Рішення

від 02.06.2014 по справі 922/1833/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 922/1833/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробний центр "Техноцентр" про стягнення 232000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Плесюк Н.С., за довіреністю № 01юр/601 від 05.02.2014 року;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр "ГНЦЛС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "Техноцентр" про стягнення 232000,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг № 1 від 03.03.2014 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02 червня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 26.05.2014 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 17407), в якому відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає про неможливість сплатити заборгованість, у зв`язку з фінансовими труднощами. Також у своєму відзиві, відповідач просить суд розглядати справу без участі представника відповідача.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.06.2014 року представник позивача надав правове обґрунтування правових вимог разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 02.06.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2014 року не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Присутній в судовому засіданні 02 червня 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 травня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

03.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "Техноцентр" (відповідач) було укладено договір про надання маркетингових послуг № 1, у відповідності до умов якого, позивач бере на себе зобов`язання надати відповідачу маркетингові послуги з вивчення ринку та проведення дослідження на тему : "Світовий ринок дезінфікуючих засобів" (надалі - послуги), а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити позивачу зазначені послуги на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата послуг позивача по виконанню умов цього договору, проводиться відповідачем на підставі підписаних актів приймання - передачі робіт (надання послуг). Найменування і вартість наданих послуг вказується в акті, період підписання яких встановлюється за домовленістю сторін. Акт з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, є невід`ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата послуг позивача проводиться відповідачем в національній валюті України, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі робіт (надання послуг).

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов, укладеного між сторонами договору, позивачем було надано відповідачу послуги з проведення дослідження продукту та аналізу ринку на тему: "Світовий ринок дезінфікуючих засобів", що підтверджується актом приймання - передачі робіт (надання послуг) від 31.03.2014 року на суму 232000,00 грн. (а.с. 12), який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити надані позивачем послуги, в строк, вказаний в п. 2.3. договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 232000,00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач у своєму відзиві не заперечує проти існування заборгованості перед позивачем в сумі 232000,00 грн. за договором № 1 від 03.03.2014 року, однак у зв`язку із виниклими у товариства фінансово - господарськими труднощами у відповідача відсутня спроможність для погашення зазначеної заборгованості.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання маркетингових послуг № 1 від 03.03.2014 року у розмірі 232000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробничий центр "Техноцентр" (62482, Харківська область, с. Комуніст, вул. Докучаєва, 2-А, р/р 26007962507360 в ПАТ ПУМБ, м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 36922423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний завод "ГНЦЛС" (61057, м. Харків, вул. Воробйова, 8, р/р 26005962505353 в ПАО ПУМБ, м. Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 33338513) 232000,00 грн. суми заборгованості та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1833/14