Рішення

від 26.05.2014 по справі 905/2741/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.05.2014 Справа № 905/2741/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 1316,41 грн., пені - 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Давидова О.А. (за довіреністю б/н від 01.11.2013р.), Маленький О.В. (за довіреністю б/н від 01.11.2013р.);

від відповідача: Козюберда А.В. (за довіреністю № 1 від 22.05.2014р.).

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 1316,41 грн., пені - 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави нарахування 3% річних, пені та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р.; розрахунок позовних вимог; претензію-вимогу по погашення заборгованості № 71 від 11.03.2014р. та докази її надіслання; накладну № 55 від 18.12.2013р.; довіреність № 3773 від 29.11.2013р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: клопотання про надання письмових доказів б/н від 15.05.2014р.; витяг з ЄДРПОУ; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2013р. по 13.05.2014р. та докази його відправки відповідачу; рахунки № 14 від 05.07.2013р., № 70 від 28.05.2013р., № 85 від 25.11.2013р., № 34 від 10.07.2013р., № 3 від 04.06.2013р., № 112 від 30.07.2013р., № 56 від 14.06.2013р., № 57 від 07.06.2013р., № 86 від 20.06.2013р., № 5 від 02.08.2013р., № 13 від 07.08.2013р., № 24 від 10.09.2013р., № 1 від 01.10.2013р., № 21 від 07.10.2013р., № 104 від 27.11.2013р., № 11 від 27.11.2013р., № 22 від 08.10.2013р., № 112 від 27.11.2013р., № 37 від 16.12.2013р., № 113 від 27.11.2013р., № 59 від 18.12.2013р.; довіреності № 3575 від 29.05.2013р., № 3575 від 29.05.2013р., № 3623 від 02.07.2013р., № 3668/2 від 01.08.2013р., № 3702 від 12.09.2013р., № 3733 від 03.10.2013р.; акти звірки за травень 2013р., за період з 01.06.2013р. по 01.07.2013р., за період з 01.07.2013р. по 01.08.2013р., за період з 01.08.2013р. по 01.09.2013р., за період з 01.09.2013р. по 01.10.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р. накладні № 74 від 29.05.2013р., № 55 від 18.06.2013р., № 5 від 05.06.2013р., № 80 від 21.06.2013р., № 98 від 26.06.2013р., № 5 від 03.07.2013р., № 24 від 05.07.2013р., № 30 від 10.07.2013р., № 99 від 30.07.2013р., № 76 від 25.07.2013р., № 27 від 08.02.2013р., № 11 від 02.08.2013р., № 60 від 16.09.2013р., № 50 від 13.09.2013р., № 28 від 04.10.2013р., № 41 від 08.10.2013р., № 47 від 08.10.2013р., № 152 від 29.11.2013р., № 151 від 29.11.2013р., № 153 від 29.11.2013р., № 49 від 18.12.2013р., № 38 від 12.12.2013р., № 41 від 13.12.2013р.; банківські виписки від 27.05.2013р., від 06.06.2013р., від 12.06.2013р., від 20.06.2013р., від 21.06.2013р., від 01.07.2013р., від 10.07.2013р., від 15.07.2013р., від 31.07.2013р., від 07.08.2013р., від 21.10.2013р., від 02.10.2013р., від 11.09.2013р., від 17.12.2013р., від 12.12.2013р., від 09.12.2013р., від 27.11.2013р., від 28.11.2013р.

26.05.2014р. від позивача надійшла заява б/н від 23.05.2014р. про зменшення позовних вимог, у якій останній, у зв'язку з оплатою відповідачем боргу, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн. Також надав: банківську виписку від 22.05.2014р.

Відповідач у судове засідання 27.05.2014р. з'явився, до канцедярії суду надав: підписаний акт звірки за період з 01.05.2014р. по 23.05.2014р.; платіжне доручення № 742 від 22.05.2014р.; правоустановчі документи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 62/05-к (а.с. 7-9) (далі - договір), згідно п. 1.1. якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця, а покупець в сою чергу в порядку та на умовах визначених цим договором зобов'язався прийняти від продавця та оплатити наступний товар: продукція виробничого характеру - сипкі будівельні матеріали: шлаки, щебінь, пісок і т.д. (далі - товар).

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення, асортимент, номенклатура, кількість, якість, одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами у відповідних специфікаціях або накладних (видаткових/товарно-транспортних) або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Загальна ціна (вартість) товару за цим договором самостійно встановлюється продавцем, і є загальною складеною сумою усіх сум, що визначаються у специфікаціях або накладних або додаткових угодах до цього договору чи/або рахунках-фактурах наданих продавцем покупцю (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору сторони дійшли згоди стосовно того, що моментом передачі продавцем певної кількості або всього товару у власність покупця, є здійснення фактичної доставки товару, що співпадає з датою підписання накладних.

За умовами п. 3.6. договору прийом-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами відповідних документів про приймання-передачу товару, зазначені у даному пункті. Так разом з кожною партією товару продавець надає покупцю наступні документи: належним чином оформлену податкову накладну зареєстровану згідно чинного законодавства України; оригінал рахунку-фактури; підписані продавцем два примірника податкових накладних для підписання їх покупцем; підписані продавцем три примірника товарно-транспортних накладних для підписання їх покупцем, якщо такі мають місце; сертифікат якості товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну товару шляхом внесення попередньої плати у розмірі 100 % від його вартості, яка визначена у специфікації чи/або письмовому рахунку продавця на банківський рахунок. У випадку невиконання покупцем обов'язку щодо внесення попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості товару, оплата вартості здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з дати підписання накладної з урахуванням суми визначеної в такій накладній, але не пізніше дати фактичної доставки товару, що передбачено п. 3.3. розділу 3 цього договору (п.п. 5.3., 5.4. договору).

За умовами п. 6.6. договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості товару продавцю у відповідності до умов цього договору, що розцінюється як неналежне виконання покупцем свого грошового зобов'язання перед продавцем, покупець сплачує подавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день просрочки виконання грошового зобов'язання.

Цей договір вважається укладеним і набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р. включно. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання у зв'язку із закінченням строку його дії, тоді строк дії договору вважається продовженим до 31.12.2014р. включно (п. 9.1. договору).

Згідно умов договору позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 59 від 18.12.2013р. на суму 1650,00грн. (а.с. 70).

18.12.2013р. на виконання умов договору купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме: пісок тн у кількості 33 т, вартістю 41,67грн., на загальну суму 1650,00грн., що підтверджується накладною № 55 від 18.12.203р. (а.с. 13). Дана накладна була підписана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 3773 від 29.11.2013р.

Довіреність № 3773 від 29.11.2013р. видана ОСОБА_4 на отримання від ТОВ "ДОНПРОМЗБУТ": граншлак у кількості 32 т; пісок 152 т; СГЩП - 22 т; щебінь фр 5-20 - 20 т (а.с. 14).

З зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, позивач звертався до останнього з претензією-вимогою № 71 від 11.03.2014р. про сплату заборгованості у розмірі 1316,41грн., яка була отримана, але залишена без задоволення (а.с. 11-12).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань - стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до договору купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р., а також пені у розмірі 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн.

26.05.2014р. від позивача надійшла заява б/н від 23.05.2014р. про зменшення позовних вимог, у якій останній зменшив позовні вимоги на суму основного боргу у розмірі 1316,41 грн., у зв'язку з оплатою відповідачем боргу, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн. Факт оплати відповідачем суми боргу підтверджується банківською випискою від 22.05.2014р. (а.с. 72) та платіжним дорученням № 742 від 22.05.2014р. (а.с. 75).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Слід зазначити, що окрім суми основного боргу 1316,41грн. позивачем заявлені до стягнення пеня у розмірі 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляція - 39,74грн., підставою виникнення та нарахування яких є саме заборгованість в сумі 1316,41грн.,

Оскільки для стягнення пені, 3% річних та інфляції необхідно встановити порушення відповідачем основного зобов'язання, тому суд розцінює дану заяву як повідомлення суду про погашення відповідачем суми основного боргу після звернення з позовною заявою до господарського суду Донецької області.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною № 55 від 18.12.2013р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначеній в накладній сумі.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язаннь кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу № 62/05-к від 28.05.2013р. за видатковою накладною № 55 від 18.12.2013р. на загальну суму 1316,41грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 742 від 22.05.2014р. (а.с. 75).

Пунктом 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сплата суми основного боргу була здійснена після звернення із розглядуваним позовом до суду, яке відбулося 22.04.2014р. (згідно з відміткою канцелярії Господарського суду Донецької області на позовній заяві) таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 4.4 Постанови Пленуму «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму основної заборгованості у розмірі 1316,42грн. в період розгляду справи по суті, то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.6. договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем вартості товару продавцю у відповідності до умов цього договору, що розцінюється як неналежне виконання покупцем свого грошового зобов'язання перед продавцем, покупець сплачує подавцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки виконання грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 54,57грн. пені, 12,44грн. 3 % річних та 39,74грн. інфляції.

Суд враховує, що умовами п.п. 5.3., 5.4. договору сторони встановили кінцевий строк оплати, а саме - 100% передплата, а у випадку невиконання покупцем обов'язку щодо внесення попередньої оплати у розмірі 100 % від вартості товару, оплата вартості здійснюється покупцем протягом 3-х банківських днів з дати підписання накладної з урахуванням суми визначеної в такій накладній. Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги за видатковою накладною № 55 від 18.12.2013р. - 24.12.2013р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені та 3% річних, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог, а саме: пені у розмірі 53,92грн. та 3% річних - 12,44грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд зазначає, що сума інфляції, за встановлений позивачем період з 24.12.2013р. по 18.04.2014р. склала 84,50грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 39,74грн.

Оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі, визначеному позивачем - 39,74грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 655, 656, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 202, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 41, 43, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 37086882) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія», м. Донецьк (ЄДРПОУ 23415376) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1316,41 грн., пені - 54,57грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляції - 39,74грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» (83059, м. Донецьк, вул. Сєченова, буд. 1, ЄДРПОУ 23415376) суми основного боргу у розмірі 1316,41 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асторія» (83059, м. Донецьк, вул. Сєченова, буд. 1, ЄДРПОУ 23415376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНПРОМЗБУТ» (83005, м. Донецьк, вул. Рєчна, 42, кв. 115, ЄДРПОУ 37086882) пеню - 53,92грн., 3 % річних - 12,44грн., інфляцію - 39,74грн., відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1826,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 0,65грн. відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.05.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 25239/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу