Рішення

від 02.06.2014 по справі 905/2451/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/2451/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Займак Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтахім», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт», м. Слов'янськ Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 34168,80грн., пені - 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Дубчак С.Є. (за довіреністю № 10/04 від 24.04.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтахім», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт», м. Слов'янськ Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 34168,80грн., пені - 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.05.2014р. справу № 905/2451/14 передано на розгляд судді Бойко І.А.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 26.05.2014р. справу № 905/2451/14 передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р. та додаткову угоду № 1 від 31.05.2012р. до договору; видаткові накладні № РН-0459 від 27.11.2013р., № РН-0465 від 29.11.2013р.; повернення постачальнику № 2 від 03.03.2014р.; претензію № 18/03-1 від 18.03.2014р. з доказами її надіслання на адресу відповідача; банківські виписки від 12.12.2013р., від 18.12.2013р., від 09.12.2013р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.04.2014р.; лист б/н б/д про наявність заборгованості; акт звірки взаєморозрахунків від 05.05.2014р.; рахунок-фактури № СФ-0630 від 26.11.2013р.; податкові накладні № 429 від 27.11.2013р., № 434 від 29.11.2013р.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обізнаність відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с. 47).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки № 14/05/12 (а.с. 8-9) (далі договір), згідно п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити полімерні та будівельні матеріали (продукції з ПВХ, добавки для ПВХ), що іменується надалі товар.

Відповідно до п. 1.2. договору кількість, ціна, сума товару визначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.

Приймання товару по кількості та якості здійснюється відповідно дійсним інструкціям, затвердженим постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 (з наступними змінами) (п. 2.3. договору).

За умовами п. 4.1. договору ціна товару встановлюється у гривнях та вказується у видаткових накладних, які складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 4.4. договору покупець сплачує 100 % вартості зазначеного товару протягом 7 календарних днів від дня відвантаження зі складу продавця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Після перерахування 100 % передплати на розрахунковий рахунок постачальника, ціна за товар, який поставляється зміні не підлягає.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до дійсного законодавства України (п. 5.1. договору).

За порушення строку оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості заборгованості за кожен день прострочення виконаних зобов'язань (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.05.2012р. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.05.2014р.

На виконання умов договору поставки 14/05/12 від 14.05.2012р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0630 від 26.11.2013р. на суму 101818,80грн. (а.с. 36).

Позивачем було передано товар, а саме: смазка altalub g60 у кількості 100кг за ціною 40,83грн.; модифікатор ударної стійкості ІМ 812 у кількості 2000кг за ціною 30,00грн.; модифікатор переробляємості РА 828 у кількості 300 кг за ціною 33,25грн.; смазка altalub g60 у кількості 200кг за ціною 40,83грн.; стабілізатор ТОСС у кількості 100 кг за ціною 26,25грн. - що підтверджується видатковою накладною № РН-0459 від 27.11.2013р. на суму 4899,60грн., та видатковою накладною № РН-0465 від 29.11.2013р. на суму 96919,20грн. Дані видаткові накладні були підписані директором покупця.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 11000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.12.2013р., від 18.12.2013р., від 09.12.2013р. (а.с. 16-18).

Крім того відповідач повернув частину поставленого товару на суму 56650,00грн., а саме: модифікатор ударної стійкості ІМ 812 у кількості 1175кг за ціною 36,00грн.; модифікатор переробляємості РА 828 у кількості 125 кг за ціною 39,90грн.; смазка altalub g60 у кількості 175кг за ціною 49,00грн.; ТОСС у кількості 25 кг за ціною 31,50грн. - що підтверджується поверненням постачальнику № 2 від 03.03.2014р.

Позивач звертався до відповідача із претензією № 18/03-1 від 18.03.2014р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 34168,80грн.(а.с. 14), яка не була задоволена останнім.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р. та стягнення суми боргу у розмірі 34168,80грн., пені - 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені у п. 4.4. договору.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за видатковими накладними № РН-0459 від 27.11.2013р., № РН-0465 від 29.11.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 11000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від від 12.12.2013р., від 18.12.2013р., від 09.12.2013р. (а.с. 16-18).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки № 14/05/12 від 14.05.2012р., за видатковими накладними № РН-0459 від 27.11.2013р., № РН-0465 від 29.11.2013р.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 34168,80грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строку оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від вартості заборгованості за кожен день прострочення виконаних зобов'язань (п. 5.3. договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 707,29грн. пені, 322,21грн. 3% річних, 148,06грн. інфляції.

Суд враховує, що умовами п. 4.4. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - покупець сплачує 100 % вартості зазначеного товару протягом 7 календарних днів від дня відвантаження зі складу продавця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковою накладною № РН-0459 від 27.11.2013р. - 05.12.2013р., № РН-0465 від 29.11.2013р. - 07.12.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, пені та інфляції за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд зазначає, що сума 3% річних та пені, за встановлений позивачем період з 07.12.2013р. по 31.03.2014р. склала 322,97грн. та 1399,52грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 322,21грн. та 707,29грн. відповідно.

Крім того, сума інфляції за грудень 2013р. - лютий 2014р. складає 444,19грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 148,06грн.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн., у визначеному позивачем розмірі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтахім», м. Київ (ЄДРПОУ 36630093) до Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт», м. Слов'янськ Донецької області (ЄДРПОУ 00300363) про стягнення суми боргу у розмірі 34168,80грн., пені - 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Слов'янський завод «Тореласт» (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Під'їзна, 3, ЄДРПОУ 00300363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтахім» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6 ЄДРПОУ 36630093) суму основного боргу у розмірі 34168,80грн., пені - 707,29грн., 3% річних - 322,21грн., інфляції - 148,06грн., судовий збір у розмірі 1827,00рн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 22692/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу