Рішення

від 29.05.2014 по справі 910/5724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5724/14 29.05.14 За позовом ДП "Захист"

до ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

про стягнення 53678,82 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: Черненко В.В.(дов. від 23.04.2014)

Від відповідача: Наконечний В.В.(дов. від 13.01.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору субпідряду № 216-08/12 від 03.09.2012 в розмірі 53 678,82 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2014 порушено провадження у справі №910/5724/14 та призначено до розгляду на 24.04.2014.

Представники сторін з'явилися в судове засідання 24.04.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

В судовому засіданні 24.04.2014 судом оголошено перерву на 14.05.2014, 14.05.2014 - на 20.05.2014, а 20.05.2014 - на 29.05.2014 для подання додаткових доказів по справі.

Судом встановлено, що 19.05.2014 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти основної суми заборгованості не заперечує, проте подає свій розрахунок штрафних санкцій. Крім того, відповідач просить відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвоката.

Представник позивача 27.05.2014 через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення, в яких заперечив проти відзиву відповідача.

Представники сторін з'явилися в судове засідання 29.05.2014, надали пояснення по суті справи та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти основної суми заборгованості не заперечував, проте заперечував проти розрахованих позивачем штрафних санкцій.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 між дочірнім підприємством «ЗАХИСТ» (далі - позивач) та публічним акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (далі - відповідач) укладено договір субпідряду №216-08/12 (далі - договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору, позивач (субпідрядник) бере на себе виконання якісно і в встановлені строки комплексу робіт:

1) з вогнезахисту дерев'яних конструкцій кроквяної системи горища в кількості 851 м 2 просочувальною сумішшю «ДСА-2» з метою переведення деревини до 1 групи вогнезахисної ефективності;

2) з вогнезахисту металевих конструкцій кроквяної системи горища в кількості 359,1 м 2 вогнезахисною речовиною «Фенікс СТС» для досягнення межі вогнестійкості R45 на об'єкті: «Забудова урочищ Гончари-Кожум'яки, будинок по вул. Кожум'яцька, 12 г/в, в Подільському районі м. Києва», а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.2 Договору договірна вартість робіт, згідно даного договору складає 60070,57 грн. (шістдесят тисяч сімдесят гривень 57 копійок), у тому числі ПДВ - 10011,76 (десять тисяч одинадцять гривень 76 копійок), згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

У зв'язку з необхідністю виконання додаткових робіт, сторонами по договору була укладена додаткова угода №1 від 01.10.2012, відповідно до пункту 1.1. якої субпідрядник бере на себе виконання якісно і в встановлені строки роботи з вогнезахисту дерев'яних конструкцій кроквяної системи горища в кількості 1989,3 м 2 просочувальною сумішшю «ДСА-2» з метою переведення деревини до 1 групи вогнезахисної ефективності на об'єкті: «Забудова урочищ Гончари-Кожум'яки, будинок по вул. Кожум'яцька, 12 г/в, в Подільському районі м. Києва», а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Договірна вартість робіт, згідно даної додаткової угоди складає 33822,94 грн. (тридцять три тисячі вісімсот двадцять дві гривні 94 копійки), у тому числі ПДВ - 5637,16 (п'ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 16 копійок), згідно додатку№1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних обома сторонами довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2в, які обраховуються згідно ДБН Д1.1-1-2000 (із внесеними змінами та доповненнями) виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін на матеріальні ресурси (згідно накладних).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за надані послуги генпідряду позивач щомісячно вираховує із вартості виконаних робіт (акти ф. КБ-2в та довідки ф. КБ-3) за поточний місяць у розмірі 3,27% від вартості виконаних робіт без урахування ПДВ, крім того 20% ПДВ від суми за послуги генпідряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти роботи та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до спільного наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» , чинного на дату складання актів, типовими формами первинних облікових документів у будівництві є № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Враховуючи вищевикладене, належним доказом, що підтверджує факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форм № КБ-2в і КБ-3, які належним чином оформлені обома учасниками підрядних відносин та підписані представниками сторін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботу на суму 90086,56 грн., що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в №1 за жовтень 2012 року на суму 33822,94 грн. та №2 за листопад 2012 року на суму 56263,62 грн., а також відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми КБ-3 від 31.10.2012 та від 30.11.2012.

Таким чином суд вважає, що факт виконання позивачем будівельних робіт підтверджується належними і допустимими доказами, акти виконаних робіт за формою КБ-2в та до довідки про вартість КБ-з, які є формою первинних документів з обліку у будівництві, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками господарюючих суб"єктів без будь-яких зауважень з боку відповідача.

Проте, відповідач не виконав власні зобов'язання за договором щодо оплати виконаних робіт, здійснивши лише часткову оплату: 31.10.2012 на суму 20000,00 грн., 31.01.2013 на суму 10000,00 грн. та 19.07.2013 на суму 30000,00 грн. Крім того, 30.11.2012 між сторонами здійснено зарахування зустрічних вимог у сумі 2945,83 грн. по сплаті за послуги генпідряду, як те передбачено в п. 4.3. Договору.

03.07.2013 ДП «ЗАХИСТ» було відправлено на адресу відповідача лист претензію від 02.07.2013 з вимогою оплати простроченої заборгованості за договором у розмірі 57140,73 грн. На надіслану претензію відповідач відреагував 19.07.2013 здійснивши оплату у розмірі 30000,00 грн., разом з тим, несплаченою залишилась сума у розмірі 27140,73 грн.

У зв'язку з чим, станом на 03.03.2014 загальна сума боргу, яку відповідач повинен сплатити позивачеві, складає 27140,73 грн. (двадцять сім тисяч сто сорок гривень 73 копійки).

Відповідач не заперечував проти наявності у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 27140,73 грн.

Суд зазначає, що внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з п. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо виконання обумовлених договором робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього боргу в розмірі 27 140,73 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором-2, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення грошового зобов'язання в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, яка згідно розрахунку позивача становить 20 422,29 грн.

Даний розмір пені розрахований відповідно до п. 5.3. договору, згідно якого за порушення зобов'язань передбачених п. 4.3. договору замовник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за період прострочки платежу.

Проте суд не погоджується з таким розміром пені у зв'язку з наступним:

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня .

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вирішено «в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1,3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці)».

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до п. 4.2. Договору №216-08/12 від 03.09.2012року розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі підписаних обома сторонами довідки ф. КБ-3 та акітв виконаних робіт ф. КБ-2В, які обраховуються згідно ДБН Д1.1-1-2000 виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обгрутнованих цін на матеріальні ресурси.

Тобто, умовами Договору №216-08/12 від 03.09.2012 не встановлений строк, протягом якого, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок за виконані роботи.

У відповідності до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання позивачем відповідачу вимоги про виконання грошового зобов'язання, проте позивач зазначає, що на адресу відповідача було надіслано претензію №764/13 від 02.07.2013, яку відповідачем було отримано 11.07.2013.

Отже, враховуючи положення частини 2 статті 530 ЦК України, момент сплати відповідачем грошових коштів настав 19.07.2013.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом самостійно здійснено розрахунок пені, який становить:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 27140.73 19.07.2013 - 12.08.2013 25 7.0000 % 0.038 % 260.25 27140.73 13.08.2013 - 18.01.2014 159 6.5000 % 0.036 % 1536.98 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1797.24 грн.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги позивача про стягнення пені лише в частині суми в розмірі 1797,24 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1678,54 грн. та інфляційні збитки в розмірі 431,67 грн.

Судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних збитків з урахуванням того, що строк оплати настав 19.07.2013, які становлять:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 19.07.2013 - 03.03.2014 27140.73 1.012 325.81 27466.54 Таким чином, інфляційні збитки складають 325,81 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 27140.73 19.07.2013 - 03.03.2014 228 3 % 508.61 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 508.61 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку суду, три відсотки річних становлять 508,61 грн., інфляційні збитки становлять 325,81 грн. Суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися адвокатські послуги у цій справі, і це підтверджується договором про надання правової допомоги адвоката № 11/11-13 від 11.11.2013, укладеним з адвокатом Черненко В.В. (яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3965 від 26.11.2009); квитанціями до прибуткового касового ордеру №11/11-13 від 11.11.2013 на суму 5000,00 грн. (за представництво інтересів ДП «Захист» у суді) та №12/11-13 від 11.11.2013 на суму 2000,00 грн. (за складання позовної заяви), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката(копії всіх зазначених документів в матеріалах справи).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги адвоката № 11/11-13 від 11.11.2013 за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі визначеному у рахунку-фактурі.

Копія відповідного рахунка-фактури №11/11-13 знаходиться в матеріалах справи.

Доводи ж відповідача щодо організаційно-правових форм діяльності адвокатури, а також наданий витяг з ЄДРПОУ не стосуються предмету спору, не спростовують наявність заборгованості перед позивачем та не спростовують наявність витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою послуг адвоката по представництву його інтересів у суді. Позивачем же було надано суду копії всіх необхідних документів, які відповідно до чинного законодавства є доказами витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката у цій справі та доказом того, що дані послуги надавались Черненко В.В. саме в якості адвоката.

Крім того, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що «оплата праці адвоката не співвідноситься з принципами підприємницької діяльності щодо одержання прибутку підприємцями» не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 10.12.2013, де сказано, що діяльність адвокатського об'єднання, крім соціальних, має на меті й досягнення економічних результатів, отримання прибутку, що зумовлюється необхідністю забезпечення дотримання професійних прав адвокатів, які працюють у цьому об'єднанні, юридичній особі, на оплату своєї праці. Зазначене дозволяє розглядати таку діяльність у розумінні статті 42 ГК як таку, що містить ознаки підприємницької (спрямованої на отримання прибутку).

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

У зв'язку з наведеним суд розрахував суму яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за послуги адвоката, яка становить: 3882,20 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги дочірнього підприємства «ЗАХИСТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, Оболонський район, вул. Лебединська, буд. 6, код ЄДРПОУ 04012655) на користь дочірнього підприємства «ЗАХИСТ»(02089, м. Київ, Деснянський район, вул. Ушицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 34422050) основний борг в розмірі 27 140(двадцять сім тисяч сто сорок) грн. 73 коп., пеню в розмірі 1 797(одна тисяча сімсот дев'яносто сім) грн. 24 коп., 3% річних в розмірі 508(п'ятсот вісім) грн. 61 коп., інфляційні збитки в розмірі 325(триста двадцять п'ять) грн. 81 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 3 882(три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1 013(одна тисяча тринадцять) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 04.06.2014