн. 86 коп. інфляційних витрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 118 грн. 70 коп. 3% річних та 1 323 грн. 86 коп. інфляційних витрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Сумській області (40030, м. Суми, провул. Сумський, 17/2, код 37970263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проксіма-Сервіс» (40024, м. Суми, вул. Прокоф`єва, 48, код 37524487) 40 117 грн. 00 коп. заборгованості, 1 323 грн. 86 коп. інфляційних витрат, 118 грн. 70 коп. 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 03.06.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД