Рішення

від 03.06.2014 по справі 925/848/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 925/848/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: Черезов І.Ю. - представник за довіреністю,

від відповідача: Корінь Т.О. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Геона», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна», м. Черкаси

про стягнення 34612 грн. 04 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Геона» звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» про стягнення з відповідача 10672 грн. 60 грн. трьох відсотків річних та 23939 грн. 44 коп. інфляційного нарахування за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг від 25.06.2012 №2506-1.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Представник відповідача позов визнала, пояснила, що через важкий майновий стан сплатити борг за договором про надання послуг, суми інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих позивачем за невиконання грошового зобов'язання та заявлених до стягнення, не має можливості.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у судовому засіданні оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, вважає за необхідне позов задовольнити повністю, виходячи з наступного.

25 червня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Геона» (виконавець за договором, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» (замовник за договором, відповідач у справі) уклали договір про надання послуг №2506-1 (далі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги згідно Переліку послуг і їх вартості, надалі - Переліку (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти такі послуги та сплатити їх.

Згідно Додатку №1 до договору перелік послуг - приймання товару, маркування товару, зберігання товару, пакування товару, пакування великогабаритного товару, відвантаження товару.

Договір містить такі, зокрема, умови:

- послуги сплачуються на підставі актів виконаних робіт за результатами кожного календарного місяця (п. 2.1.);

- акт виконаних робіт підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому були надані такі послуги (п. 2.2.);

- замовник зобов'язується перерахувати суму, зазначену в акті виконаних робіт, протягом трьох банківських днів з моменту підписання такого акту (п. 2.3.);

- за несвоєчасну сплату, наданих виконавцем послуг, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 4.3.).

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Судом було визнано доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 349999,97 грн. основного боргу за надані послуги згідно з договором та рішенням господарського суду Черкаської області від 15.05.2014 по справі №925/711/14 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геона» 349999,97 грн. основного боргу, а також 24068,49 грн. пені.

Зазначене рішення набрало законної сили, на його виконання 02.06.2014 видано наказ.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем за період з 14.05.2013 по 19.05.2014 нараховані 10672,60 грн. три проценти річних та 23939,44 грн. інфляційних нарахувань, які той просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Розрахунки трьох процентів річних та інфляційних нарахувань позивачем вчиненні вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіст Україна» (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 36047792) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Геона» (вул. Межигірська, 82-а, м. Київ, код ЄДРПОУ 38232865): 23939 грн. 44 коп. втрат від інфляції, 10672 грн. 60 коп. трьох відсотків річних, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 05 червня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз