Рішення

від 02.06.2014 по справі 922/1471/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р.Справа № 922/1471/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Альянс", м. Зміїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайд ВС Групп", м. Харків про стягнення 64528,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Браславська О.А., за довіреністю від 19.05.2014 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Альянс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсайд ВС Групп" про стягнення 64528,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу № 10/07-2 від 10.07.2013 року щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 19 травня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 19.05.2014 року від представника позивача надійшов супровідний лист (вх. № 16270) із документами для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 02.06.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.06.2014 року представник позивача надав письмові пояснення по справі (вх. № 18300).

Представник позивача в судовому засіданні 02.06.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2014 року не з`явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року та ухвали суду від 19.05.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, ухвала суду про порушення провадження у справі від 15.04.2014 року повернулась до канцелярії суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв`язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача та третьої особи за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

10.07.2013 року між Фермерським господарством «Альянс» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інсайд ВС Групп» (відповідач) було укладено договір купівлі - продажу № 10/07-2, у відповідності до умов якого позивач зобов`язується передати у власність товар, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна кількість товару: згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.3 договору датою відвантаження товару вважається дата виписки видаткової накладної на кожну партію товару.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість за одну тонну товару складає: згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється на розрахунковий рахунок позивача, протягом 7 банківських днів.

На виконання умов вказаного договору позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 88876,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 15 від 10.07.2013 року на суму 49348,80 грн. та видатковою накладною № 44 від 26.07.2013 року на суму 39528,00 грн. (а.с. 33-34).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення п.3.2. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати товару в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 24348,80 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 35-37).

Відповідачем було направлено позивачу гарантійний лист (а.с. 18), в якому відповідач визнає заборгованість за договором купівлі - продажу № 10/07-2 від 10.07.2013 року в сумі 64528,00 грн. та гарантує погасити борг в строк до 25.11.2013 року.

Крім того, заборгованість відповідача підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2013 року по 19.11.2013 року (а.с. 17), який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 13.01.2014 року була направлена на адресу відповідача претензія за вих. № 1 (а.с. 19) про сплату заборгованості в сумі 64528,00 грн., яка була отримана відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).

Відповідач відповіді на претензію не надав, борг перед позивачем в сумі 64528,00 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічених накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 64528,00 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 526, 655 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інсайд ВС Групп» (61121, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 128-а, кв. 88, р/р 26004000132329 в АТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 37656772) на користь Фермерського господарства «Альянс» (63401, Харківська область, м. Зміїв, вул. Харківська, 86-а, р/р 26008010094706 в АТ «УкрСиббак», м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31374476) 64528,00 грн. суми заборгованості та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/1471/14