Рішення

від 29.05.2014 по справі 925/676/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 925/676/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

представники позивача, відповідача: не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом Adam Zamojski Grupa Best (Адам Замойскі Група Бест), Польща, м. Люблін

до приватного підприємства "Транс-Логіст", м. Черкаси

про стягнення 75 711 грн. 19 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області подано позов про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 75 711 грн. 19 коп., зокрема 69 197 грн. 18 коп. заборгованості згідно рахунку - проформи № 1 від 12.09.2012; 3 054 грн. 15 коп. три проценти річних; 3 459 грн. 86 коп. штрафу за недотримання відповідачем строків відвантаження товару. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що на виконання зобов'язань по контракту від 05 вересня 2012 року № 66/2010 про постачання гранул паливних (полетів) із лушпиння соняшника (далі - Контракт), на підставі рахунку-проформи відповідача № 1 від 12 вересня 2012 року позивач здійснив попередню оплату 6 072 доларів США за 44 тонни гранул паливних (полетів) із лушпиння соняшника (далі - товар) по ціні 138,00 доларів США за тонну, однак відповідач не виконав свої зобов'язання з постачання товару, тому він зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 6 072 доларів США, що станом на 17.04.2014 по офіційному курсу Національного банку України (скорочено - НБУ) за один долар 11,39611 грн. становить 69 197,18 грн. Згідно зі ст.ст.173, 179, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, п. 6.1 Контракту відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за прострочення відвантаження товару штраф у розмірі 0,5% вартості замовленого товару за кожний день прострочення, але не більше 5%, що складає суму 3 459 грн. 86 коп. та згідно зі ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 3 054 грн. 15 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 17.04.2014.

У поясненнях від 12 травня 2014 року позивач зазначив, що згідно п.п. 2.7, 3.1 Контракту початок прострочення виконання зобов'язання він рахує з 28.10.2012.

28 травня 2014 року позивач надіслав заяву про уточнення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в загальній сумі 75 301 грн. 70 коп., зокрема 69 197 грн. 18 коп. заборгованості згідно рахунку - проформи №1 від 12.09.2012, 2 644 грн. 66 коп. три проценти річних; 3 459 грн. 86 коп. штрафу за недотримання відповідачем строків відвантаження товару. У вказаній заяві позивач навів обґрунтування стягуваних сум та вказав, що листом на адресу відповідача від 30.01.2013 позивач відмовився від поставки товару до кінця січня 2013 року та вимагав повернення грошових коштів, що були сплачені по рахунку-проформі № 1 від 12.09.2012, у строк до 08.01.2013. Отже, згідно п. 2.7 Контракту прострочення зобов'язання відповідача по поставці товару розпочинається з 28.10.2012 та закінчується 07.01.2013; прострочення зобов'язання відповідача по поверненню коштів розпочинається з 08.01.2013 та закінчується 17.04.2014, тому ним здійснений перерахунок нарахованої суми трьох процентів річних.

Заява про уточнення суми позову фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідає процесуальному праву позивача, встановленому в ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі вживається скорочено - ГПК України), тому прийнята судом до розгляду, відповідно, судом розглянутий позов про стягнення з відповідача 75 301 грн. 70 коп., що включає в себе 69 197 грн. 18 коп. заборгованості згідно рахунку - проформи № 1 від 12.09.2012; 2 644 грн. 66 коп. три проценти річних; 3 459 грн. 86 коп. штрафу за недотримання відповідачем строків відвантаження товару.

Відповідач не подав письмовий відзив на позовну заяву, у судові засідання не направив свого представника.

Ухвала суду від 23 квітня 2014 року про порушення провадження у справі, направлена за юридичною адресою відповідача, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та в укладеному сторонами Контракті, повернута до суду поштою 30.04.2014 з відміткою "вибув". Ця ж ухвала суду направлена повторно, але повернута до суду поштою 05.05.2014 з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Ухвали суду, що були направлені простим відправленням за юридичною адресою відповідача, до суду не повернулись. Судом не встановлені інші адреси місцезнаходження відповідача.

Згідно ст.64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд вжив усіх встановлених ГПК України заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи. Надіслання сторонам ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду від 29 квітня 2014 року залишена без задоволення заява позивача про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 13 травня 2014 року розгляд справи відкладено на 29 травня 2014 року, про що сторони повідомлені у встановленому порядку. У судовому засіданні 13.05.2014 представник позивача підтримав позов з підстав, заявлених у позовній заяві.

29 травня 2014 року у судове засідання представники сторін не з'явилися. У заяві про уточнення суми позову позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача у зв'язку з віддаленістю місцезнаходження.

Згідно статті 75 ГПК України справа розглянута судом за наявними в ній матеріалами.

На підставі статті 85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача у судовому засіданні, суд встановив таке.

Підприємство "Група Бест Адам Замойскі", PL9462137206 (позивач) правоздатність і дієздатність якого підтверджена належним чином, являється юридичною особою, суб'єктом господарювання іншої держави - Республіка Польща, отже є нерезидентом.

Від імені позивача діє його представник Коберський Ігор Павлович на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом міста Люблін Беата Хенць, виданої підприємством в особі директора/власника ОСОБА_1, що діє на підставі установчих документів підприємства. Довіреність засвідчена головою окружного суду м. Люблін 22 липня 2013 року, має Апостиль, перекладена офіційним присяжним перекладачем української мови магістром ОСОБА_2, зареєстрована в реєстрі діяльності присяжного перекладача за №68/08/2013, місто Люблін 27.08.2013.

Приватне підприємство "Транс-Логіст" (відповідач) являється юридичною особою, правоздатність і дієздатність якої підтверджена належним чином, суб'єктом господарювання України у розумінні ст.ст. 2, 55 ГК України, тобто являється резидентом.

Щодо вирішення спору за участю іноземного суб'єкта (позивач) господарським судом Черкаської області та визначення права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

З документів щодо статусу позивача вбачається, що він являється приватним підприємством, організованим і зареєстрованим у Польщі згідно із законами Республіки Польша, під реєстровим номером підприємницької діяльності 430575414.

Суд визнає дійсною довіреність, що видана у Польщі від імені позивача громадянину Коберському І.П., оскільки довіреність видана уповноваженими органами і легалізована у встановленому порядку.

Зі змісту наведеної довіреності вбачається, що громадянин Коберський Ігор Павлович, який підписав позовну заяву, має повноваження діяти від імені позивача та представляти його інтереси, у тому числі в судах України, а також має право підпису та подачі документів від імені підприємства.

Представник позивача звернувся за захистом порушеного права позивача до господарського суду Черкаської області за місцезнаходженням відповідача, що відповідає його праву, з огляду на таке.

Згідно статті 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Спір має ознаки іноземного елементу, оскільки один із учасників спірних приватноправових відносин, а саме позивач, являється іноземною юридичною особою.

Контракт, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою являється зовнішньоекономічним приватним договором купівлі-продажу товару, за яким продавець (відповідач у справі, резидент) зобов'язався протягом дії цього Контракту поставити товар партіями згідно специфікацій, що являються невід'ємними частинами цього Контракту, а покупець (позивач у справі, нерезидент) зобов'язався приймати і оплачувати товар. Сторони Контракту являються юридичними особами приватного права.

Порядок регулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 року №2709-ІУ, із змінами (далі - ЗУ "Про міжнародне приватне право").

Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів.

Статтею 32 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження

Сторони договору згідно із статтями 5 та 10 ЗУ "Про міжнародне приватне право" можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України (ст. 43 ЗУ "Про міжнародне приватне право").

Статтею ст. 73 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що іноземні юридичні особи мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 74 ЗУ "Про міжнародне приватне право" процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Статтею 76 ЗУ "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Випадків, передбачених ст.77 ЗУ "Про міжнародне приватне право", судом не встановлено.

Відповідно до ст. 123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Контрактом, у зв'язку з невиконанням умов якого позивач звернувся за захистом до господарського суду Черкаської області, сторони передбачили, що у разі якщо сторони не прийдуть до згоди, спір підлягає розгляду у суді, передбаченим законодавством держави, до представника якої друга сторона пред'являє претензії, або в іншому суді, за погодженням сторін (п. 6.4 Контракту).

Спеціальна міжнародна Угода, яка б встановлювала виключення із загальних міжнародних Правил щодо спірних правовідносин, між Україною та Польщею не укладена.

З обставин спору вбачається, що сторони не прийшли до згоди, іншого суду для розгляду спору сторони не визначили, претензія пред'явлена стороною іноземної держави до сторони української держави.

Таким чином, враховуючи правовий статус сторін спору, їх місцезнаходження, правову природу і предмет спору, наведені норми права, умови контракту, встановлені ст.ст.12, 15, 16, 124 ГПК України правила підвідомчості та підсудності справ господарським судам України, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду господарським судом Черкаської області.

Враховуючи обставини справи, умови Контракту, суд погоджується з доводами позивача щодо застосування до спірних правовідносин права України.

Щодо позовних вимог про стягнення 69 197,18 грн. заборгованості, суд виходить з наступного.

Як зазначено судом вище, Контракт, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою являється зовнішньоекономічним приватним договором купівлі-продажу товару.

Загальні положення зовнішньоекономічної діяльності врегульовано главою 37 ГК України.

Загальні умови, порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання, а також загальні положення зовнішньоекономічного договору визначає Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ, зі змінами і доповненнями (далі - ЗУ "Про ЗЕД").

На виконання зобов'язань Контракту відповідач (український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, продавець по Контракту) зобов'язався здійснити продаж товарів позивачу (іноземний суб'єкт господарської діяльності, покупець по Контракту), з вивезенням цих товарів через митний кордон України.

Статтею 6 ЗУ "Про ЗЕД", у редакції на дату укладання сторонами Контракту (05.09.2012), встановлено: "Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України" (примітка: у лапках дослівно по тексту норми Закону).

Згідно ст. 38 ЗУ "Про ЗЕД" спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Дослідивши укладений сторонами Контракт, суд вважає, що його сторони відповідно до чинного законодавства є здатними до його укладання, Контракт відповідає нормам міжнародного приватного права та нормам національного законодавства України. Обставин та норм законодавства України і Республіки Польщі, які б забороняли вчинення зазначеного Контракту або припиняли його внаслідок наявності провадження про банкрутство сторін, сторони не навели, не встановлені вони також судом. Отже суд оцінює Контракт, як належний та чинний.

При вирішенні спору господарський суд виходить із встановленої частиною третьою ст. 4 ГПК України пріоритетності застосування правил міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Умовами Контракту сторони передбачили, зокрема, наступне: строк дії Контракту з 05.09.2012 по 31.12.2013 (п.1.2); покупець купляє товар по ціні 138,00 доларів США за одну метричну тону (п.2.1); загальний об'єм Контракту 6000 метричних тон (п.2.3); вартість Контракту може змінюватись у разі курсової різниці гривні до долару США по курсу НБУ +/- 2%. Уточнення ціни здійснюється шляхом надання рахунку-проформи (рахунку - фактури) і його оплати в порядку п.26 і п.2.8 Контракту (п.п.2.4.1); після отримання рахунку-проформи покупець протягом 2 банківських днів перераховує 100% зазначеної у ній суми на банківський рахунок продавця (п.2.6); не пізніше, ніж через 10 днів з дня отримання оплати продавець зобов'язаний відвантажити замовлену партію товару. Датою відвантаження вважається дата, зазначена у CMR (п.2.7); продавець поставляє товар покупцю автотранспортом по Контракту на умовах: DAP Катовіце (Польща) згідно "ІНКОТЕРМС - 2010" (п.3.1); пункт завантаження товару: Україна, Черкаси (п.3.2); пункт розвантаження товару: Польща, Краків, Катовіце, Зарже, Бендзин (п.3.3); продавець не несе відповідальності за порушення строків виконання взятих на себе зобов'язань і звільняється від санкцій якщо затримка чи порушення строків виникли по вині покупця або третіх осіб, що взяли зобов'язання по цьому Контракту (п.3.6); продавець з кожним транспортним засобом відправляє наступні документи: рахунок-фактуру - 4 екз., специфікацію - 4 екз., сертифікат якості - 1 екз., міжнародну транспортну накладну CMR - 4 екз. (п.3.9); у разі прострочення відвантаження продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% вартості замовленого товару, але не більше 5% вартості замовленого товару (п.6.1); якщо покупець не здійснює платіж у строк, зазначений у п. 2.6, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Датою платежу є дата банківського переказу (п. 6.2).

З наявних у справі доказів вбачається, що на виконання зобов'язань, передбачених Контрактом, зокрема, його п. 2.6, на підставі виставленого відповідачем рахунку-проформи № 1 від 12 вересня 2012 року, позивач здійснив 15 жовтня 2012 року платіж в загальній сумі 6 072 доларів США як попередня оплата за 44 тонни гранул паливних (полетів) із лушпиння соняшника (далі - товар) по ціні 138,00 доларів США за тонну.

Отже, згідно умов п. 2.7 Контракту відповідач повинен був відвантажити позивачу 44 тонни товару на суму 6 072 доларів США не пізніше 26 жовтня 2012 року.

З листування сторін та роздруківки листування електронною поштою вбачається, що у встановлений Контрактом строк відповідач не виконав свої зобов'язання з поставки товару. Наведені відповідачем у його листах та на переговорах обставини щодо невиконання поставки не підпадають під ознаки форс-мажорних, які наведені у розділі 8 Контракту, отже не звільняють відповідача від виконання зобов'язання в натурі. Листом від 29 січня 2013 року № 19-1932 відповідач просив позивача зрозуміти ситуацію, що склалася, та просив розглянути варіант погашення заборгованості поставкою товару до кінця лютого 2013 року. Свої пояснення щодо причин невиконання поставки товару відповідач не підтвердив жодними доказами, також не виконав надані ним гарантії поставки товару до лютого 2013 року.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі вирішення спору відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позову заяву, не довів обставини, на які він посилався у письмових відповідях на вимоги позивача.

З огляду на тривалий час невиконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, позивач обґрунтовано скористався своїм правом на відмову від виконання зобов'язання в натурі та правомірно просить повернути грошові кошти в сумі 6 072 доларів США попередньої оплати товару. Оскільки Контрактом, ЗУ "Про ЗЕД" не встановлено інше, тому відповідно до ст. 693 ЦК України позивач, як покупець, має право вимагати повернення 6 072 доларів США суми попередньої оплати. Зазначену суму позивач визначив у гривнях - 69 197 гривень 18 копійок по офіційному курсу НБУ гривні до долара США 11,39611 за станом на 17.04.2014. Згідно даних Ліга-Закон та офіційного сайту НБУ зазначений позивачем офіційний курс НБУ діяв з 14-00 16.04.2014 по 14-00 17.04.2014.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 69 197,18 грн. попередньої оплати товару.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 459,86 грн. штрафу підлягає задоволенню у заявленій сумі з огляду на таке.

Вказана сума штрафу нарахована позивачем на підставі п. 6.1 Контракту за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару. При цьому період прострочення поставки позивач визначив з 28.10.2012 (дата початку прострочення згідно п.2.7 Контракту) по 07.01.2013 (ця дата вказана у заяві про уточнення суми позову від 24.05.2014, хоча у самому листі від 30.01.2013 вказана дата 08.02.2013); розмір штрафу позивач визначив з урахуванням встановленого Контрактом обмеження - 5% вартості замовленого товару (6 072 доларів США х 5% = 303,60 доларів США х 11,39611 (офіційний курс НБУ гривні до долара США за станом на 17.04.2014) = 3 459,86 грн.).

Відповідачем не наведено і судом не встановлено обставин, які б давали підстави для звільнення відповідача від встановленої Контрактом відповідальності. Обставини, на які посилається відповідач у своїх листах, не дають підстав для звільнення його від встановленої Контрактом відповідальності за прострочення поставки товару. Судом не встановлено обставин, які б давали право на застосування п.3.6 та розділу 8 Контракту щодо звільнення відповідача від відповідальності.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності у нього договірного права на застосування до відповідача договірних санкцій за прострочення виконання поставки.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 459,86 грн. договірного штрафу за прострочення поставки товару.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2 644,66 грн. три проценти річних не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вказану суму трьох процентів річних позивач нарахував на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання. Однак, стягнення з відповідача (продавець за Контрактом) суми попередньої оплати товару не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії продавець несе відповідальність, передбачену частиною З статті 693 ЦК України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця

Наведена правова позиція щодо застосування положень ст. 625 ЦК України у правовідносинах з повернення суми попередньої оплати товару по договору купівлі-продажу викладена у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 р. у справі № 3-30гс13, яка згідно зі ст.111-28 ГПК України є обов'язковою при вирішенні цього спору.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню в загальній сумі 72 657,04 грн., зокрема: 69 197,18 грн. повернення суми попередньої оплати товару та 3 459,86 грн. договірного штрафу за прострочення поставки товару. Суд відмовляє в позові про стягнення 2 644,66 грн. три проценти річних.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В пункті 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" вказано, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою. З огляду на викладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені судом частково, з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 753 грн. 30 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Транс-Логіст" (18028, м. Черкаси, проси. Хіміків, буд. З, офіс 15, ідентифікаційний код 36492711) на користь Adam Zamojski Grupa Best (Адам Замойскі Група Бест) (20-246, Польща, м. Люблін, вул. Нєподлєглосьці, 26/54, 20-246, Polska. Lublin, ul. Niepodleglosci - 26/54, реєстровий номер підприємницької діяльності 430575414, індивідуальний податковий номер PL9462137206) - 69 197 грн. 18 коп. (шістдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто сім гривень 18 копійок) попередньої оплати, 3 459 грн. 86 коп. (три тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 86 копійок) договірного штрафу, 1 753 грн. 30 коп. (одну тисячу сімсот п'ятдесят три гривні 30 копійок) судового збору.

У решті позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 03.06.2014.

Суддя А.Д. Пащенко