Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/4348/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4348/14 27.05.14

За позовом Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного

підприємства "Поділля-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд"

про стягнення 37 300,00 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Руденко В.М. (дов. б/н від 22.04.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 27.05.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне сільгосппереробне виробничо-комерційне підприємство "Поділля-Агро" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 37 300,00 грн. заборгованості за поставлений товар, а також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4348/14, розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/4348/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу було прийнято до провадження суддею Сіваковою В.В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 27.05.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/4348/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П. та прийнято до її провадження.

23.05.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строків розгляду справи, а також надав докази сплати заборгованості у розмірі 7700,00 грн. 17.03.2014 року. В судове засідання 27.05.2014 року представник відповідача не з'явився, про що повідомив та надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні надано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи, що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором купівлі-продажу продукції сільськогосподарського призначення, укладеного сторонами у спрощений спосіб, шляхом оформлення видаткових накладних № 2410/2 від 24.10.2013 та № 1110/5 від 11.10.2013, в частині оплати поставленого товару.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, проте, із поданого до суду 23.05.2014 клопотання про відкладення розгляду справи вбачається, що станом на 22.05.2014 відповідач визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 29 600, 00 грн.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним сільгосппереробним виробничо-комерційним підприємством "Поділля-Агро" (в якості продавця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд" (в якості покупця) було досягнуто згоди щодо купівлі-продажу продукції сільськогосподарського призначення (далі - товар), за якою продавець зобов'язувався передати покупцю товар, а покупець зобов'язувався сплатити продавцю вартість отриманого товару, а отже сторонами укладеного договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

На виконання умов досягнутих домовленостей, позивач поставив відповідачу товар, відповідно до підписаних видаткових накладних (копії містяться в матеріалах справи) № 2410/2 від 24.10.2013 та № 1110/5 від 11.10.2013 на загальну суму 57 300,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає про здійснення відповідачем часткової оплати за поставлену продукцію на загальну суму 20 000,00 грн. та що не оплачена заборгованість в розмірі 37 300, 00 грн. рахується за відповідачем по накладній № 2410/2 від 24.10.2013 року (докази часткової оплати містяться в матеріалах справи - копії банківських виписок).

Матеріали справи також містять копію платіжного доручення №3078 від 17.03.2014 року, надану відповідачем в якості доказу часткової сплати заборгованості на загальну суму 7 700,00 (сім тисяч сімсот) грн.

Доказів оплати відповідачем повної вартості поставленого йому товару матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 7 700,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 29 600, 00грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено спрощений договір поставки, шляхом оформлення видаткових накладних № 2410/2 від 24.10.2013 та № 1110/5 від 11.10.2013, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов спрощеного договору поставки поставлено відповідачу товар на загальну суму 57 300,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року № 01- 6/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Як встановлено судом, поставлений відповідачу товар був оплачений відповідачем частково на загальну суму 27 700, 00 грн. до порушення провадження у справі.

Отже, станом на момент винесення рішення по справі заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 29 600,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а не 37 300, 00 грн., як стверджує позивач.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено частину заборгованості за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи в розмірі 27 700, 00 грн., між сторонами відсутній спір щодо стягнення 7 700,00 грн. основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 29 600, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за спрощеним договором поставки в сумі 29 600, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до ст. 692 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 29 600, 00 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вище викладене, провадження щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за спрощеним договором в розмірі 7 700,00 грн. підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, інші позовні вимоги, в частині стягнення 29 600,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються судом повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій - порушення умов укладеного у спрощений спосіб договору поставки та станом на момент подання позову - 17.03.2014 позивач не міг знати про оплату відповідачем 7700,00 грн.

Відповідно п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, п.1-1 ч. 1. ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 7700,00грн. припинити.

2. Позовні вимоги в іншій частині задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР Фуд" (04075, м. Київ, вул. Юнкерова, будинок 47, кім. 501; код ЄДРПОУ 36872252; в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", з будь-якого виявленого рахунку) на користь Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства "Поділля-Агро" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд.4; код ЄДРПОУ 25586283) 29 600 (двадцять дев'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко