Рішення

від 15.05.2014 по справі 910/4201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4201/14 15.05.14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вері-дент»

про стягнення 14101,91 грн.,

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Ковальчук В.Ф. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вері-дент» про стягнення 14101,91 грн., а саме: 12 146,04 грн. основного боргу, 435,92 грн. пені, 673,53 грн. 20% річних, 846,42 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 377-13 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/4201/14 та призначено її розгляд на 10.04.2014 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду документи, які було залучено до матеріалів справи клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу, яке було судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2014 р.

У вказаному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав довідку про те, що станом на 13.05.2014 р. заборгованість відповідача за поставлений товар відповідно до договору № 337-13 від 06.08.2013 р. складає 12 146,04 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 15.05.2014 р. було оголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», (далі - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вері-дент» (далі - покупець) було укладено договір поставки від 06.08.2013 № 337-13 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовах Договору.

Згідно з п. 5.2. Договору, ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю (речення перше абзацу третього п. 3.4. Договору).

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі сім відсотків від суми боргу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно з видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені відбитками його штампу, а саме: № 265195/264426 від 10.09.2013 р. на суму 524,76 грн., № 271863/266857 від 12.09.2013 р. на суму 1091,58 грн., № 2720181/266802 від 12.09.2013 р. на суму 535,74 грн., № 280599/275114 від 20.09.2013 р. на суму 567,90 грн., № 281140/276632 від 23.09.2013 р. на суму 1010,64 грн., № 284296/279370 від 25.09.2013 р. на суму 5532,00 грн., № 285876/281104 від 26.09.2013 р. на суму 510,90 грн., № 294149/291031 від 05.10.2013 р. на суму 589,68 грн., № 326793/326566 від 12.11.2013 р. на суму 1782,84 грн., копії яких долучені до матеріалів справи, поставив відповідачу товар загальною вартістю 12 146,04 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем строку оплати товару, який закріплений у п. 6.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 12 146,04 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання

зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 12 146,04 грн. сторонами судового процесу суду не надано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 12 146,04 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення зобов'язання за Договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Вері-дент» пені в розмірі 435,92 грн.; штрафу в розмірі 846,42 грн., а також 20% річних в сумі 673,53 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню пеня в у розмірі 435,92 грн., 20% річних у розмірі 673,53 грн. та 846,42 грн. штрафу.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вері-Дент» (02140, м. Київ, проспект Григоренка, буд. 39-б, офіс 131, код 36506949) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, код 35871504) основну заборгованість у розмірі 12 146 (дванадцять тисяч сто сорок шість) грн. 04 коп., пеню у розмірі 435 (чотириста тридцять п'ять) грн. 92 коп., штраф у розмірі 846 (вісімсот сорок шість) грн. 42 коп., 20% річних в сумі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 53 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 75 коп.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова