Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/5909/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5909/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс»

до Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід»

про стягнення 9 334,69 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ющенко А.Л. (представник за довіреністю від 01.04.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (надалі також - відповідач) 9 195,16 грн. основного боргу та 139,53 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до відомостей витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.05.2014р., докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/5909/14, розгляд було призначено на 20.05.2014р.

В судовому засіданні 20.05.2014р. розгляд справи було відкладено до 27.05.2014р., у зв'язку з неявкою представника від відповідача в судове засідання.

В судове засідання 27.05.2014р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 27 травня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір поставки №06 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язується протягом строку дії Договору поставляти відповідачу моторні, трансмісійні оливи, мастило (надалі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту товару за всіма поставленими, відповідно до умов Договору, окремими партіями товару. (п. 1.2. Договору).

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2014р. Дострокове розірвання договору можливе лише у випадкових, передбачених чинним законодавством України. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору ціни на товар визначаються сторонами у видатковій накладній на момент поставки партії товару.

Вартість партії товару дорівнює загальній вартості товару, що підлягає постачанню на основі замовлення відповідача і вказується у рахунку. (п. 4.3. Договору).

Відповідач зобов'язується сплатити вартість кожної партії товару у строк до 45 календарних днів від дати поставки. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі складу позивача, зазначена на оформленому встановленому порядку документі (видаткова накладна). (п. 5.1. Договору).

Позивачем згідно умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 195,16 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №Ю2000000168 від 18.12.2013р. на суму 11 049,00 грн.;

- №Ю2000000170 від 24.12.2013р. на суму 3 146,16 грн.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується наявністю підписів представників відповідача та відбитками печатки на зазначених видаткових накладних.

Для проведення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату:

- №248 від 18.12.2013р. на суму 11 049,00 грн.;

- №251 від 24.12.2013р. на суму 3 146,16 грн.

Як встановлюється матеріалами справи, а саме випискою по рахунку позивач, відповідачем було проведено часткову оплату вартості отриманого за Договором товару на суму 5 000,00 грн.:

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 19.02.2014р.;

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 21.02.2014р.;

- 2 000,00 грн. сплачено на рахунок позивача 05.03.2014р.;

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 06.03.2014р.;

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 13.03.2014р.;

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 17.03.2014р.;

- 500,00 грн. сплачено на рахунок позивача 17.03.2014р.

Повну оплату вартості поставленого позивачем товару в розмірі 9 195,16 грн. (вартість поставки в розмірі 14 195,16 грн. - вартість оплаченого відповідачем товару в розмірі 5 000,00 грн.) на рахунок останнього проведено не було.

У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунку за отриманий згідно Договору товар, позивач був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 9 195,16 грн. проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням п. 5.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (протягом 45 календарних днів від дати поставки) сплив, а саме:

- за видатковою накладною №Ю2000000168 від 18.12.2013р. на суму 11 049,00 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 01.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною №Ю2000000170 від 24.12.2013р. на суму 3 146,16 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 07.02.2014р. включно.

Отже, з урахуванням викладеного, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару настав та відповідачем не виконаний.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений умовами Договору не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості товару складає 9 195,16 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/5909/14 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 9 195,16 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 139,53 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 11.2. Договору у випадку затримки оплати товару відповідач за вимогою позивача сплачує останньому суму боргу з урахуванням пені, що нараховується на несплачену суму за весь час прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період нарахування пені.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок суми пені, судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено на суму неоплаченої частини вартості товару за видатковою накладною №Ю000000168 від 18.12.2013р., а саме на суму 6 049,00 грн. за період з 02.02.2014р. по 18.03.2014р., без врахування того, що на початку періоду з 02.02.2014р. сума заборгованості відповідача за вказаною видатковою накладною дорівнювала 11 049,00 грн., та починаючи з 19.02.2014р. зменшувалась по мірі проведення проплат на рахунок позивача як зазначено вище.

Нарахування пені за видатковою накладною №Ю000000170 від 24.12.2013р. позивачем здійснено за період з 08.02.2014р. по 17.03.2014р.

З урахуванням того, що відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, заявлення до стягнення обгрунтованих сум є правом позивача, то наведений в позові розрахунок суми пені визнано судом обґрунтованим, а тому позовна вимога в справі №910/5909/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 139,53 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/5909/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 9 195,16 грн. та суми пені в розмірі 139,53 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «Рапід» (код ЄДРПОУ 05475156, адреса: 02099, м. Київ, вулиця Зрошувальна, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Лубрікантс» (код ЄДРПОУ 38886010, адреса: 04210, м. Київ, площа Дружби Народів, 2, квартира 78) основний борг в розмірі 9 195,16 грн. (дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 16 копійок), пеню в розмірі 139,53 грн. (сто тридцять дев'ять гривень 53 копійки) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2014р.

Суддя С.М. Морозов