Рішення

від 26.05.2014 по справі 924/520/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 924/520/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Субботіної Л.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайдер" м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" м. Хмельницький

про стягнення 248 122,85 грн., в тому числі 220 000,00 грн. - основний борг, 3 871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційні втрати, 14 973,42 грн. - пеня

Представники сторін:

позивач: Синчанський С.О. - представник згідно договору № 080414 про надання правової допомоги від 08.04.2014р.

відповідач: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 248 122,85 грн., в тому числі 220 000,00 грн. - основний борг, 3 871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційні втрати, 14 973,42 грн. - пеня. В обґрунтування позову зазначає, що 05.09.2013р. між сторонами було укладено договір №33, згідно якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити коксохімічну та нафтохімічну продукцію, а також нафтопродукти відповідно до умов договору.

Позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 238 875,00 грн., що підтверджується накладною № 5 від 20.09.2013р. Відповідач зобов'язання по договору не виконав та не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі. На момент пред'явлення позову до суду заборгованість відповідача становить 220 000,00 грн. Також позивач нарахував відповідачу 3 871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційних втрат, 14 973,42 грн. - пені.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, вважає їх правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав.

Судом враховується, що відповідно до ст. 64 ГПК України із змінами, внесеними згідно Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ, які вступили в дію 30.07.2010р., ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Аналогічна позиція викладена в п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Ухвали суду від 23.04.2014р., 13.05.2014р. надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте, повноважних представників в судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті позовних вимог не подав.

Тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне:

05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слайдер" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" (далі - покупець) було укладено договір № 33 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити коксохімічну та нафтохімічну продукцію, а також нафтопродукти (далі - товар) відповідно до умов договору.

Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця, в якій зазначається вид товару, його кількість та умови відвантаження. Заявка може бути як в усній так і в письмовій формі. Підтвердженням факту направлення заявки покупцем та отриманням її продавцем є оплата товару покупцем та відвантаження товару покупцю (п. 4.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та момент відвантаження узгоджуються сторонами в заявках, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті, або при необхідності - шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 1 банківського дня після його отримання. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Ціна товару є договірною і зазначається в накладних на товар залежно від умов поставки з урахуванням ПДВ та транспортних витрат, а в інших випадках умови оплати узгоджуються додатковою угодою до договору (п. 5.5 договору).

За прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (п. 6.4 договору).

Генеральний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами на строк до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку до повного його виконання (п. 10.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (компонент моторних палив ароматичний марки Б ТУ У 322-00190443-034-99 в кількості 24,500 т) на загальну суму 238 875,00 грн., що підтверджується накладною № 5 від 20.09.2013р., товарно-транспортною накладною від 20.09.2013р., податковою накладною № 5 від 20.09.2013р.

Відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за договором та сплатив позивачу кошти в сумі 18 875,00 грн., що підтверджується банківськими виписками відділення ПУМБ "РЦ в м.Донецьк" за 08.01.2014р. та 09.01.2014р., зокрема:

08.01.2014р. - 8875,00 грн.;

09.01.2014р. - 10 000,00 грн.

В зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивач нарахував йому 3871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційних втрат та 14 973,42 грн. - пені.

Також на підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката, які позивач просить стягнути з відповідача, позивач подав в матеріали справи витяг із договору №080414 про надання правової допомоги від 08.04.2014р., укладений між ТОВ "Слайдер" та адвокатом Синчанським С.О., ордер на надання правової допомоги серія КВ № 097953 від 08.04.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4225 від 26.10.2010р., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та видатковий касовий ордер від 08.04.2014р. про сплату Синчанському С.О. коштів в сумі 15 000,00 грн. згідно договору про надання правової дороги від 08.04.2014р. №080414.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, у відповідності до умов договору № 33 від 05.09.2013р. позивач передав відповідачу товар (компонент моторних палив ароматичний марки Б ТУ У 322-00190443-034-99) на загальну суму 238 875,00 грн., що підтверджується накладною № 5 від 20.09.2013р., товарно-транспортною накладною від 20.09.2013р., податковою накладною № 5 від 20.09.2013р., а відповідач зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 1 банківського дня після його отримання.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити товар, переданий йому за накладною № 5 від 20.09.2013р., у строк до 21.09.2013р. включно.

Судом встановлено, що відповідач лише частково виконав свої зобов'язання за договором та сплатив позивачу кошти в сумі 18 875,00 грн., що підтверджується банківськими виписками відділення ПУМБ "РЦ в м.Донецьк" за 08.01.2014р. та 09.01.2014р. Вартість неоплаченого товару становить 220 000,00 грн. (238 875,00 грн. - 18 875,00 грн.).

Згідно з п.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не подано в матеріали справи доказів на підтвердження оплати заборгованості, що є предметом спору, та не спростовано факту отримання товару. Тому враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 220 000,00 грн. основного боргу заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в п. 6.4 договору визначено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

В той же час приписами ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем з врахуванням ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 14 973,42 грн. за період з 24.09.2013р. по 25.03.2014р. При проведенні розрахунку позивачем врахована чаткова оплата відповідачем отриманого товару.

Однак, позивачем була нарахована пеня за період, що становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Так, у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно умов п. 5.1 договору відповідач зобов'язаний був оплатити товар, переданий йому за накладною № 5 від 20.09.2013р., у строк до 21.09.2013р. включно. Отже, нарахування пені за прострочення оплати товару припинилось 22.03.2014р.

При проведенні перерахунку судом встановлено, що за період з 24.09.2013р. по 22.03.2014р. розмір пені буде становити 14 738,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 3871,30 грн. за період з 24.09.2013р. по 17.04.2014р. та інфляційні втрати в розмірі 9278,13 грн. за період з жовтня 2013 року по березень 2014 року.

Проаналізувавши подані позивачем розрахунки, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення вищевказані суми.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в загальному розмірі 247 887,78 грн., в тому числі 220 000,00 грн. - основний борг, 3 871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційні втрати, 14 738,35 грн. - пеня. У стягненні 235,07 грн. пені слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст.44,49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

Так, на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду витяг із договору №080414 про надання правової допомоги від 08.04.2014р., укладений між ТОВ "Слайдер" та адвокатом Синчанським С.О., ордер на надання правової допомоги серія КВ №097953 від 08.04.2014р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4225 від 26.10.2010р., витяг з Єдиного реєстру адвокатів України та видатковий касовий ордер від 08.04.2014р. про сплату Синчанському С.О. коштів в сумі 15 000,00 грн. згідно договору про надання правової дороги від 08.04.2014р. № 080414.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). З наведеним узгоджується позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.2,3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Частиною 5 статі 49 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

26.10.2010р. Синчанському С.О. видано свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 4225. Матеріалами справи підтверджується, що правова допомога фактично надана Синчанським С.О., який відповідно до договору про надання правової допомоги № 080414 від 08.04.2014 р. діяв як адвокат і отримав винагороду від позивача в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 08.04.2014р. Сума 15000 грн. є саме витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката у цій справі.

Враховуючи конкретні обставини справи, співрозмірність заявленої до стягнення суми із розміром витрат на правову допомогу, суд вважає, що вартість послуг на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн. є обґрунтованою.

В той же час, зважаючи на приписи ч. 5 ст. 49 ГПК України та враховуючи часткове задоволення позову, дані витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому із відповідача підлягають стягненню витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 14 985,79 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайдер" м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" м. Хмельницький про стягнення 248 122,85 грн., в тому числі 220 000,00 грн. - основний борг, 3 871,30 грн. - 3 % річних, 9 278,13 грн. - інфляційні втрати, 14 973,42 грн. - пеня задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укротэкс" (м. Хмельницький, вул.Володимирська, 109, код 31377168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайдер" (м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2-А, код 25113283) 220 000,00 грн. (двісті двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 3 871,30 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 30 коп.) 3 % річних, 9 278,13 грн. (дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень 13 коп.) інфляційних втрат, 14 738,35 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 35 коп.) пені, 14 985,79 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 79 коп.) витрат на оплату послуг адвоката, 4 957,76 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 76 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 235,07 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 30.05.2014р.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Донецьк, вул. Олімпієва, 2-А),

3, 4 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109; м. Донецьк, вул. Малова, 35-В) - простим.