Ухвала

від 15.05.2014 по справі 872/17628/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2014 рокусправа № 811/2287/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Солишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі № 811/227/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Агро» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут-Агро» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001132220 від 27.06.2013 року та податкового повідомлення рішення №0001122220 від 27.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в Акті перевірки є протиправними, оскільки господарські операції з контрагентом - ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» мали реальний характер, вказаний контрагент на час видачі податкових накладних перебував в Єдиному державному реєстрі і був зареєстрований як платник податку на додану вартість, господарські операції з контрагентом підтверджені належними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 27.06.2013 року №0001132220 та №0001122220.

Постанова мотивована тим, що Позивачем було доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких включені до податкового кредиту.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, якою просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут-Агро» відмовити.

Зокрема заявник апеляційної скарги зазначив, що господарська діяльність контрагента ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» має ознаки нереальності здійснення, а тому усі операції купівлі-продажу ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-Агро» (код 36951978) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесстандарт - ЛТД» (код 37918554) за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6, ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI ( із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 4463,00 грн., в т.ч.: за березень 2012 року на суму ПДВ 4463,00 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за березень 2012 року на суму 55004,00 грн.

- п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту податкового періоду за березень 2012 року на суму 134, 00 грн.

На підставі зазначеного акту, 27.06.2013 року відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001122220, яким було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 55004,00 грн. та податкове повідомлення рішення №0001132220, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 6695,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкових повідомлень рішень № 0001122220 від 27.06.2013 року та №0001132220 від 27.06.2013 року є предметом спору переданого до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно ст..198 Податкового кодексу України свідчить про належне формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 55004,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 6695,00 грн. стала відсутність контрагента Позивача, а саме ТОВ «Бізнесстандарт - ЛТД» за своєю юридичною адресою.

У зв'язку з зазначеним податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу з ТОВ «Бізнесстандарт - ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, правововідносини між ТОВ «Добробут-Агро» та ТОВ «Бізнесстандарт - ЛТД» здійснювались на підставі договору купівлі-продажу №687 від 19.03.2012 року, договору купівлі-продажу №722 від 23.03.2012 року та договору купівлі-продажу №745 від 27.03.2013 року.

Відповідно до п.1 Договору купівлі продажу №687, Продавець зобов'язується передати Покупцеві запасні частини до сільськогосподарської техніки фірми КЛААС, іменовані надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно зробити його оплату відповідно умовам даного Договору.

Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу №722, Продавець зобов'язується передати Покупцеві запасні частини до сільськогосподарської техніки фірми КЛААС, іменовані надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і своєчасно зробити його оплату відповідно умовам даного Договору.

Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу №745 Продавець зобов'язується передати Покупцеві запасні частини до сільськогосподарської техніки фірми КЛААС, іменовані надалі «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар і своєчасно зробити оплату відповідно умовам даного договору.

На думку податкового органу вказані правочини укладено без мети реального настання правових наслідків обумовлених цими правочинами.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та , а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання правових наслідків обумовлених договорами, які зроблено лише на підставі відсутності контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «Бізнесстандарт».

Факт виконання умов договору купівлі-продажу №687 від 19.03.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: видаткова накладна №РН-0000687 від 21.03.2012 року, податкова накладна №687 від 21.03.2012 року, квитанція №1 від 21.03.2012 року, рахунок-фактура №СФ-0000687 від 21.03.2012 року, платіжне доручення №37 від 23.03.2012 року, платіжне доручення №31 від 21.03.2012 року.

Факт виконання умов договору купівлі-продажу №722 від 23.03.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: видаткова накладна №РН-0000722 від 23.03.2012 року, податкова накладна №722 від 23.03.2012 року, квитанція №1 від 23.03.2012 року, рахунок-фактура №СФ-0000722 від 23.03.2012 року, платіжне доручення №38 від 23.03.2012 року.

Факт виконання умов договору купівлі-продажу №745 від 27.03.2012 року, та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: видаткова накладна №РН-0000745 від 27.03.2012 року, податкова накладна №745 від 27.03.2012 року, квитанція№1 від 27.03.2012 року, рахунок-фактура №СФ-0000745 від 27.03.2012 року, платіжне доручення №40 від 27.03.2012 року.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо своєї форми та змісту, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, між Позивачем та ТОВ «Бізнесстандарт» було укладено договір про надання транспортних послуг №681 від 21.03.2012 року.

Відповідно до п.1 зазначеного договору, Замовник поруча, а Перевізник приймає до перевезення запасні частини сільськогосподарської техніки фірми KLAAS (Германія), далі «Груз», який належить Замовнику та власним автотранспортом перевозить Груз у строки, зазначені Замовником.

Факт виконання умов договору про надання транспортних послуг №681 від 21.03.2012 року підтверджується наступними документами: акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000681 від 21.03.2012 року, товарно-транспортна накладна №000599 від 26.03.2012 року, рахунок-фактура №СФ - 0000681 від 21.03.2012 року, податкова накладна №681 від 21.03.2012 року, платіжне доручення №30 від 21.03.2012 року.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також, судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар Позивач зберігав в орендованому приміщені за адресою - Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Автолюбителів, 5.

Вказане приміщення орендується на підставі договору оренди №3 від 02.01.2013 року, укладеного між позивачем та ПП «Ремналадка» та договору №2 від 03.01.2012 року.

Відповідно до п.1 договору оренди нежитлового приміщення №3 від 02.01.2013 року, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння нежитлове приміщення загальною площею 10 кв.м. та прилеглу територію розміром 0.02 га. далі за текстом - «об'єкти, що орендується».

Відповідно до п.1 договору оренди нежитлового приміщення №2 від 03.01.2012 року, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння нежитлове приміщення загальною площею 10,0 кв.м.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 до договору №2 від 03.01.2012 року, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове володіння нежитлове приміщення загальною площею 10 кв.м. та прилеглу територію розміром 0.02 га. далі за текстом - «об'єкти, що орендується».

Факт виконання умов договору оренди нежитлового приміщення № 3 від 02.01.2013 року підтверджується наступними документами: актом передачі приймання від 02.01.2013 року, платіжне доручення №14 від 30.01.2013 року, платіжним дорученням №24 від 14.02.2013 року, платіжним дорученням №35 від 14.03.2013 року, платіжним дорученням №62 від 26.04.2013 року, платіжним дорученням №67 від 13.05.2013 року.

Факт виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №2 від 03.01.2012 року підтверджується наступними документами: актом передачі-приймання від 03.01.2012 року, платіжним дорученням №22 від 03.05.2012 року, платіжним дорученням №23 від 03.05.2012 року, платіжним дорученням №43 від 30.05.2012 року, платіжним дорученням №68 від 11.05.2012 року, платіжним дорученням №84 від 12.06.2012 року, платіжним дорученням №102 від 18.07.2012 року, платіжним дорученням №123 від 20.08.2012 року, платіжним дорученням №142 від 21.09.2012 року, платіжним дорученням №155 від 22.10.2012 року, платіжним дорученням №168 від 05.12.2012 року.

Перелічені вище документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» наслідком яких є продаж запасних частин до сільськогосподарської техніки фірми КЛААС, а тому податкове повідомлення рішення №0001132220 від 27.06.2013 року та податкове повідомлення рішення №0001122220 від 27.06.2013 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нездійснення господарських операцій по яких Позивачем включені суми до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Кіровоградської області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2013 року у справі № 811/2287/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко