Рішення

від 26.05.2014 по справі 905/2839/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.2014 Справа № 905/2839/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів», м. Старобільськ Луганської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м. Слов'янськ Донецької області

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляції - 9515,96грн., пені - 10620,29грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Болото О.О.(за довіреністю № 5 від 07.04.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Старобільський завод продовольчих товарів», м. Старобільськ Луганської області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м. Слов'янськ Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляції - 9515,96грн., пені - 10620,29грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання № 3-К від 08.07.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляції та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: правоустановчі документи підприємства; розрахунок позовних вимог; договір постачання № 3-К від 08.07.2013р.; додаткову угоду від 04.11.2013р. до договору постачання № 3-К від 08.07.2013р.; рознарядка № 5 від 04.11.2013р.; довіреність № 105 від 05.11.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2014р.; податкові накладні № 11 від 07.11.2013р., 3 12 від 07.11.2013р., № 19 від 12.11.2013р.; видаткові накладні № 142 від 07.11.2013р., № 142/1 від 07.11.2013р., № 142/2 від 12.11.2013р.; платіжні доручення № 103 від 13.11.2013р., № 118 від 14.11.2013р., № 792 від 05.12.2013р.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довідка № 29 від 21.05.2014р. про наявність грошових зобов'язань; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2014р.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судове засідання шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 84102, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпінського, буд. 56. Обізнаність відповідача підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір постачання № 3-К від (а.с. 32-34) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставляти , а покупець приймати та сплачувати у встановлені цим договором строки крупу (надалі - товар). Найменування товару визначається у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами цього договору.

Зобов'язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту двостороннього підписання видаткової накладної (п. 2.1. договору).

За умовами п.п. 4.1, 4.2 договору платежі по цьому договору здійснюються по безготівковому розрахунку у національній валюті України на підставі фактично поставленої кількості товару, яка визначається згідно накладних. Оплата по цьому договору здійснюється покупцем у порядку, визначеному додатковими угодами до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.п. 3, 4 додаткової угоди № 5 від 04.11.2013р. оплата за цим договором за поставлений товару здійснюється покупцем по факту кожної поставки. За домовленістю сторін можлива оплата шляхом внесення попередньої передплати. Строк поставки товару, що буде передаватися за цією додатковою угодою на умовах договору - з 0.11.2013р. по 25.11.2013р.

У випадку порушення строку оплати товару, вказаного в п. 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. договору).

Згідно п. 9.6 договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р. Після закінчення терміну дії договору, він вважається пролонгованим на кожен наступний рік за умови, що жодна зі сторін не заявить письмово за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору про його розірвання.

На виконання умов договору постачання № 3-К від 08.07.2013р. позивачем було виставлено відповідачу товар на загальну суму 568400,00грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними № 142 від 07.11.2013р. на суму 28310,00грн., № 142/1 від 07.11.2013р. на суму 43070,00грн., № 142/2 від 12.11.2013р. на суму 497020,00грн. (а.с. 40, 42, 44). Дані видаткові накладні були підписані уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 105 від 05.11.2013р. (а.с. 37).

Довіреність № 105 від 05.11.2013р. видана ОСОБА_2 для отримання від Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів», цінностей за договором № 3-К від 08.07.2013р.

Відповідачем було частково сплачено суму поставленого товару на загальну суму 384200,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 103 від 13.11.2013р. на суму 100000,00грн., № 118 від 14.11.2013р. на суму 184200,00грн., № 792 від 05.12.2013р. на суму 100000,00грн.

26.05.2014р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог б/н від 26.05.2014р., у якій останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляцію - 7883,04грн., пеню - 10620,29грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що заява позивача про зменшення розміру позовних вимог підписана повноважним представником Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів» Болото О.О., якому відповідно до довіреності № 5 від 07.04.2014р. надано таке право, зменшення розміру позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб, тому господарський суд приймає цю заяву.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 26.05.2014р., про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляції - 7883,04грн., пені - 10620,29грн.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором постачання № 3-К від 08.07.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору постачання № 3-К від 08.07.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір постачання № 3-К від 08.07.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати у п. 3 додаткової угоди № 5 від 04.11.2013р. - оплата за цим договором за поставлений товару здійснюється покупцем по факту кожної поставки.

Наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що з отриманням відповідачем за видатковими накладними № 142 від 07.11.2013р., № 142/1 від 07.11.2013р., № 142/2 від 12.11.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було частково сплачено суму поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 103 від 13.11.2013р. на суму 100000,00грн., № 118 від 14.11.2013р. на суму 184200,00грн., № 792 від 05.12.2013р. на суму 100000,00грн.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору постачання № 3-К від 08.07.2013р., за видатковими накладними № 142 від 07.11.2013р., № 142/1 від 07.11.2013р., № 142/2 від 12.11.2013р.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 184200,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку порушення строку оплати товару, вказаного в п. 4.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення платежу (п. 6.1. договору).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2450,83грн. - 3% річних , 7883,04грн. - інфляційних нарахувань, 10620,29грн. - пені.

Суд враховує, що умовами п. 4.2. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - оплата по цьому договору здійснюється покупцем у порядку, визначеному додатковими угодами до даного договору, які є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 3. додаткової угоди № 5 від 04.11.2013р. оплата за цим договором за поставлений товару здійснюється покупцем по факту кожної поставки. За домовленістю сторін можлива оплата шляхом внесення попередньої передплати. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковими накладними № 142 від 07.11.2013р. - 08.11.2013р., № 142/1 від 07.11.2013р. - 08.11.2013р., № 142/2 від 12.11.2013р. - 13.11.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, пені та інфляції за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку, про задоволення цих вимог у розмірі, визначеному позивачем, а саме: 3% річних - 2450,83грн., інфляції - 7883,04грн. , пені - 10620,29грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що заявою б/н від 26.05.2014р. позивач зменшив розмір позовних вимог, та просив стягнути з відповідача 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляцію - 7883,04грн., пеню - 10620,29грн. на загальну суму 205154,16грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у такому випадку слід сплачувати судовий збір за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, які згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону складають для господарський судів: за подачу позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. 2 відсотки ціни позову дорівнює судовому збору у розмірі 4103,08грн.

Згідно ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Враховуючи наведене, сплачений судовий збір у розмірі 32,66грн. підлягає поверненню Приватному підприємству «Старобільський завод продовольчих товарів»

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 230, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів», м. Старобільськ Луганської області (ЄДРПОУ 36247843) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня», м. Слов'янськ Донецької області (ЄДРПОУ 35831283) про стягнення суми основного боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляції - 7883,04грн., пені - 10620,29грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська деревня» (84102, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпінського, буд. 56, ЄДРПОУ 35831283) на користь Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів» (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Лугова, буд. 1, ЄДРПОУ 36247843) суму основного боргу у розмірі 184200,00грн., 3% річних - 2450,83грн., інфляцію - 7883,04грн., пеню - 10620,29грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 4103,08грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з державного бюджету на користь Приватного підприємства «Старобільський завод продовольчих товарів» (92700, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Лугова, буд. 1, ЄДРПОУ 36247843) судовий збір у розмірі 32,66грн.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.05.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 26131/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу