Постанова

від 28.05.2014 по справі 926/194/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 926/194/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор", м. Сокиряни, вул. Репіна, 33-а (вих. № б/н від 04.04.2014 року)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року

у справі № 926/194/14

за позовом Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор", м. Сокиряни

про стягнення заборгованості у сумі 7 273,24 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Вірт С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

прокурор - Покора К.В.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

26.03.2014 року Господарським судом Чернівецької області (суддя Паскарь А.Д.) винесено рішення у справі № 926/194/14 за позовом Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" про стягнення заборгованості у сумі 7 273,24 грн., відповідно до якого позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 6 993,09 грн. та 1 827,00 грн. судового збору в дохід державного бюджету.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/194/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що на момент подання позовної заяви юридична особа - Чернівецький спеціальний воєнізований аварійно-рятувальний загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій була ліквідованою. Окрім того, згідно рішення господарського суду у справі № 926/630/13 з боржника стягнуто заборгованість за укладеним між сторонами договором № 267 від 01.09.2008 року, що виникла у травні, червні 2013 року.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 22.04.2014 року справу за № 926/194/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 року у склад колегії для розгляду справи № 926/194/14 введено суддів Костів Т.С. та Кузя В.Л. У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Кузя В.Л. вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желіка М.Б., суддів Костів Т.С., Орищин Г.В.

Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявляли.

24.04.2014 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги визнано достатніми для прийняття її до провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2014 року.

В судовому засіданні 14.05.2014 року оголошено перерву до 28.05.2014 року.

14.05.2014 року через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати докази та представити свідків, які підтверджують факт надання послуг та його перелік. Колегія суддів розглянувши подане клопотання, з'ясувавши думку учасників судового процесу частково задоволила його.

Представником позивача 28.05.2014 року подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме актів виконання умов договору № 267 від 01.02.2008 року, яке розглянуте колегією суддів та задоволене.

У судовому засіданні 28.05.2014 року прокурор та позивач участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/194/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за травень, червень 2013 року та пені за вказаний період, прийняти нове рішення, яким в цій частині припинити провадження у справі.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2008 року між Державним підприємством "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" ДСВАРС МНС України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремдор" укладено договір № 267 на постійне та обов'язкове обслуговування державним підприємством "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності" ДСВАРС МНС України об'єктів та окремих територій.

Предметом договору є організація та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування гірничого "Об'єкта" на ділянці "Флока" Сокирянського родовища вапняків з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об'єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Згідно п. 4.1. Договору вартість функціонування структурних підрозділів "Аварійно-рятувальної служби" у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 одиниці складає 10 200,00 грн. в рік. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу, тощо).

Щомісяця сторони зобов'язані підписати акт виконання умов договору. Для реалізації вказаного зобов'язання "Аварійно-рятувальна служба" до 07 числа наступного за звітним місяцем, готує та передає "Об'єкту" акт виконання умов договору. "Об'єкт" протягом п'яти робочих днів розглядає, підписує та повертає "Аварійно-рятувальній службі" один примірник акту виконання умов договору, а у разі непогодження з даними, що наведені у акті, подає "Аварійно-рятувальній службі" свої обґрунтовані заперечення, викладені у письмовій формі. У разі неповернення в зазначені терміни акту виконання умов договору "Аварійно-рятувальній службі", або неподання обґрунтованих заперечень вважається, що "Об'єкт" прийняв акт та погодився з даними, що наведені, в повному обсязі (п. 6.7. Договору).

В матеріалах справи містяться акти від 31.05.2013 року, 30.06.2013 року, 31.07.2013 року, 31.08.2013 року, 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року та 25.12.2013 року виконання умов договору № 267 від 01.09.2008 року, з яких вбачається, що Аварійно-рятувальною службою згідно статті 23 Кодексу цивільного захисту України забезпечувалося функціонування державних аварійно-рятувальних служб (формувань) у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійних робіт за вказаний період.

Окрім того, позивачем додано до матеріалів справи рахунки, що виставлялися відповідачу з засвідченими копіями супровідних листів та поштових рекомендованих відправлень, які свідчать про факт отримання рахунків відповідачем - ТОВ "Ремдор".

Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази заперечень щодо даних, наведених у вказаних актах зі сторони відповідача, колегія суддів з урахуванням узгоджених сторонами умов Договору № 267 від 01.09.2008 року, зокрема п. 6.7. Договору вважає, що останній погодився з такими даними у повному обсязі.

А відтак, твердження скаржника про те, що подані рахунки та супровідні листи не є доказом події, яка мала місце є безпідставними, оскільки з умов договору випливає, що непідписання даних рахунків не звільняє від зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Так, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 5/502-вих.-14 від 24.02.2014 року, арк. справи 47-49), 6 800,00 грн. основної заборгованість за період з травня по грудень 2013 року та 193,09 грн. пені за вказаний період.

Колегія суддів всебічно та повно дослідивши усі обставини справи прийшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

27.07.2013 року рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі № 926/630/13 за позовом Чернівецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах державі в особі Чернівецького спеціального аварійно-рятувального загону Державної служби з питань надзвичайних ситуацій до ТОВ "Ремдор" про стягнення заборгованості повність задоволено позовні вимоги, а саме стягнуто з відповідача заборгованість за договором № 267 від 01.09.2008 року за період з листопада 2012 року по червень 2013 року у сумі 6800 грн. основної заборгованості та 235,99 грн. пені.

Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 року.

Так, у рішеннях господарських судів у справі № 926/630/13 встановлено, що відповідач включений до переліку підприємств, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами. Договір укладений між позивачем та відповідачем № 267 від 01.09.2008 року був та є чинним, а його розірвання є неможливим за виключенням підстав передбачених законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Із врахуванням зазначеного, провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення плати за надані послуги згідно договору № 267 від 01.09.2008 року за травень, червень 2013 року слід припинити.

В іншій частині, із врахуванням достатності доказів щодо виконання позивачем господарських зобов'язань перед відповідачем згідно договору № 267 від 01.09.2008 року колегія суддів погоджуючись із висновками суду першої інстанції вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Поняття неустойки визначено у ст. 549 ЦК України. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивач згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 193,09 грн. пені за період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 року. Колегія суддів дослідивши поданий розрахунок нарахування пені прийшла до висновку про часткове задоволення вказаних вимог.

Згідно п. 5.3. Договору № 267 від 01.09.2008 року за порушення терміну оплати "Об'єкт" сплачує "Аварійно-рятувальній службі" пеню в розмірі 1% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу, тощо) (п. 4.1. Договору). Однак, вказаним договором не передбачено конкретних термінів оплати наданих послуг.

Натомість в супровідних листах до рахунків та актів виконання умов договору направлених на адресу відповідача (арк. справи 23-34) вказано, що оплата виставлених рахунків здійснюється до 13-го числа місяця наступного за звітним. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальність за невиконання господарського зобов'язання підлягає застосуванню з 14-го числа місяця наступного за звітним, тобто з наступного дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним.

Окрім того, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши відповідний перерахунок колегія суддів приходить до висновку, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням положень ст. 343 ГК України, припиненням провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості згідно договору за період травня, червня 2013 року та визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені становить 119,28 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що спростовуючи доводи скаржника позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.04.2014 року, з якого вбачається, що Чернівецький спеціальний воєнізований аварійно рятувальний загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Чернівецький СВАРЗ є правонаступником Державного підприємства "Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності".

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких умов, колегія суддів діючи в межах повноважень передбачених ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України вважає, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити частково, рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/194/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу за травень, червень 2013 року та пені за вказаний період, прийняти нове рішення, яким в цій частині припинити провадження у справі.

Розподіл господарських витрат між сторонами здійснюється на підставі ст. 49 ГПК України. Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав розприділяється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор", м. Сокиряни, вул. Репіна, 33-а (вих. № б/н від 04.04.2014 року) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/194/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" на користь Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій 1 700,00 грн. основної заборгованості та 73,81 грн. пені.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" на користь Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій 1 700,00 грн. основної заборгованості та 73,81 грн. пені провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" 1 363,40 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в дохід державного бюджету (отримувач коштів УДКСУ у м.Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001).

5. Стягнути з Чернівецького спеціального воєнізованого аварійно-рятувального загону Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремдор" 231,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2014 року у справі № 926/914/14 залишити без змін.

7. На виконання вказаної постанови Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 02.06.2014 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Орищин Г.В.