Ухвала

від 15.05.2014 по справі 872/8918/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 рокусправа № 808/658/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №808/658/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово-технічних виробів» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод гумово-технічних виробів» (далі - ПАТ «ЗЗГТВ») 21 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, згідно якого з урахуванням уточнень, просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 року:

- №0000822211 в частині визначення податку на прибуток на суму 122 207 грн.;

- №0000832211 від 18.12.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача щодо нікчемності правочинів вчинених між позивачем та ТОВ ПНВКП «Атон» викладені у акті №1985/2211/00152371 від 30 листопада 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого їх було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Суд скасував прийняті відповідачем 18.12.2012 року податкові повідомлення - рішення: №0000833211 та частково №0000822211 в частині суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 122207 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповним встановленням обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №1985/2211/00152371 від 30 листопада 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 146.11 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 989 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 в сумі 23 265 грн., за 2-3 квартали 2011 в сумі 46 278 грн., за 2-4 квартали 2011 в сумі 90 965 грн., за 1 квартал 2012 в сумі 21 012 грн., за півріччя 2012 в сумі 42 024 грн.

пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у зв'язку із застосуванням "звичайних цін" на загальну суму 31 729 грн., в тому числі за півріччя 2012 в сумі 31 729 грн.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та ПНВКП «Антон», які вчинено без мети реального настання правових наслідків, про безтоварність господарських операцій на підставі акта ДПІ у м. Херсоні № 86-1/22-4 від 29.09.2011 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року" та акта № 456/22-4/30667437 від 30.08.2012 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2011 року".

Згідно з актом перевірки встановлено завищення позивачем валових витрат за 2011 рік та півріччя 2012 на загальну суму 500 285,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат сум нарахованої орендної плати за земельну ділянку за адресою м. Запоріжжі вул. Чапаєва, 16, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності ПАТ "ЗЗГТВ".

Крім того перевіркою встановлено придбання гумової суміші у ТОВ "ДАЗ ЛТД" та ДП "Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром", які є пов'язаними особами ПАТ "ЗЗГТВ", у зв'язку з тим що директор ТОВ "ДАЗ ЛТД" володіє 100% статутного капіталу ТОВ "Юрнік", який є власником 1 520 000 акцій ПАТ "ЗЗГТВ". Також головний бухгалтер ТОВ "ДАЗ ЛТД" є головним бухгалтером ДП "Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром".

Таким чином, у зв'язку з придбанням у контрагентів - постачальників гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більше ніж на 20% від звичайної ціни, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем завищено витрати у суму 151 089,00 грн

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

На підставі акта перевірки відповідачем 18.12.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000822211 та №0000832211, якими позивачу:

- збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 132 989,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10 506,00 грн. (а.с. 70);

- збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 31 729,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 932,25 грн. (а.с. 71).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.8.1 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до пп. 139.1.9 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ПНВКП «Антон», здійснені на підставі договору поставки від 01.04.2011 року №067, згідно з якими ПНВКП «Антон» (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність позивачу (покупцю) підшипник а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання щодо реального вчинення зазначеної господарської операції підтверджується наявністю в матеріалах справи доказів які підтверджують зазначені обставини, а саме: видаткових накладних №РН-000363від 12.04.2011 року на суму 1314 грн., РН-001582 від 07.11.2011 року на суму 2016 грн..

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень №363 від 12.04.2011 року та № 1250 від 04.11.2011 року. Заборгованість відсутня.

Зазначені обставини знайшли підтвердження і в акті перевірки (а.с. 30).

Придбаний товар повністю використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами (а.с. 208,209).

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій зі своїм контрагентом, за наслідками яких сформовано валові витрати, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем товару, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості та використання його у власній господарській діяльності.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини.

Управлінням податкового контролю від ГВПМ ДПІ у місті Херсоні отримано висновок щодо ознак «фіктивності» ПНВКП «Антон» у зв'язку не знаходженням за юридичною адресою, відсутності умов для ведення господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладених обставин, перевіряючими зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів/послуг від ПНВКП «Антон» до позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідач зазначає, що правочин вчинений між позивачем та ПНВКП «Антон» має ознаки нікчемності та є недійсними в силу закону.

Однак, при визнанні договорів нікчемними податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Взаємовідносини постачальника позивача з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, та можливі інші порушення, які ними були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладеного позивачем правочину.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду також не надано.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат за 2011 рік та півріччя 2012 року на загальну суму 500 285 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат сум нарахованої орендної плати за земельну ділянку, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності ПАТ "ЗЗГТВ" суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Відповідно до п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «ЗЗГТВ» (орендар) був укладений договір оренди землі від 02.04.2008, строком на 19 років, земельна ділянка передана в оренду для розташування промислового майданчика.

За договором купівлі - продажу від 05.01.2011, укладеного між ВАТ "ЗЗГТВ" (продавець) та TOB «Юрнік» (покупець), продавець передає у власність покупця (продає) належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Чапаєва, 16. Земельна ділянка площею 2,3806 га, кадастровий номер 2310100000:03:045:0001, на якій розташоване майно, знаходиться у користуванні продавця, що підтверджується договором оренди землі від 02.04.2008, укладеним між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «ЗЗГТВ» (орендар).

Орендована земля та будівлі використовуються у виробничій діяльності ПАТ «ЗЗГТВ», на балансі якого перебувають водовід, каналізаційні стоки, електромережі, деякі будівлі, асфальт (невід'ємні покращення), огорожа, які розташовані на земельній ділянці, а саме: асфальтована територія, водовідна мережа, градирня, вагова будівля, будівля вагова автомобільна, каналізаційна мережа, навес, навес цеху, огорожа, паропровідна мережа, пожежна водойма, мережа зжатого повітря, вбиральня, електрична силова мережа.

Водопровідні, паропровідні, каналізаційні та електричні мережі використовуються для забезпечення роботи обладнання, на якому виготовляється продукція підприємства. Все обладнання належить підприємству на правах власності і знаходиться на балансі підприємства. Для використання та обслуговування вказаних інженерних комунікацій ПАТ ЗЗГТВ укладені такі договори: договір №57 від 01.12.2011 з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на постачання електричної енергії, договір №7/2 від 01.01.2010 з КП «Водоканал» про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації.

Такі об'єкти як градирня, автомобільні ваги, пожежна водойма, вбиральня використовуються відповідно до їх технічного призначення.

Для розміщення власного виробничого обладнання підприємство орендувало вищевказану нерухомість згідно з договором суборенди № 19 від 01.09.2011 у ТОВ «Мегарей Компані».

Отже суд першої інстанції, враховуючи положення п. 139.1 ст. 139 ПК України, вірно встановивши обставини справи щодо використання позивачем в господарській діяльності земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Чапаєва, 16, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність висновків відповідача щодо про завищення позивачем валових витрат за 2011 рік та півріччя 2012 року на загальну суму 500 285 грн.

Крім того в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України , в результаті чого занижено податок на прибуток, у зв'язку із застосуванням "звичайних цін" на загальну суму 31 729,00 грн., оскільки перевіркою встановлено придбання позивачем гумової суміші у ТОВ «ДАЗ ЛТД» та ДП «Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром», які є пов'язаними особами ПАТ «ЗЗГТВ», у зв'язку з тим що директор ТОВ «ДАЗ ЛТД» володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Юрнік», який є власником 1 520 000 акцій ПАТ "ЗЗГТВ". Також головний бухгалтер ТОВ "ДАЗ ЛТД" є головним бухгалтером ДП "Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром".

Таким чином, у зв'язку з придбанням у контрагентів - постачальників гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більше ніж на 20% від звичайної ціни, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем завищено витрати у суму 151 089,00 грн.

Між тим судом першої інстанції вірно встановлено, що 1 520 000 акцій ПАТ «ЗЗГТВ», якими володіє директор контрагента - постачальника ТОВ «ДАЗ ЛТД» - це 8,4686 % статутного фонду позивача, що не перевищує 20 % від статутного капіталу платника податку, яка визначена у п. 1.26 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що є необхідною ознакою (умовою) для поняття «пов'язана особа». Крім того рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань податковим органом не приймалось, тому будь-яке донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін, здійснене виключно на підставі акта перевірки шляхом вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій не відповідає чинному законодавству та є перевищенням компетенції податкового органу.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином висновок податкового органу про завищення позивачем витрат у суму 151 089,00 грн. є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки зроблені відповідачем в акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №0000822211 від 18.12.2012 в частині суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 122 207 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000832211 від 18.12.2012 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №808/658/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 16 травня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко