Рішення

від 02.06.2014 по справі 916/1424/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2014 р.Справа № 916/1424/14

За позовом : Приватного підприємства „МОЛОЧКО"

До відповідача : Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ"

про стягнення 16478,53грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Майорова Н.М. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 02.06.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Майорова Н.М. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Приватне підприємство „МОЛОЧКО" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" про стягнення заборгованості в сумі 16478,53 грн., яка складається з основного боргу в сумі 15215грн., пені в розмірі 593,79грн., три проценту річних в сумі 137,22грн., індексу інфляції в розмірі 532,52грн. а також стягнення судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1827грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.04.2014р. було порушено провадження по справі №916/1424/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛ" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 3А, каб. №3

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.06.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

03.06.2013р. між Приватним підприємством „ТРАНСВЕЛЛ" (замовник) та Приватним підприємством „МОЛОЧКО" (перевізник) був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 (договір).

Згідно пункту 1.2 договору, перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно товарно-транспортною накладною чи іншим документом на вантаж) за маршрутами відповідно до поданих замовником заявок і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити плату за перевезення.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що перевезення вантажів виконується перевізником лише на підставі заявок, які замовник подає на перевезення в письмовій формі факсимільним зв'язком. Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення відповідно до надісланої заявки підписаної обома сторонами. У разі, якщо у перевізника на момент подачі заявки відсутня можливість отримати і підтвердити заявка шляхом її підписання та повернення замовнику факсимільним зв'язком заявка може подаватись в усній формі шляхом телефонних переговорів. В такому випадку прибуття перевізника чи його представника (водія) до пункту навантаження та отримання для перевезення вантажу є підтвердження заявками.

Розділом 4 договору передбачений порядок розрахунків. Так, пунктом 4.1 договору визначено, що розмір плати за перевезення вантажів у заявці. Замовник проводить оплату перевізнику за перевезення вантажу та інших пов'язаних з перевезенням послуг згідно отриманих оригінальних документів (рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на протязі 5 (п'яти) банківських днів від дати надання цих документів (п.4.2 договору). Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника (п.4.3 договору). Жодна із сторін не має права без узгодження з другою стороною вартість перевізника (п.4.4 договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором на перевезення вантажів виконав належним чином, надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 102615грн., на підставі поданих останнім заявок на перевезення автомобільним транспортом, що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг) №0000201 від 07.06.2013р. на суму 5760грн., №0000206 від 14.06.2013р. на суму 7560грн., №0000226 від 30.06.2013р. на суму 7580грн., №0000251 від 20.07.2013р. на суму 9090грн., №0000224 від 17.07.2013р. на суму 5020грн., №0000267 від 29.07.2013р. на суму 2800грн., №0000269 від 31.07.2013р. на суму 9945грн., №0000280 від 14.08.2013р. на суму 14040грн., №0000291 від 29.08.2013р. на суму 16020грн., №0000311 від 16.08.2013р. на суму 10100грн., №0000310 від 09.09.2013р. на суму 10390грн., №0000316 від 23.09.2013р. на суму 13870грн., №0000325 від 30.09.2013р. на суму 11430грн., №0000337 від 11.10.2013р. на суму 20160грн., №0000346 від 25.10.2013р. на суму 15750грн., №0000360 від 31.10.2013р. на суму 6480грн., №ОУ-0000370 від 18.11.2013р. на суму 10530грн., №ОУ-0000371 від 18.11.2013р. на суму 15480грн., №ОУ-0000401 від 21.11.2013р. на суму 3240грн., №ОУ-0000402 від 29.11.2013р. на суму 6150грн., №ОУ-0000421 від 16.12.2013р. на суму 4860грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 від 03.06.2013р. належним чином та в повному обсязі не виконав, сплативши лише 87400грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 15215грн.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за Приватне підприємство „МОЛОЧКО" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Положеннями статті 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо їх перевезення встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона, (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником вантаж; до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність існування заборгованості Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 від 03.06.2013р., у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15215грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 від 03.06.2013р. а саме не розрахувався з позивачем за перевезений вантаж, що зумовило нарахування останнім пені, в сумі 593,79грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.6 договору сторони передбачили за прострочення оплати послуг перевізника, при відсутності претензій з боку замовника щодо нестачі чи погіршення якості вантажу внаслідок перевезення, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла на день виникнення пені, за кожний день затримки платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства „МОЛОЧКО" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 593,79грн. за порушення грошових зобов'язань за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 від 03.06.2013р підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 137,22грн. та індексу інфляції в розмірі 532,52грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 137,22грн. та індексу інфляції в сумі 532,52грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛ" трьох відсотків річних в сумі 137,22грн. та індексу інфляції в розмірі 532,52грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1827грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000грн. На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивач надає до суду договір про надання послуг адвоката від 17.03.2014р. №4, укладений між адвокатським об'єднанням „Адвокатська фірма „Камелот" в особі директора Майорової М.О. (Виконавець) та Приватним підприємством „МОЛОЧКО" (Замовник), рахунком - фактурою №3 від 17.03.2014р. та платіжним дорученням №650 від 18.03.2014р. про сплату позивачем 2000 грн. за отримання таких послуг.

Згідно п.1. якого замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг адвоката шляхом представництва інтересів Замовника в господарському суді Одеської області по заяві Приватного підприємства „МОЛОЧКО" до Приватного підприємтсва "ТРАНСВЕЛЛ" про стягнення заборгованості в сумі 15215грн., судового збору у розмірі 1827грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 2000грн.

Відповідно до п.4.1. договору, вартість послуг адвоката, які надаються Виконавцем Замовнику згідно умов даного договору складає 2000грн. Оплата послуг адвоката здійснюється Замовником у національній валюті Виконавця відповідно до даного договору становить 2000грн., без ПДВ. Оплата здійснюється шляхом, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця не пізніше 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи 18.03.2014р. на рахунок Адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма Камелот" було перераховано грошові кошти в сумі 2000грн., з призначенням платежу: "оплата за послуги згідно договору №9 від 17.03.2014р.", що підтверджується платіжним дорученням №650 від 18.03.2014р.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову -на відповідача.

Отже, витрати за отриману Приватним підприємством „МОЛОЧКО" правову допомогу надану адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 27.05.2011р.) у розмірі 2000грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" (65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, буд. 3А, каб. №3; код:38352883) на користь Приватного підприємства „МОЛОЧКО" (65005, м. Одеса, вул. Хмельницька Б, 26/2, код: 33017702) 15215 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. - основного боргу; 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 79коп. - пені; 137 (сто тридцять сім) грн. 22 коп. - 3% річних; 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 52коп. - індексу інфляції; 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 03.06.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.