Рішення

від 02.06.2014 по справі 905/2694/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.06.2014 Справа № 905/2694/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Займак Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області

до відповідача: Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка», м. Горлівка Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 1638,26грн., 3 % річних - 13,99грн., інфляції - 16,56грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка», м. Горлівка Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 1638,26грн., 3 % річних - 13,99грн., інфляції - 16,56грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії з вузлами обліку (для вбудованих приміщень бюджетних організацій) № 764 від 05.11.2013р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір про постачання теплової енергії з вузлами обліку (для вбудованих приміщень бюджетних організацій) № 764 від 05.11.2013р. та додаток № 1; акт на включення опалення від 03.10.2013р.; акти перевірки та зняття показників від 15.04.20113р., від 09.10.2013р., від 21.10.2013р., від 04.11.2013р., від 04.12.2013р.; рахунки-фактури № 1627 від 18.11.2013р., № 1851 від 05.12.2013р. та докази їх надіслання; розрахунок суми боргу; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 22 від 30.09.2011р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП по теплопостачанню "Вуглик" Горліської міської ради; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №282814.

05.05.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 643 від 29.04.2014р., у якому останній не заперечував проти добровільної сплати суми боргу у розмірі 1638,26грн., заперечував проти стягнення 3% річних та інфляції та просив звільнити його від сплати судового збору.

13.05.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній підтримав позицію викладену раніше та надав правоустановчі документи.

20.05.2014р. від позивача надійшла заява № 74-1548/08 від 20.05.2014р., у якій останній відмовився від стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 13,99грн. та інфляції - 16,56грн., і просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1638,26грн.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2013р. між Комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (постачальник) та Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка» (споживач) було укладено договір постачання теплової енергії з вузлами обліку (для вбудованих приміщень бюджетних організацій) № 764 (надалі договір) (а.с. 7 - 8), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник взяв на себе обов'язок постачати споживачу теплову енергію у будівлю за адресою: вул. Горлівської дивізії, буд. 115, площею 55,2 м2, а споживач зобов'язався оплачувати поставлену теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.3. договору початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами, та встановлюється рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.1. договору).

Розрахунки за поставлену теплову енергію проводяться у грошовій формі та в іншій формі, що не протиречить дійсному законодавству України (п. 5.2. договору).

За умовами п. 5.6. споживач зобов'язаний сплатити пред'явлені остаточні рахунки протягом 3х банківських днів з моменту їх отримання.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та іншими нормативно-правовими актами України (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. цей договір набирає чинності з 05.11.2013р. та діє до 31.12.2013р.

Факт надання опалення на об'єкт підтверджується актом на включення опалення від 03.10.2013р. (а.с. 10).

Відповідно до умов зазначеного договору позивачем пред'явлено замовнику теплової енергії рахунки-фактури № 1627 від 18.11.2013р. на суму 681,90грн., № 1851 від 05.12.2013р. на суму 956,36грн. (а.с. 18), які було отримано споживачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 17, 19), проте не було сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії з вузлами обліку (для вбудованих приміщень бюджетних організацій) № 764 від 05.11.2013р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії з вузлами обліку (для вбудованих приміщень бюджетних організацій) № 764 від 05.11.2013р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків до оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки-фактури на спожиту теплову енергію були отримані останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи визнано.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

- по-перше, часткове визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

- по-друге, часткове визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с. 34) на вчинення такої процесуальної дії особою.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1638,26грн.

Окрім суми основного боргу у розмірі 1638,26грн., позивачем були заявлені 3% річних - 13,99грн. та 16,56грн. - інфляційні нарахування.

В заяві № 74-1548/08 від 20.05.2014р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 13,99грн. та інфляції - 16,56грн. (а.с. 47).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що зазначена вище заява підписана повноважним представником Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради Гаврилюк Н.В., якій на підставі довіреності № 74-2/08 від 08.01.2014р. надано таке право, відмова від позовних вимог в частині стягнення 3% річних інфляційних нарахувань не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб, тому господарський суд приймає таку відмову Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом

Щодо заяви відповідача від звільнення його від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Статтею 5 Законом України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду . Так від сплати судового збору звільняються: 1) позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин; 2) позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи; 3) позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів; 4) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; 5) особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги; 6) позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення; 6-1) позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією; 7) державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав; 8) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; 9) інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп; 10) позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 11) органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень; 12) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель; 12-1) Державне агентство резерву України - у справах, що вирішуються на підставі законодавства про державний матеріальний резерв; 13) Міністерство юстиції України - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; 14) позивачі - за подання позовів про уточнення списку виборців; 15) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 16) військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і проходять службу у військовому резерві, - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку; 17) позивачі - за подання позовів про відшкодування збитків, завданих внаслідок неповернення у строки, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, залучених до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян; 18) Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення; 19) громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації - за подання позовів, з якими вони звертаються до суду; 20) органи праці та соціального захисту населення - за подання позовів щодо призначення і виплати всіх видів державної соціальної допомоги, компенсації, виплат та доплат, установлених законодавством; 21) Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи доходів і зборів, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів; 22) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 23) позивачі - за подання позовів у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"; 24) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід також звернути увагу на те, що господарський суд відшкодовує судові витрати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок другої сторони, а не зобов'язує стоону, яка порушила зобов'язання (у даному випадку відповідача), сплатити судовий збір, оскільки обов'язок з оплати судового збору у даній справі покладений на позивача, при зверненні до суду з позовною заявою, що передбачено ст. 57 Господарського процесуального кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає за можливе звільнити відповідача від сплати судового збору.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 509, 526, 530, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, п. 4 ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради, м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 30500344) до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка», м. Горлівка Донецької області (ЄДРПОУ 38023548) про стягнення суми боргу у розмірі 1638,26грн., 3 % річних - 13,99грн., інфляції - 16,56грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частинні стягнення з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка» (84618, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Медична, буд. 15, ЄДРПОУ 38023548) 3 % річних у розмірі 13,99грн., інфляції - 16,56грн.

3. Стягнути з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Горлівка» (84618, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Медична, буд. 15, ЄДРПОУ 38023548) на користь Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» Горлівської міської ради (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ушева, буд. 1, ЄДРПОУ 30500344) суму боргу у розмірі 1638,26грн., судовий збір у розмірі 1793,55грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 24648/14

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО, 1 - позивачу, 1 - відповідачу