Рішення
від 14.04.2014 по справі 423/2258/13-ц
ПОПАСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.04.2014

Справа № 423/2258/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Корабльовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Лисичанськ Луганської області, в порядку спадкування право власності на 1/3 земельної ділянки площею 10,84 га, яка знаходиться на території Попаснянського району Луганської області та належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акту на право власності на землю серія ЛГ №097799 від 28.09.2004 р., реєстр. №109.

Визнати за ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Лисичанськ Луганської області, в порядку спадкування право на 1/3 від частки в статутному капіталі Фермерського господарства «Колос», код 25354294, що належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні решти вимог за первісним позовом - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Відповідно до ч.3 ст.209 ЦПК України складання повного тексту рішення відкладається до 18.04.2014 р.

Суддя М.В.Мазур

Справа № 423/2258/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2014 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Корабльовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог і замінених відповідачів просив: 1) визнати за ним у порядку спадкування право власності на 1/3 земельної ділянки площею 10,84 га, яка знаходиться на території Попаснянського району Луганської області та належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акту на право власності на землю серія ЛГ №097799 від 28.09.2004 р., реєстр. №109; 2) визнати за ним у порядку спадкування право на 1/3 від частки в статутному капіталі Фермерського господарства «Колос», код 25354294, що належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2. В обґрунтування позову він зазначив, що є сином померлого та в установлений законом строк звернувся до Лисичанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності 1/2 частину земельної ділянки площею 10,84 га, яка розташована на території Білогорівської селищної ради Попаснянського району Луганської області та належала ОСОБА_5, посилаючись на те, що на момент набуття права власності на цю землю вони перебували у шлюбі та потім разом нею володіли, «вкладали в неї сумісні грошові кошти», а тому вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом наполягав на задоволенні заявлених вимог, надавши відповідні пояснення, та заперечив проти задоволення зустрічного позову, оскільки земельна ділянка була приватизована спадкодавцем, а тому була його належала йому на праві особистої приватної власності.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заперечили проти задоволення позову, посилаючись на те, що вони також є спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно з ним проживали. Позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 просила позов задовольнити, надавши відповідні пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_4 залишив вирішення позову на розсуд суду, оскільки в уточненому позові позивач не висував вимог до цього відповідача.

Вислухавши думки сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з розпорядження голови Попаснянської районної державної адміністрації №440 від 02.09.2004 року (а.с.163) та списку громадян-членів селянського (фермерського) господарства «Колос», яким передаються у приватну власність земельні ділянки та території Білогорівської селищної ради (а.с.164), ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку розміром 10,84 га в порядку, передбаченому ст.ст.31,32 ЗК України, тобто в порядку приватизації.

Суд виходить із того, що приватизація є способом набуття кожним громадянином України певного майна у власність, а тому приватизацію житла та земельної ділянки слід розглядати як персоніфіковані правові відносини між державою і громадянином України, що виникають не з приводу спільно набутого чи нажитого подружжям майна, а внаслідок безоплатної передачі державного майна чітко визначеному власнику, у зв'язку з чим майно, набуте громадянином України під час приватизації, має ознаки особистої приватної власності кожного з подружжя.

Зокрема, статтю 61 Сімейного кодексу України, яка має назву «Об'єкти права спільної сумісної власності», було доповнено частиною п'ятою, згідно з якою «об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є… земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації», лише Законом N 2913-VI від 11.01.2011 р., але цю частину було виключено з тексту СК України Законом 4766-VI від 17.05.2012 р.

Таким чином, на момент набуття ОСОБА_5 права приватної власності на земельну ділянку ст.61 СК України не містила указану вище частину 5, як не містить і на момент розгляду справи в суді, а тому суд вважає, що цю земельну ділянку не можна розглядати як об'єкт права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, ОСОБА_3 та її представник, посилаючись на те, що під час подружнього життя вартість земельної ділянки значно зросла, не надали суду доказів, які б підтвердили цю обставину (зокрема, не доведено збільшення вартості земельної ділянки у своїй вартості саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя), хоча суд у судовому засіданні роз'яснював такий обов'язок, а тому правила ст.62 СК України в даному випадку не можуть бути застосовані.

З огляду на це в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 згідно положень ст.1261 ЦК України є ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с.12-15,42-48-52,118,119). Тому згідно положень ст.ст.1258, 1261, 1267 ЦК України частки цих спадкоємців у спадщині є рівними. З огляду на це позивач має право лише на 1/3 земельної ділянки площею 10,84 га, яка знаходиться на території Попаснянського району Луганської області та належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі державного акту на право власності на землю серія ЛГ №097799 від 28.09.2004 р., реєстр. №109.

Крім того, як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, ОСОБА_5 був засновником ФГ «Колос», яке з 07.10.2004 року перебуває в стані припинення за рішенням засновників і яке було знято з податкового обліку за заявою платника, проте до цього часу запис про державну реєстрацію припинення цією юридичної особи не здійснено (а.с.8-10, 110). Відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. За цих обставин суд приходить до висновку, що ця юридична особа не є такою, що припинилася.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Таким чином, позивач має право на 1/3 від частки в статутному капіталі Фермерського господарства «Колос», код 25354294, що належала ОСОБА_5, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд