Постанова

від 22.04.2014 по справі 804/3656/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 804/3656/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конєвої С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Сервіс" про стягнення 3356 грн. 70 коп.,-

ВСТАНОВИВ :

12 березня 2014 року Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Сервіс" та просить звернути стягнення на кошти з рахунків платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Сервіс" у банках, обслуговуючих такого платника податків, у тому числі готівкових коштів в розмірі 3356грн. 70 коп. в рахунок погашення заборгованості по земельному податку з юридичних осіб.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача з 10.11.2011 року та є платником земельного податку з юридичних осіб. Відповідач має податковий борг перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб в сумі 3356,70грн. Зазначений податковий борг виник 30.03.2013 року в результаті несплати нарахованих сум самостійно задекларованих платником земельного податку з юридичних осіб, а також за рахунок не сплаченої штрафної санкції по податковому повідомленню-рішенню за результатами камеральної перевірки. На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України, відповідачу надіслано податкову вимогу № 28 від 05.03.2013 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу у добровільному порядку відповідачем, позивач просить стягнути борг в судовому порядку.

Ухвалою суду від 17.03.2014р. було відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати письмові заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень, документи, що посвідчують статус підприємства або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлені судом строки ні заперечень, ні заяви про визнання позову не надав, про відкриття справи у скороченому провадженні був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч.11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України за адресою, зазначеною у копії витягу з бази даних підприємств, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи (а.с.32).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч.4 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимог такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Так, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Сервіс» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.02.2008 року за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, пр.К.Маркса, 20 та з 09.02.2008 року перебуває на обліку у Криворізькій північній об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник земельного податку з юридичних осіб, що підтверджується копією витягу з бази даних підприємств (а.с.5-6, 35).

Судом встановлено, що 25.02.2013р. відповідачем до органу державної податкової служби була подана звітна податкова декларація з плати за землю за 2013 р. на загальну суму 11453,75грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2013 р. в розмірі 954,48грн. та 08.04.2013 року була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2013 рік на загальну суму 2290,75 грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2013 р. в розмірі 190,90грн. (а.с. 22-27).

Згідно до вимог п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік сплачується рівними частинами власниками та землекористувачами земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного періоду.

Таким чином, з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за вказаною уточнюючою податковою декларацією за 2013 рік, а саме: за лютий 2013 року - у строк до 30.03.2013 року; за березень 2013р. - у строк до 30.04.2013р.; квітень 2013 р. - у строк до 30.05.2013 р.; за травень 2013р. - у строк до 30.06.2013р.; за червень 2013р. - у строк до 30.07.2013р.; за липень 2013 року - у строк до 30.08.2013р., серпень 2013 року - у строк до 30.09.2013р.; за вересень 2013 року - у строк до 30.10.2013р., за жовтень 2013 року - у строк до 30.11.2013р., за листопад 2013 року - у строк до 30.12.2013 р.; за грудень 2013р. - у строк до 30.01.2014р.

Як встановлено судом, відповідач у зазначені строки грошового зобов'язання за уточнюючою податковою декларацією за 2013 рік не сплатив.

Окрім того, податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку за серпень 2012 року за результатами якої складено акт від 31.01.2014 року за № 0150/35738286 за результатами якої встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання (а.с.19-20).

На підставі вказаного вище акту, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш» №0000481500 на суму штрафу - 1043,72 грн., №0000491500 на суму штрафу - 336,67 грн. (а.с.18).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачеві 31.01.2014 року та вручені у відповідності до вимог п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України - 10.02.2014 року.

Отже, податковий борг виник у відповідача за уточнюючою податковою декларацією за 2013 рік за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року в сумі 1950,39 грн. з датою виникнення податкового боргу по періодам, а саме: - за лютий 2013 року податковий борг виник з 31.03.2013 року; за березень 2013р. - податковий борг виник 01.05.2013 року.; за квітень 2013 р. - податковий борг виник 31.05.2014 року; за травень 2013р. - податковий борг виник з 01.07.2013р.; за червень 2013р. податковий борг виник з 31.07.2013р.; за липень 2013 року - податковий борг виник з 31.08.2013р., серпень 2013 року - податковий борг виник з 01.10.2013 р.; за вересень 2013 року - податковий борг виник з 31.10.2013р., за жовтень 2013 року - податковий борг виник з 01.12.2013р., за листопад 2013 року - податковий борг виник з 31.12.2013р.; за грудень 2013р. - податковий борг виник з 31.01.2014р.

По податковими повідомленнями-рішеннями податковий борг виник з урахуванням вручення їх відповідачеві - 21.02.2014 року.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку суми позову, облікової картки платника податків та довідки про суми податкового боргу платника податків відповідач має податковий борг у загальній сумі, що становить 3356,70 грн., а саме: з орендної плати за землю з юридичних осіб за період з лютого 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 1950,39 грн., за штрафними санкціями в сумі 1380, 39 грн., по пені - 25,92 грн. за період з 02.12.2013 року по 29.01.2014 року (а.с. 7, 8, 34).

Податковим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога № 28 від 05.03.2013р. на суму 952 грн., 91 коп., яка була вручена відповідачеві 05.04.2013 року, що підтверджується копією корінця відповідної вимоги та копією поштового конверту (а.с. 13).

Зазначена податкова вимога залишилася невиконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, така сума грошового зобов'язання є узгодженою.

Також, у відповідності до вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків, зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу по орендній платі за землю з юридичних осіб за лютий-грудень 2013 року у сумі 3356,70 грн. у встановлені строки згідно до вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, не надав також і доказів оскарження податкових повідомлень-рішень у встановленому законодавством порядку.

Приймаючи до уваги викладене, порушення відповідачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, а також зобов'язань за штрафними санкціями, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову шляхом стягнення з відповідача зазначеної суми податкового боргу на користь державного бюджету, виходячи з того, що позивачем обраний спосіб захисту права - звернення стягнення на кошти відповідача, який не передбачений нормами податкового законодавства, тоді як ст.20 Податкового кодексу України надає право та повноваження позивачеві звертатися з позовами до суду саме щодо стягнення податкового боргу з платника податку.

Згідно ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України суд за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень може прийняти іншу постанову, у випадках, встановлених законом.

Отже, оскільки ст.20 Податкового кодексу України визначено спосіб захисту права у вигляді стягнення коштів з платника податків, який має податковий борг, слід стягнути з відповідача на користь бюджету суму податкового боргу у розмірі 3356, 70 грн.

Що стосується позовних вимог про звернення стягнення на кошти з рахунків платника податків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника у тому числі готівкових коштів, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з того, що нормами Податкового кодексу України не передбачено обрання податковим органом вищевказаного способу захисту з урахуванням того, що п.п.21.1.1. п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Також, слід зазначити, що п.95.4 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що органи Державної податкової служби на підставі рішення суду про стягнення коштів здійснюють стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядком стягнення готівки, яка належить платникові податків у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1244 передбачено механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків у рахунок погашення його податкового боргу, за яким передбачено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 ст.95 Податкового кодексу України.

Отже, з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення податкового боргу відбувається працівниками органу Державної податкової служби на підставі рішення суду про стягнення коштів, а тому обрання такого способу захисту як стягнення коштів за рахунок готівки суперечить нормам Податкового кодексу України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог позивача про звернення стягнення на кошти відповідача, у тому числі готівкові кошти слід відмовити.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги податкової інспекції підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта Сервіс" про стягнення 3356 грн. 70 коп.- задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта Сервіс" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, пр.К.Маркса, 20, код ЄДРПОУ 35738236) - на користь держави (код платежу 13050100, р/р 33212811700116, в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, отримувач: УДКСУ у Криворізькому районі, код ЄДРПОУ 38032070 Широківська сільська рада) - податковий борг по земельному податку з юридичних осіб за лютий-грудень 2013 рок у сумі 3356грн. 70коп. (три тисячі триста п'ятдесят шість гривень 70 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2 та ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва