Постанова

від 28.05.2014 по справі 5023/1202/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року Справа № 5023/1202/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. у справі Господарського суду№ 5023/1202/12 Харківської області за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення за позовомНауково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЕнергоХарків" доНауково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю простягнення 122 262,76 грн. за зустрічним позовомНауково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕкоЕнергоХарків" третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" пророзірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники: позивача: Круліковський І.Л., директор, протокол № 3/13 від 26.07.2013 р.; відповідача: Поліщук С.Й., директор, протокол № 1 від 09.02.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкоЕнергоХарків" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Науково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) 122 262,76 грн. заборгованості за договором підряду № 08/07/02 від 08.07.2009 р. (далі - Договір), яка складається з: основної заборгованості у розмірі 118 295,82 грн., 3% річних у розмірі 3 257,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 709,76 грн.

У березні 2012 р. Підприємство звернулось до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою до Товариства, у якій просило розірвати укладений між сторонами у справі Договір.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 р. рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 р. в частині задоволення первісного позову залишено без змін. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову рішення та постанова Підприємством в касаційному порядку не оскаржувались.

В частині задоволення первісного позову вказані судові рішення мотивовано тим, що прийняття за актом приймання виконаних будівельних робіт форми Кб-2в від 29.07.2011 р. фактично виконаних Товариством робіт має своїм наслідком виникнення у Підприємства обов'язку з їх повної оплати, виходячи з узгодженого сторонами поетапного порядку розрахунків - після підписання кожного акта виконаних робіт, а порушення порядку оплати виконаних належним чином робіт є підставою для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів мотивовано недоведеністю істотного порушення умов Договору Товариством, яке б могло бути підставою для його розірвання.

У грудні 2013 р. підприємство звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. за нововиявленими обставинами, у якій просило скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким в позові Товариства до Підприємства про стягнення 122 262,76 грн. відмовити.

Заяву Підприємства про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. за нововиявленими обставинами обґрунтовано тим, що з метою визначення питання відповідності технічному завданню на проектування практичної роботи топки ТКС-20 та циклону ЦВП-800 замовником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" було призначено незалежну комісію для проведення комплексної перевірки відповідності технічному завданню спроектованої та змонтованої за Договором топки ТКС-20 у котлі ТС-20/39. За результатами проведення комплексної перевірки в період з 05.11.2013 р. по 15.11.2013 р. комісією було встановлено, що проектна документація топки ТКС-20 виконана Товариством з порушенням п. 8.3.50 ГКД 34.20.507-2003 без попередніх розрахунків для спалювання непроектного палива (деревної тріски). Топки такого типу використовуються для спалювання вугілля. Робота котла ТС-20/39 з топкою ТКС-20, при всіх можливих її доробках, не відповідає технічному завданню про що складено відповідний висновок від 20.11.2013 р.

Заявник вважає, що дані висновки комісії та встановлені нею факти в ході проведення комплексної перевірки містять істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові та дозволять повною мірою захистити та відновити порушені права заявника, оскільки Товариство, виконало роботу, яка не відповідає технічному завданню на проектування, змонтована ним топка ТКС-20 підлягає демонтажу, а циклон ЦВП-800 підлягає заміні.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.01.2014 р. (суддя Калініченко Н.В.) заяву Підприємства задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. в частині задоволення первісного позову скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Вказане рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у заяві про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. за нововиявленими обставинами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. (колегія суддів: Барбашова С.В., Білецька А.М., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2014 р. скасовано. У задоволені заяви Підприємства відмовлено, рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. залишено без змін.

Вказану постанову мотивовано тим, що різниця у часі між датою прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. та датою складання висновку комісії від 20.11.2013 становить більше одного року і цей висновок може підтверджувати лише обставини які існували в період проведення перевірки (з 05.11.2013 р. по 15.11.2013 р.) та не може підтверджувати наявність цих обставин під час прийняття оскаржуваного рішення. Окрім того, недоліки у змонтованому обладнанні були виявлені Підприємством лише через 2 роки після фактичного прийняття монтажних робіт і останнє не було позбавлене можливості отримати інформацію, викладену у висновку комісії від 20.11.2013 р. під час вирішення даного спору по суті.

Приймаючи зазначену постанову, колегія суддів апеляційної інстанції виходила також із того, що наявність висновку комісії від 20.11.2013 р., не впливає на остаточні висновки господарського суду, викладені в рішенні від 24.07.2012 р. щодо наявності підстав для стягнення з Підприємства заборгованості за Договором, оскільки виявленні приховані недоліки у виготовленій та змонтованій Товариством топці ТКС-20 в котлі ТС-20/39, у відповідності до законодавства та Договору, можуть слугувати підставою для безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправлення їх за рахунок замовника з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків, однак не можуть звільняти Підприємство від обв'язку з оплати прийнятих за Договором робіт.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 20.01.2014 р.. Викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст.525, 526, 837, 853, 857, 858 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про надання судом апеляційної інстанції невірної оцінки складеному за результатам проведення комплексної перевірки відповідності технічному завданню спроектованої та змонтованої за Договором топки ТКС-20 у котлі ТС-20/39 висновку комісії від 20.11.2013 р.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємства, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 вказаної статті ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, пунктом першим якої, зокрема, встановлено, що підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р. про задоволення первісного позову та приймаючи нове рішення про відмову у його задоволені, місцевий господарський суд виходив з того, що встановлені у висновку комісії від 20.11.2013 р. за результатами проведення комплексної перевірки з питань відповідності технічному завданню та завданню на проектування практичної топки ТКС-20, змонтованої в котлі ТС-20/39 обставини є нововиявленими та такими, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення - належне виконання Товариством зобов'язань за Договором.

Між тим, з такими висновками місцевого господарського суду обґрунтовано не погодився господарський суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вже частково зазначалось вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2012 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012 р. первісний позов Товариства про стягнення на його користь з Підприємства основної заборгованості за виконані згідно Договору роботи у розмірі 118 295,82 грн., 3% річних у розмірі 3 257,18 грн. та інфляційних втрат у розмірі 709,76 грн. задоволено з підстав того, що прийняття за актом приймання виконаних будівельних робіт форми Кб-2в від 29.07.2011 р. фактично виконаних Товариством робіт є підставою для їх оплати, виходячи з узгодженого сторонами поетапного порядку розрахунків - після підписання кожного акта виконаних робіт, а порушення порядку оплати виконаних належним чином робіт є підставою для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", зокрема, роз'яснено, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов : по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) .

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, при проведення комплексної перевірки відповідності технічному завданню спроектованої та змонтованої топки ТКС-20 у котлі ТС-20/39 у результатах виконаної Товариством за Договором роботи було виявлено приховані недоліки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наслідки виявлення недоліків в роботі підрядника визначено сторонами у п. 2 Договору, відповідно до якого, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків.

В свою чергу, положеннями ст. 858 ЦК України передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, частиною першою якої встановлено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

За приписами ч. 1, 2 вказаної статті ЦК України підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції про те, що ані умови укладеного між сторонами Договору, ані норми чинного законодавства не звільняють Підприємство від обв'язку оплатити фактично виконані та належним чином прийняті підрядні роботи.

Відтак, висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що встановлені за результатами проведення комплексної перевірки з питань відповідності технічному завданню та завданню на проектування практичної топки ТКС-20, змонтованої в котлі ТС-20/39 обставини не впливають на остаточні висновки господарського суду, викладені у рішенні від 24.07.2012 р. щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог та стягнення з Підприємства заборгованості за Договором.

Доводи касаційної скарги Підприємства зазначеного вище не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне окремо зазначити, що більшість доводів Підприємства у касаційній скарзі зводяться до того, що господарським судом апеляційної інстанції надано невірну оцінку окремим доказам у справі, проте ці доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 111 5 та 111 7 ГПК України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 112 та 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства "АСПО-1" Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 р. у справі № 5023/1202/12 Господарського суду Харківської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський