Рішення
від 26.05.2014 по справі 914/1100/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 р. Справа № 914/1100/14

За позовом: до відповідача:Приватного підприємства «СВІТ РИБИ», Львівська область Пустомитівський район, м.Пустомити Комунального підприємства «ШКОЛЯР», Львівська область, м.Червоноград про: стягнення 43 288,56 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Локатир І.І. - представник (довіреність№84 від 24.04.2014 р.);

від відповідача: Негеба Т.М. - директор, Климчук М.І. - представник (довіреність від 15.05.2014р.)

Права та обов'язки, передбачені ст. ст.20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам Сторін. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору : Приватним підприємством «СВІТ РИБИ» ( Львівська область, Пустомитівський район, м.Пустомити) заявлено позов до Комунального підприємства «ШКОЛЯР» (Львівська область, м.Червоноград» про стягнення 66 530,80 грн. заборгованості за поставлений товар.Позивач просить також відшкодувати йому за рахунок відповідача судові витрати.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.04.2014 року та призначено розгляд справи на 23.04.2014 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі суду.

17.04.2014 року за вх.№17141/14 в суді зареєстровано лист відповідача №10 від 16.04.2014 року , в додаток до якого подано відзив на позовну заяву, платіжні доручення про перерахування позивачу коштів.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 23.04.2014 року розгляд справи відкладався на 16.05.2014 року.

15.05.2014 року за вх.№2477/14 в суді зареєстрованот подану позивачем заяву від 15.05.2014 року №38 про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення боргу за договором поставки №20 від 03.01.2012 року, а за вхідним №20978/14 - заяву позивача про долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2014 року у справі документів, перелік яких наведено у зазначеній заяві. Зазначені заяви разом із поданими документами долучено до матеріалів справи.

За вх.№20949/14 в суді зареєстровано 15.05.2014 року поданий відповідачем лист №12 від 12.05.2014 року з документами, переліченими у додатках до нього, які долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.05.2014 року оголошувалась перерва до 26.05.2014 року до 12 год.40 хв. про що до відома представників сторін було доведено у письмовій формі (під розписку).

23.05.2014 року за вх.№22475/14 в суді зареєстровано заяву позивача від 23 травня 2014 року №44, якою надано для долучення до матеріалів справи письмові докази , перелічені у підпунктах 2.1,2.2 пункту 2 прохальної частини цієї заяви, які позивач просить врахувати при вирішенні справи по суті. Заява і додані до неї докази долучені до матеріалів справи.

За вх.№2623/14 в суді 23.05.2014 року зареєстровано подану позивачем заяву від 23 травня 2014 року №42 про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення боргу за договором поставки №20 від 03.01.2012 року з документами, переліченими у додатку (заява і документи долучені до матеріалів справи).

В судове засідання 26.05.2014 року сторони явку повноважних представників забезпечили. З підстав, наведених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 23 травня 2014 року №42 (вх.№2623/14), наданих суду поясненнях представник позивача позовні вимоги, розмір яких зменшено в частині основного боргу згідно поданої заяви, підтримав та просить задоволити повністю: стягнути на користь приватного підприємства «СВІТ РИБИ» з Комунального підприємства «ШКОЛЯР» 41741,28 грн. основного боргу,670,21 грн. пені, 489,10 грн. - 3% річних, 387,97 грн. інфляційних втрат а також - відшкодувати 1827,00 грн. судового збору.

Представники відповідача в судовому засіданні підтвердили отримання від позивача примірника заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23 травня 2014 року №42; в усній формі підтвердили, що заперечень стосовно розміру позовних вимог за заявою не мають.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач своїм правом скористався.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав та обов»язків сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за позовними вимогами позивача, розмір яких зменшено заявою від 23 травня 2014 року №42 (вх.№2623/14).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення Сторін, судом встановлено.

03 січня 2012 року між приватним підприємством «СВІТ РИБИ» (надалі іменується «Постачальник») та Комунальним підприємством «ШКОЛЯР» (надалі уменується «Покупець») укладено договір поставки №20 ( надалі іменується «Договір»).

Постачальник зобов»язується поставити підібрані Покупцем товари в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначені у накладних Постачальника (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 Покупець зобов»язується прийняти і оплатити зазначений товар в порядку та у строки, передбачені договором. Право власності (п.1.3) і ризик випадкової загибелі товару переходить до Покупця у момент отримання товару на підставі оформленої накладної.

Відповідно до п.2.1 Постачальник здійснює відпуск товарів Покупцю по кількості та за ціною зазначеною в накладних. Ціни на продукцію (п.4.1) обумовлюються Сторонами в торговому замовленні та вказуються у накладних. Загальна сума договору (п.4.2) складається із сум , вказаних у накладних, виданих на підставі цього договору. Відповідно до п.4.3 розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в національній валюті України. За домовленістю сторін оплата може проводитись як шляхом внесення готівки до каси Постачальника, так і шляхом перерахування коштів на його поточний банківський рахунок. Форма оплати ( п.4.4) - за домовленістю Сторін (готівка, передоплата, кредит). Відповідно до п.4.5 оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 7 (сім) календарних днів з дня отримання товарів.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 Договору. Так, відповідно до п.5.1 при несвоєчасній оплаті Покупцем отриманої продукції останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі 1,0% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. За невиконання своїх зобов»язань за цим договором (п.5.2) сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Договір дійсний до 31.12.2012 року (п.9.1). Відповідно до п.9.2, строк дії договору продовжується на рік, якщо жодна із сторін до закінчення строку його дії не подала письмових заперечень проти такого продовження.

На виконання зобов»язань за договором поставки №20 від 03.01.2012 року постачальник (позивач у справі) поставив покупцю (відповідачу у справі) товар на загальну суму 68183,52 грн., з урахуванням ПДВ, по таких видаткових накладних :

-№РН-0003382 від 2 грудня 2013 року на суму 15561,60 грн. ;

-№РН-0003390 від 3 грудня 2013 року на суму 5599,20 грн.;

-№РН-0003609 від 23 січня 2014 року на суму 2298,24 грн.;

-№РН-0003610 від 23 січня 2014 року на суму 16339,68 грн.;

-№РН-0003711 від 14 лютого 2014 року на суму 13800,00 грн.;

-№РН-0003712 від 14 лютого 2014 року на суму 12640,80 грн.;

-№РН-0003713 від 14 лютого 2014 року на суму 1944,00 грн.

Перелічені видаткові накладні підписані відповідачем та завірені гербовою печаткою комунального підприємства. До видаткових накладних позивачем долучені копії податкових накладних, які містять посилання на договір поставки №20 від 03 січня 2012 року, який є підставою заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідачем проведено частковий розрахунок за отриманий товар і Актом взаємозвірки розрахунків за період : 01.01.14-28.03.14 р. сторони підтвердили станом на 28.03.14 р. сальдо на користь позивача в сумі 64983,52 грн.(зазначена сума, як основний борг, була первинно заявлена позивачем до стягнення у позовній заяві).

У листі №14 від 19.05.2014 року, адресованому позивачу, відповідач дав згоду на зарахування коштів по платіжному дорученню №7197 від 13.03.2014 року в сумі 200,00 грн. на погашення боргу по видатковій накладній №РН-00003382, а 18000,00 грн з даного платіжного доручення зарахувати на погашення боргу по видатковій накладній № №РН-0003381, яка не є предметом спору. По платіжному дорученню №7207 від 14.03.2014 року в сумі 3000,00 грн - на погашення боргу по видатковій накладній №РН-0003382; по платіжному дорученню №7264 від 08.04.2014 року в сумі 2 000,00 грн. на погашення боргу по видатковій накладній №РН-0003382; по платіжному дорученню №7287 від 10.04.2014 року в сумі 2 000,00 грн. на погашення боргу по видатковій накладній №РН-0003382; по платіжному дорученню №7396 від 06.05.2014 року на суму 5000,00 грн. зарахувати на погашення боргу по видатковій накладній №РН-0003610 від 23.01.2014 року. Лист підписаний директором та головним бухгалтером КП «ШКОЛЯР», завірений гербовою печаткою комунального підприємства. У відповідь, листом №43 від 23.05.2014 року, адресованому відповідачу, позивач повідомив, що не заперечує щодо зарахування коштів у спосіб, який зазначений у листі відповідача №14 від 19.05.2014 року, оскільки погашення боргу за поставлені товари на підставі договору поставки від 03.01.2012 року №20 у такий спосіб не суперечить інтересам позивача. Лист підписаний директором приватного підприємства, завірений його гербовою печаткою.

Із в врахуванням зазначених погоджень (зарахувань коштів) між сторонами , в період з 08.04.2014 року по 23.05.2014 року відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 23242,24 грн. і на цю суму останній зменшив розмір позовних вимог щодо стягнення основного боргу за договором поставки №20 від 03.01.2012 року, подавши до суду заяву від 23.05.2014 року №42, яка розглядається у справі.

Таким чином, сума основного боргу, яку просить стягнути позивач з відповідача у зазначеній заяві склала 41 741,28 грн. Представники відповідача в судовому засіданні заперечень в цій частині заявлених вимог не висловили, наявність основного боргу перед позивачем в зменшеній сумі (41741,28 грн.) підтвердили.

Крім того, у заяві яка розглядається, позивач просить стягнути з відповідача нараховані відповідно до ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 489,10 грн. та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов»язання в сумі 387,97 грн., а також пеню в сумі 670,21 грн., нараховану відповідно до п.5.1 договору поставки №20 від 03.01.2012 року. Відповідач заперечень (зауважень) щодо проведених розрахунків не висловив, позовні вимоги в частині нарахованих 3% річних, інфляційних втрат та пені визнав, що підтвердив в судовому засіданні і така позиція відповідача стосовно цих вимог відображена у протоколі судового засідання.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків

Договір є двостороннім, якщо правами та обов»язками наділені обидві сторони договору.До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Власне, це ті умови , на яких сторони погодилися виконувати договір. Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов"язання визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, закріплені і сформульовані у договорі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує форму правочину, в якій його вчинено (письмово), а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки (печаток) на документі, що має письмову форму.

Таким чином, наявність печаток ПП «СВІТ РИБИ» (постачальника) та КП «ШКОЛЯР» (покупця) на Договорі поставки №20 від 03 січня 2012 року є свідченням скріплення не підписів директорів підприємств, а самого документа (договору). Отже, у даному випадку печатками постачальника та покупця скріплено саме правочин (господарський договір №20 від 03.01.2012 року), чим підтверджується факт його вчинення на умовах, які вказані у договорі.

Зміст договору №20 від 03.01.2012 року, як підстави виникнення цивільного-правового зобов"язання, визначається тими правами та обов"язками, які взяли на себе учасники цього договору, постачальник - (ПП «СВІТ РИБИ») та покупець ( КП «ШКОЛЯР») відповідно до умов цього договору і які закріплені і сформульовані в цьому договорі.

Договір №20 від 03.01.2012 року є двостороннім договором , таким, що не укладений більш як двома сторонами, а лише постачальником та покупцем; договір не укладений на користь третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №20 від 03.01.2012 року позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю суму 68183,52 грн., з урахуванням ПДВ, по таких видаткових накладних :

-№РН-0003382 від 2 грудня 2013 року на суму 15561,60 грн. ;

-№РН-0003390 від 3 грудня 2013 року на суму 5599,20 грн.;

-№РН-0003609 від 23 січня 2014 року на суму 2298,24 грн.;

-№РН-0003610 від 23 січня 2014 року на суму 16339,68 грн.;

-№РН-0003711 від 14 лютого 2014 року на суму 13800,00 грн.;

-№РН-0003712 від 14 лютого 2014 року на суму 12640,80 грн.;

-№РН-0003713 від 14 лютого 2014 року на суму 1944,00 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на цих накладних, скріплених гербовою печаткою відповідача, а наявність основного боргу за отриманий товар на момент звернення позивача з позовом до суду в сумі 64983,52 грн. актом звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 28.03.2014 року, наявними у справі платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача. В ході розгляду справи мало місце зарахування коштів сторонами в рахунок погашення основного боргу, додаткові платежі відповідача ( в сукупності на суму 23242,24 грн.) (відображено у заяві позивача за №42 від 23.05.2014 року та підтверджується у наведених вище листах сторін та платіжних дорученнях, які долучені позивачем до справи).

У зв»язку з наведеним, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що ПП «СВІТ РИБИ» свої зобов»язання за договором №20 від 03.01.2012 року виконало належним чином.

Строк (термін) виконання зобов»язання - це момент чи період часу , коли повинна бути вчинена дія, яка складає об»єкт зобов»язального правовідношення. Відповідно до ст.251 ЦК строком є певний період у часі, а терміном - певний момент у часі, зі спливом (настанням) яких пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі ( за визначенням ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов»язки відповідно до договору).

Сторони договору можуть бути зацікавлені у виконанні договору окремими партіями, окремими етапами, окремими частинами тощо. У таких випадках у договорі встановлюються спеціальні строки виконання (або шляхом вказівки на періодичність виконання, або вказівкою на той термін, до якого у межах строку дії договору повинна бути виконана частина договору). Узгоджений сторонами строк дії договору дозволяє встановити чіткі параметри, які дозволяють визначити виконання договірного зобов»язання у часі як належне, що є умовою припинення господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.4.5 договору сторони домовились, що оплата за поставлену продукцію здійснюється протягом 7 (сім) календарних днів з дня отримання товару.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, у строки визначені в п.4.5 договору, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Згідно зі ст.629 ЦК України, ст.193 ГК України договір є обов»язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов»язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою договір №20 від 03.01.2012 року, на виконання умов якого ставиться питання про стягнення заборгованості у цій справі, є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки ) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сумейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж визначено у гл.54 ЦК України. Так, ст.655 цього Кодексу передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст.691,692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться , необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов»язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаро-розпорядних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт укладення та чинності Договору №20 від 03.01.2012 року в період здійснення між сторонами господарських операцій по поставці товару, відповідач не заперечує. Як встановлено судом, додаткові угоди, якими б вносились зміни та доповнення до договору, сторонами не оформлялись .

Станом на момент прийняття рішення у справі основний борг складає 41741,28 грн. Вимога позивача , згідно заяви №42 від 23 травня 2014 року, про стягнення 41741,28 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку , передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов"язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов"язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов"язання , як пеня, її розмір та період нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України: «Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

Відповідно до п.5.1 договору, при несвоєчасній оплаті покупцем отриманої продукції останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 1,0% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно розрахунку пені за №40 від 15 травня 2014 року, пеня нарахована в сумі 670,21 грн. Щодо розрахунку пені відповідач зауважень не висловив, із заявами (клопотаннями) про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання, - відповідач до суду не звертався.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки, договором, а зокрема пунктом 5.1, передбачено розмір пені в меншому розмірі, а Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд прийшов до висновку про те, що стягненню підлягає пеня в розмірі 670,21 грн., розрахована відповідно до п.5.1 договору.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відвідповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов»язання.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 387,97 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 489,10 грн. , згідно проведених ним розрахунків. Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що такі є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги, підлягають до задоволення повністю згідно заяви №42 від 23 травня 2014 року.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1827,00 грн. грн. покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,22, 32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85,116 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги за заявою №42 від 23 травня 2014 року задоволити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ШКОЛЯР» (вул.Миру 7/1, м.Червоноград Львівської області,80100, ЄДРПОУ 19175328) на користь Приватного підприємства «СВІТ РИБИ» (вул.Фабрична, буд.№19, м.Пустомити Пустомитівського району Львівської області,81100, код ЄДРПОУ 36499413) 41 741,28 грн. основного боргу, 670,21 грн. пені, 3% річсних в сумі 489,10 грн, 387,97 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 26.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 31.05.2014 р. та 01.06.2014 р., виготовлено та підписано 02.06.2014 р.

Суддя Кітаєва С.Б.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення26.05.2014
Оприлюднено05.06.2014
Номер документу39033490
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1100/14

Рішення від 26.05.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Кітаєва С.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні