Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/8520/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8520/14 28.05.14

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект - 2"

про стягнення 90 452,70 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Маначинська І.І. по довіреності № б/н від 26.05.2014р.

Обставини справи :

Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект - 2" заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 59 440,88 грн., 29 503,28 грн. - пені, 241,93 грн. - 3% річних та 1 266,61 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 567 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2010р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014р., керуючись ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України, порушено провадження по справі № 910/8520/14 та призначено її до розгляду на 28.05.2014р. за участю представників сторін.

27.05.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів на вимогу ухвали суду.

28.05.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект - 2" - заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 59 139,34 грн., 29 503,28 грн. - пені, 241,93 грн. - 3% річних та 1 266,61 грн. - інфляційних втрат. Всього - 30 151,16 грн.

У дане судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у даному судовому засіданні основний борг визнав в сумі 54 440,88 грн. Проти стягання штрафних санкцій заперечував. В частині стягнення пені просив застосувати ст. 232 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні 28.05.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2010р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопроект - 2" (далі-споживач) укладено договір № 567 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води, за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення до мережі розподілу будівлі по вул. Котляревського, 2а.

Відповідно до п. 37 договору, даний договір заключний на період:

а) для опалення з 11.10.2010року до 31.08.2012р.

б) в частині розрахунків до повного їх виконання.

Згідно з п. 16 договору, облік споживання теплової енергії проводиться по лічильнику тепла Суперкал-430 № 96077042.

Пунктом 17 договору визначено, що Акти прийомки вузлів обліку теплової енергії на комерційний облік, вважати невід'ємною частиною договору.

До обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються витрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від мережі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Відповідно до п. 21. Договору, кількість теплової енергії Q, яка щомісячно нараховується споживачу в опалювальний період за послуги опалення, визначається, як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця N2 та на 25 число минулого місяця N1 з урахуванням коефіцієнта втрат на теплових мережах К по формулі:

Q = (N2- N1)хК1хК2

де, К1 - коефіцієнт переводу теплової енергії в Гкал, (згідно робочого проекту), К1 = 0,239.

К2 - коефіцієнт втрат на теплових мережах дорівнює - 1,008 (згідно робочого проекту).

Згідно з п. 23 договору, застосовуються до розрахунку показники приладів вузла обліку теплової енергії та води, які мають клейма та свідоцтва про проходження державної метрологічної повірки, термін дії якої не скінчився. Закінчення терміну дії хоча б однієї із складових частин вузла обліку теплової енергії позбавляє законної сили розрахунок по вузлу обліку.

Пунктом 24 договору визначено, що робота теплового лічильника погодинно визначається по таймеру і у випадку розходження за часом з фактичним - оплата різниці часу проводиться по середньому споживанню теплової енергії за показниками теплового лічильника у звітному періоді.

В разі ненадання показників розрахунок зі Споживачем за послуги опалення проводиться за проектним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря за звітний період. Теплове навантаження -0,135 Гкал/год. (п. 25 договору).

Договором встановлено (п. 29), що оплата за опалення, що проводить "Споживач", стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом на момент укладання договору відповідно до діючих тарифів. Вартість 1 Гкал - 656 грн. 04 коп. з урахуванням ПДВ для споживачів 3 групи.

Загальна площа будівлі - 2320,0 м 2 , згідно технічного паспорту.

Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунка, виписаного "Теплопостачальною організацією" "Споживачу" (п. 30 договору).

Згідно з п. 31. Договору, "Споживач" зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до п. 32 договору, у випадку коли фактичне використання теплової енергії нижче від сплачених планових платежів (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і враховується в оплаті наступного місяця за розрахунковим.

Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, "Теплопостачальна організація" зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди.

У випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1.0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99р. з 01.07.99р. , а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, згідно ст.625 ЦК України.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками на оплату.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконував належним чином умови договору № 567 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2010 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р. в розмірі 59 440,88 грн. Згідно рахунку на плату № АВ-5418 від 17.04.2014р., за відпущену теплову енергію у квітні 2014р. відповідачу нараховано до сплати 4 695,44 грн. та 22.04.2014р., ним було проведено оплату в сумі 5 000,00 грн. із призначенням платежу «за опалення згідно рахунку № АВ-5418 грн. від 17.04.2014р.». За таких обставин позивач суму основної заборгованості за період з 01.12.2013 р. по 31.03.2014 р. зменшив на 304, 54 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 567 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2010 р. заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2013 р. до 31.03.2014р. в розмірі 59 139,34грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 567 «С» на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.10.2010 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 59 139,34 грн. основного боргу.

Крім стягнення з відповідача суми основної заборгованості, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 29 503,28 грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною третьою п. 32 договору встановлено, що у випадку не оплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1.0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.99р. з 01.07.99р., а також стягнення 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, згідно ст.625 ЦК України.

Умовами договору передбачено нарахування пені у розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100 % боргу згідно з приписами Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги".

Частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону, а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" до таких правовідносин не застосовуються. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2012 № 18/1190/12.

З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 29 503,28 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 1 266,61 грн. інфляційні та 241,93 грн. - 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та задоволенню.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопроект - 2" (02152, м. Київ, просп.. Павла Тичини, буд. 3-А, кв. 14, код 34422684) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а, код 03338030) 59 139 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 34 коп. основної заборгованості 29 503 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 28 коп. - пені, 241 (двісті сорок одну) грн. 93 коп. - 3 % річних, 1 266 (одну тисячу двісті шістдесят шість) грн. 61 коп. - інфляційних нарахувань та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.