Ухвала

від 19.05.2014 по справі 271/1561/14-ц

ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

19.05.2014 Справа № 271/1561/14-ц

Провадження № 2/271/827/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року

Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

Головуючого судді Заставенко М.О.,

при секретарі Бановій О.М.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Макіївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2014 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Макіївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. Свої вимоги мотивує тим, що його батьку - ОСОБА_3, на підставі договору забудови від 24 березня 1961 року належав будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача - ОСОБА_3. 15 липня 1999 року ОСОБА_3 за життя склав заповіт, яким заповів позивачу все майно, що буде належати йому на час смерті. 09 серпня 2013 року позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини до Четвертої макіївської нотаріальної контори, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність оригіналу договору забудови, на підставі якого будинок належав батьку позивача. Придбання ОСОБА_3 житлового будинку здійснювалось у період дії норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31 січня 1966 року (далі - Інструкції). Пунктом 4 зазначеної Інструкції встановлювалось, що реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та розташовані в межах міст і селищ міського типу УРСР. Згідно до домової книги будинок був зареєстрований бюро технічної інвентаризації міста Макіївки в 1989 році, технічний паспорт був складений в 1988 році, на якому відсутні відмітки про самочинне чи самовільне будівництво. Зазначені документи свідчать про належне володіння спадкодавцем майном, яке було придбано на законних підставах. За адресою спірного домоволодіння присутня подвійна нумерація, яка виникла через зміну назви вулиці на якій розташований будинок, раніше вулиця мала назву «Демократична», в подальшому їй було присвоєно назву «Тютчева». У зв'язку з подвійною нумерацією будинків позивач звернувся до Головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради, де будинку було рекомендовано наступну адресу: АДРЕСА_1. На підставі викладеного, позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності позовні вимоги підтримала в повному об'ємі, пославшись на обставини викладені у позовній заяві, просила суд позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок АДРЕСА_1.

Відповідач в особі Макіївської міської ради, до судового засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, але надав лист, в якому зазначив, що Макіївська міська рада просить розглянути справу без участі її представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 17 березня 1961 року, ОСОБА_3 згідно з рішенням виконкому Червоногвардійського району № 14 від 11 серпня 1960 року надано в безстрокове користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 540 кв.м. для будівництва будинку. Договір був нотаріально посвідчений Четвертою макіївською нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 922 (а.с. 35-36).

Згідно з актом прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12 грудня 1988 року, який було затверджено рішенням Червоногвардійського виконкому від 28 грудня 1988 року за № 729 комісія постановила забудову ОСОБА_3 садиби АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1) вважати прийнятою в експлуатацію (а.с. 37).

Як убачається з висновка про реєстрацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке складається із однієї основної будови то вона належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Це право встановлюється з наданих документів, а саме: договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, нотаріально посвідченого Четвертою макіївською нотаріальною конторою 24 березня 1961 року за № 922 та акту приймання будинку, затвердженого рішенням Червоногвардійського виконкому за № 729 від 28 грудня 1988 року (а.с. 38).

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка діяла на час придбання будинку реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих (п. 4 Інструкції). Об'єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі. Реєстрації підлягали всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу Української РСР, що належали місцевим радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності. Інструкція втратила чинність згідно із наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56.

Відповідно до технічного паспорту за № 8952 від 11 січня 1988 року була проведена реєстрація будинку за адресою: АДРЕСА_1 в Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки (а.с. 21-22).

Таким чином судом встановлено, що всі вищевказані документи свідчать про те, що ОСОБА_3 на законних підставах було придбано та оформлено майно відповідно до норм діючого законодавства, яке діяло на момент придбання майна.

Як убачається з свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 21.11.2011 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, про що Червоногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис № 1016 (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 05.08.2013 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що Червоногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області складено відповідний актовий запис № 672 (а.с.18).

Згідно заповіту від 15 липня 1999 року, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6 Макіївського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за № 1816, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна, яке належало ОСОБА_3 (а.с.26).

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом встановленого ст. 1279 ЦК України строку.

Відповідно до Постанови Державного нотаріуса Четвертої макіївської держаної нотаріальної контори ОСОБА_7 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 01 березня 2014 року встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Четвертої макіївської державної з заявою про видачу спадщини за заповітом на підставі заповіту посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 15 липня 1999 року після смерті - ОСОБА_3. Інших спадкоємців за заповітом не має. Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Постановою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яка відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_3, оскільки правовстановлюючий документ на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за АДРЕСА_1 - відсутній (а.с. 27).

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що позивачем втрачена можливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом, його вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягають судовому захисту.

Таким чином, суд вважає, що, ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3, у вигляді будинку АДРЕСА_1 і за позивачем необхідно визнати право власності на цей будинок.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно листа Головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради № 348/13-47 від 19 березня 2014 року, у зв'язку з подвійною нумерацією будинків для оформлення спадщини житловому будинку рекомендована наступна адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту. Таким чином, виключно на пленарних засіданнях (сесіях) своїм рішенням рада вирішує питання щодо присвоєння адреси будинку.

Що стосується позовних вимог в частині надання адреси будинку, а саме: АДРЕСА_1 суд вважає за необхідне в задоволенні цієї частини вимог відмовити, оскільки це не належить до компетенції суду.

На підставі викладеного, керуючись Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, ст.ст. 392, 1216, 1218, ч.1 ст. 1223, ч.1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Макіївка Сталінської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на будинок АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СУДДЯ: М.О.Заставенко