Ухвала

від 20.05.2014 по справі 815/4864/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/4864/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгснаб-Од» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомленнь - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгснаб-Од» (далі - ТОВ «Торгснаб-Од») до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 21.03.2013 року № 0000302260 та № 0000312260.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 21.03.2013 року № 0000302260 та № 0000312260.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що На підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 14.02.2013 року № 452 (а.с. 117), повідомлення про перевірку від 14.02.2013 року № 113/10/22-6, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с. 118), відповідно до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгснаб-Од», код ЄДРПОУ 37222751, щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Астерлінт», код ЄДРПОУ 37137242, за період жовтень 2011 року.

За результатами проведення вищезгаданої перевірки було складено акт перевірки від 28.02.2013 року № 1000/22-6/37222751, яким встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 11208,09 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року - у сумі 11208,10 грн.; абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено занижено залишок позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у сумі 9746,17 грн., в тому числі у жовтні 2011 року - у сумі 9746,17 грн. (а.с13-21).

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0000302260, яким із зазначенням коду ЄДРПОУ позивача було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Прайм Контейнер» у сумі 14010,13 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 11208,10 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 2802,03 грн. (а.с. 22), а також податкове повідомлення-рішення від 21.03.2013 року № 0000312260, яким ТОВ «Торгснаб-Од» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 12182,71 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 9746,17 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 2436,54 грн. (а.с. 23).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом на адміністративне оскарження, подавши відповідні скарги до ДПІ в Одеській області, а також до Міністерства доходів і зборів України, які були залишені відповідними органами без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що обгрунтованність доводів позивача про протиправність висновків ДПІ у Приморському районі м. Одеси, викладених в акті перевірки від 28.02.2013 року № 1000/22-6/37222751, стосовно заниження ТОВ «Торгснаб-Од» податку на прибуток на загальну суму 11208,09 грн. та залишку позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у жовтні 2011 року у сумі 9746,17 грн..

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з положеннями пп. 139.1.1. п. 139.1 ст. 139 вказаного нормативно-правового акта не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому витрати підприємства враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 10.05.2011 року між позивачем (покупець) та ПП «Астерлінт» (постачальник) було укладено договір № 05/10-2, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю продукцію на підставі двосторонньо погоджених заявок покупця із зазначенням в них номенклатури, кількості, вартості та строків поставки. В свою чергу, покупець зобов'язується оплатити продукцію протягом одного банківського дня (а.с. 26).

На виконання умов зазначеного договору ПП «Астерлінт» протягом жовтня 2011 року поставлено товар позивачеві відповідно до накладних від 21.10.2011 року № 982 на загальну суму 11232,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1872,00 грн. (а.с.27), від 25.10.2011 року № 983 на загальну суму 10670,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1778,33 грн. (а.с. 29), від 26.10.2011 року № 984 на загальну суму 11311,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1885,17 грн.(а.с. 31), від 27.10.2011 року № 985 на загальну суму 4954,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 825,67 грн. (а.с. 33), від 28.10.2011 року № 986 - на загальну сум 3354,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 559,00 грн. (а.с. 34), від 20.10.2011 року № 987 на загальну суму 345,91 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 57,65 грн. (а.с. 35), від 01.12.2011 року № 1004 - на загальну суму 9110,09 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1518,35 грн. (а.с. 36), від 01.12.2011 року № 1005 - на загальну суму 7500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1250,00 грн. (а.с. 37).

Контрагентом позивача ПП «Астерлінт», який є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.09.2010 року № 100301098 (а.с. 215), відповідно до дати оплати продукції, що передувала даті поставці відповідних товарів та яка підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача, засвідченими відповідною банківською установою (а.с. 160-187), складались та видавались позивачеві відповідні податкові накладні (а.с. 28, 30, 32-36, 38).

Зазначені податкові накладні були занесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року (а.с. 39-41).

Відповідні господарські операції також відображені позивачем у бухгалтерському обліку, що підтверджується, зокрема, наданими журналами-ордерами по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 4 квартал 2011 року» (а.с. 49-51).

Придбаний у ПП «Астерлінт» товар в подальшому реалізовувався ним контрагентам-покупцям, зокрема, ДЗ «Дорожня лікарня» ДП «Одеська залізниця», державному виробничо-технічному підприємству «ГРАНІТ», виробничому підприємству «ХІМТЯЖМОНТАЖ» ТОВ, ТОВ «Одесагорстрой», управлінню капітального будівництва Одеської міської ради, фонду «Майбутнє», Одеському будівельно-монтажному управлінню № 1 служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд, ПАТ «Одесаавтотранс», ПрАТ «Синтез Ойл», ДП «Іллічівський морський торговельний порт», УЖГтаСР ВАТ «Чорноморгідробуд», ТОВ «ТРАНСБУНКЕР-ЮЖНИЙ», виконавчому комітету Одеської міської ради, 59 Будинку офіцерів, ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія», КУ «Міська поліклініка № 16», КУ «Міська клінічна лікарня № 10». Реалізація придбаного позивачем товару вищевказаним юридичним особам підтверджується відповідними договорами, накладними та податковими накладними, а також доказами оплати за поставлений позивачем товар (а.с. 62-80, 160-182).

Колегія суддів зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентом ПП «Астерлінт» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість. Поряд з цим, жодних доводів про наявність певних недоліків у первинних документах, складених позивачем ат ПП «Астерлінт» в межах здійснення вищевказаних господарських операцій, відповідачем не наведено.

З акта перевірки колегія суддів вбачає, що висновки відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ПП «Астерлінт», ґрунтуються виключно на інформації, отриманій відповідачем зі складеного ДПІ у Київському районі м. Одеси акта перевірки ПП «Астерлінт» з питань правових відносин з ТОВ «Тала Груп» у періоді липень 2011 року, ТОВ «Делфуд Компані» у періоді жовтень 2011 року від 26.03.2012 року № 168/22-34/37137242/20. Згідно з висновками зазначеного акта перевірки наслідком діяльності в ланцюзі постачання товару ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Комані» - ПП «Астерлінт» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, що підтверджує відсутність доказів фактичного отримання вказаних товарів ТОВ «Торгснаб-од». При цьому відсутність реального характеру господарських операцій контрагента позивача

ПП «Астерлінт» із ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Комані» пов'язується із відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у останніх в силу відсутності у них управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів.

Колегія суддів зазначає, що , відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій, що відбувались між контрагентом позивача ПП «Астерлінт» та ТОВ «Тала Груп», ТОВ «Делфуд Комані», що унеможливлює встановлення зв'язку цих господарських операцій із тими, що відбувались безпосередньо між позивачем та ПП «Астерлінт». До суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме придбаний у ТОВ «Тала Груп» або ТОВ «Делфуд Компані» відповідно до первинних документів товар був в подальшому переданий позивачеві ПП «Астерлінт». Не відображене таке дослідження також і в акті перевірки. За таких умов наявність окремих дефектів у діяльності ТОВ «Тала Груп» та ТОВ «Делфуд Комані», які не були єдиними контрагентами ПП «Астерлінт», не може розглядатись судом як підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з цим підприємством.

З акта перевірки колегія суддів вбачає, що в результаті опрацювання відхилення між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість між підприємствами ТОВ «Торгснаб-Од» та ПП «Астерлінт» за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжностей не встановлено.

Поряд з цим, на підтвердження посилань відповідача на відсутність у ПП «Астерлінт», а також його контрагентів-постачальнкиів необхідних умов для ведення господарської діяльності всупереч положенням ст. 71 КАС України відповідачем не надано жодних документальних доказів, тоді як сам по собі акт перевірки не є доказом тих обставин, про які в ньому зазначено, а становить собою документ, що лише акумулює інформацію з приводу діяльності підприємства, у зв'язку з чим не має преюдиціального значення. Оспорювання платником податків викладених в акті перевірки висновків, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, є фактом, який спричиняє обов'язок податкового органу надати документальне підтвердження таких висновків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право формувати податковий кредит з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, у зв'язку з чим посилання на порушення вимог податкового законодавства постачальниками платника податків за ланцюгом такого постачання не є достатньою підставою вважати формування відповідних податкового кредиту або витрат таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгснаб-Од» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомленнь - рішень, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.