Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/6104/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6104/14 15.05.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хавестер»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Соул»

про стягнення 9399,73 грн.,

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Ігнатенко К.Е. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хавестер» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Соул» про стягнення 9399,73 грн., з яких 9145,04 грн. - основний борг, 80,43 грн. - 3% річних, 174,26 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання, яке виникло на підставі видаткових накладних на передачу товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/6401/14 та призначено її розгляд на 24.04.2014 р.

22.04.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги суду не виконав, про причини неявки у судове засідання належним чином не повідомив.

Враховуючи неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали суду, та необхідність витребування додаткових доказів, суд дійшов висновку відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 р.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по справі, та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 15.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За усною домовленістю сторін товариство з обмеженою відповідальністю «Хавестер» (далі - продавець) поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Соул» (далі - покупець) товар на загальну суму 9145,04 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0002435 від 21.05.12 р. на суму 879,38 грн., № РН-0002571 від 25.05.2012 р. на суму 4623,04 грн., № РН-0003173 від 14.06.2012 р. на суму 3642,62 грн. Для оплати поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СФ-0003022 від 21.05.2012 р, № СФ-0003157 від 23.05.2012 р., № СФ-0003978 від 14.06.2012 р.

Виставлення продавцем рахунків-фактур та прийняття товару покупцем свідчить про укладення між ними договору купівлі-продажу у спрощеній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами перерахувати на розрахунковий рахунок грошові кошти за поставлений товар.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача кошти за поставлений товар в розмірі 9145,04 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару, а всі звернення позивача, зокрема, щодо повернення коштів, залишені без відповіді.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 9145,04 грн. сторонами судового процесу до суду не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 9145,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 174,26 грн. пені, 80,43 грн. 3% річних.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною сьомою статті 269 ГК України встановлено, що у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно частини четвертої статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Спеціального закону, який встановлює розмір штрафних санкцій у випадку непогашення заборгованості немає. Таким чином, дане питання могло бути врегульовано Договором між сторонами.

Сторони не забезпечили виконання зобов'язання покупця шляхом сплати штрафних санкцій, зокрема, не передбачили застосування штрафних санкцій за непогашення заборгованості за поставлений товар.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (174,26 грн.) не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що сторони дійшли згоди про застосування відповідальності за несплату поставленого товару у вигляді такої пені.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 80,43 грн., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в сумі 9145,04 грн. основного боргу та 80,43 грн. трьох процентів річних. В частині стягнення пені в сумі 174,26 грн. судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з останнього підлягає стягненню 1 793,12 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Соул» (03141, м. Київ, вул. Солом’янська, 34, кв. 63, код 38021745) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хавастер» (03680, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 99, код 31115663) 9145 (дев'ять тисяч сто сорок п'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 80 (вісімдесят) грн. 43 коп. 3% річних та 1793 (одну тисячу сімсот дев'яносто три) грн. 13 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 04.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова