Рішення

від 22.05.2014 по справі 910/24773/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24773/13 22.05.14

За позовомЗаступника прокурора міста Києва до 1. Київської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача: 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський" 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідачів: 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" провизнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права Головуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача:Давиденко О.В. від відповідача 1:не з'явився від відповідача 2:не з'явився від відповідача 3:не з'явився від відповідача 4:Пасічніченко Д.О. від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:Кадієвський І.І. від третьої особи 3:не з'явився від третьої особи 4:не з'явився

Обставини справи:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" (надалі - "ОКЖК "Текстильник"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" (надалі - "ТОВ "Об'єднання забудовників"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" (надалі - "ТОВ "Чарівне містечко") про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Київської міської ради №348/3182 від 01.10.2007 р. неправомірно, за твердженням прокурора, було передано Обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" у власність для житлової забудови земельну ділянку площею 92,82 га (в тому числі ділянку №1 площею 5,99 га), розташовану за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для визнання вказаного рішення недійсним.

Оскільки рішення про передачу земельної ділянки є таким, що прийнято з порушенням положень законодавства, то, за твердженням прокурора, подальша передача частини спірної земельної ділянки (площею 5,99 га) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" та до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівне містечко" також є неправомірними, а тому видані відповідачу 2 та відповідачу 4 державні акти про право власності на відповідну земельну ділянку підлягають визнанню недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/24773/13, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю агрокомбінат "Хотівський", Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розгляд справи призначено на 23.01.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. частково задоволено заяву заступника прокурора міста Києва та накладено арешт на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, заборонено Реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію речових прав та обтяжень на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та третьої особи 1, невиконанням ними вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 13.02.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" (надалі - "ТОВ "Кредитбуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" (надалі - "ТОВ "Брокбуд"), розгляд справи відкладено до 19.02.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відрядженні справу №910/24773/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. суддею Босим В.П. прийнято до свого провадження справу №910/24773/13 та призначено її до розгляду на 13.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу №910/24773/13 передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку із його поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. суддею Бойком Р.В. прийнято до свого провадження справу №910/24773/13.

03.03.2014 р. через канцелярію суду представником відповідача 4 було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на: пропущення прокурором строку позовної давності; те, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані ст.ст. 133, 134, 137 Житлового кодексу УРСР та норми Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 р.; те, що на момент вчинення спірних правочинів щодо внесення земельної ділянки до статутних капіталів ТОВ "Об'єднання забудовників" та ТОВ "Чарівне містечко" така земельна ділянка перебувала в приватній власності, а тому твердження прокуратури про порушення прав держави є безпідставним; вимога про визнання відсутнім прав власності не відповідає визначеним законодавствам способам захисту порушених прав і інтересів.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 13.03.2014 р. та від 31.03.2014 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів №1-3 розгляд справи відкладався до 31.03.2014 р. та 14.04.2014 р. відповідно.

14.04.2014 р. через канцелярію суду прокурором було подано пояснення на відзив відповідача 4 за змістом якого вказував, що в силу положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" на день звернення з даним позовом до суду відповідний строк позовної давності не сплив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. розгляд справи №910/24773/13 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. для колегіального розгляду справи №910/24773/13 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Баранов Д.О., Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. колегією суддів прийнято до свого провадження справу №910/24773/13 та призначено її розгляд на 05.05.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. для колегіального розгляду справи №910/24773/13 визначено наступний склад суду: суддя Бойко Р.В. (головуючий), судді: Босий В.П., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. колегією суддів прийнято до свого провадження справу №910/24773/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. у зв'язку із неявкою прокурора, представників відповідачів 1-3 та третіх осіб 1, 3, 4 розгляд справи відкладено до 22.05.2014 р.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги з викладених у позові підстав підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача 4 в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судове засідання представник третьої особи 2 з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Відповідачі 1-3, треті особи 1, 3, 4, повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, що підтверджується відтиском печатки відділу діловодства суду на зворотній стороні ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Місцезнаходження відповідачів 1-3 за адресами: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, офіс 131; 02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26, відповідно, на які було відправлено ухвали суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі 1-3 повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час і місце судового засідання відповідачі 1-3, треті особи 1, 3, 4 були належним чином повідомлені, то на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, а необхідність у відкладенні її розгляду відсутня.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва" (надалі - "Рішення") вирішено: затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 р. №370/1804, зміни цільового призначення сільськогосподарських земель під малоповерхову житлову забудову обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" на вул. Академіка Заболотного у Голосіївського районі м. Києва; внести зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. №370/1804, а саме: територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, перевести за функціональним призначенням до зони малоповерхової житлової забудови; внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2020 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. №806/3381, в частині переведення території, визначеної містобудівним обґрунтуванням, до території зелених насаджень обмеженого користування та спеціального призначення; віднести земельні ділянки загальною площею 90,02 га до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення; затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва; передати обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 98,01 га на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 р. №117/990 "Про оформлення права користування земельними ділянками", право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 р. №79-8-00247, площею 90,02 га (лист-згода сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський" від 18.06.2007 р. №229), та міських земель, не наданих у власність чи користування, площею 7,99 га, з них: площею 92,82 (ділянка № 1 - площею 5,99 га, ділянка № 2 - площею 72,52 га, ділянка № 3 - площею 14,31 га) - у власність для житлової забудови; площею 5,19 (ділянка № 4) - в довгострокову оренду на 49 років для рекреаційних цілей та благоустрою території.

На підставі вказаного Рішення 08.01.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ОКЖК "Текстильник" в т.ч. державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294 відповідно до якого ОКЖК "Текстильник" є власником земельної ділянки площею 5,9911 га, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва.

07.02.2008 р. ОКЖК "Текстильник" було внесено спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ "Об'єднання забудовників" в якості частки засновника, у зв'язку з чим 14.06.2010 р. останньому було видано відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку.

В подальшому 27.07.2010 р. ТОВ "Об'єднання забудовників" було передано спірну земельну ділянку до статутного фонду ТОВ "Чарівне містечко", що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Чарівне містечко" №2 від 27.07.2010 р.

На підставі вказаного протоколу 08.09.2010 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було видано ТОВ "Чарівне містечко" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, відповідного до якого ТОВ "Чарівне містечко" є власником спірної земельної ділянки.

Спір у справі стосується законності вибуття спірної земельної ділянки із власності територіальної громади міста Києва, а саме, прокурор вказує на незаконність рішення відповідача 1 про передачу відповідачу 2 у власність такої земельної ділянки, що має своїм наслідком незаконність її подальшої передачі відповідачам 3, 4, у зв'язку з чим вказує на наявність правових підстав для скасування відповідного рішення, актів на право власності такою земельною ділянкою та визнання відсутнім у відповідачів 2-4 права власності на неї.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Положеннями статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

З огляду на викладені норми вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу спірна земельна ділянка до прийняття оскаржуваного Рішення перебувала у власності територіальної громади міста Києва та була безоплатно передана у власність відповідача 2 на підставі положень ст. 41 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статтею 6 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, чинній на момент прийняття Рішення) встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Згідно статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до п. 2.1.1 статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Текстильник" (протокол №1 від 07.06.2007 р.), зареєстрованого державним реєстратором 08.06.2007 р., метою створення кооперативу є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту; наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Тобто, згідно з наведеними у положеннях статуту ОКЖК "Текстильник" метою створення та основними завданнями, а також, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" за напрямом своєї діяльності ОКЖК "Текстильник" відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив".

Частиною 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

За змістом п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Із п. 4.2 статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого установчими зборами засновників ОКЖК "Текстильник" (протокол №1 від 07.06.2007 р.), зареєстрованого державним реєстратором 08.06.2007 р., вбачається, що на момент прийняття Рішення його членами (засновниками) були чотири громадянина, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

При цьому, доказів перебування вказаних осіб на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, матеріали справи не містять, а листами Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 10.02.2011 р. №24-47/2, від 28.02.2011 р. №24-91/2 підтверджується, що такі особи на обліку потребуючих поліпшення житлових умов не перебували.

Таким чином, ОКЖК "Текстильник" було створено з порушеннями ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, п. 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, адже його засновниками були лише чотири громадянина, що не перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

В подальшому при державній реєстрації нової редакції статуту ОКЖК "Текстильник", затвердженого загальними зборами членів ОКЖК "Текстильник" (протокол №4 від 30.01.2008 р.) вказані порушення усунуто не було.

Наведені обставини свідчать, що ОКЖК "Текстильник" не було створено як житлово-будівельний кооператив в розумінні Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186, що свідчить про відсутність у нього правових підстав на безоплатне отримання у власність спірної земельної земельних в порядку, визначеному ст. 41 Земельного кодексу України.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідно до містобудівного обґрунтування, яке міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК "Текстильник", на відведених кооперативу згідно Рішення земельних ділянках (загальною площею 98,01 га) планувалася забудова 236 малоповерхових будинків котеджного типу, що не відповідає визначеній меті створення ОКЖК "Текстильник", якою є забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, адже необхідність поліпшення житлових умов лише чотирьох осіб (засновників кооперативу) та членів їх сімей за рахунок будівництва 236 малоповерхових будинків котеджного типу свідчить про недотримання принципів рівності у земельних відносинах.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами, викладеними у позові, щодо невідповідності вимогам чинного законодавства підстав набуття земельних ділянок житлово-будівельними кооперативами при прийняті оскаржуваного рішення Київської міської ради згідно ст. 41 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. №348/3182 не відповідає вимогам чинного законодавства, що згідно з ч. 2 ст. 144 Конституції України, ч. 3 ст. 152, ст. 155 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку, а тому вимога прокурора в наведеній частині є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент видачі оскаржуваних актів) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи, що державний акт на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ №006294) було видано ОКЖК "Текстильник" на підставі Рішення, то встановлення судом його невідповідності вимогам чинного на момент прийняття законодавства України свідчить про відсутність правових підстав для видання відповідачу 2 відповідного акту на право власності на землю, а тому вимога прокурора про визнання недійсними такого акту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Наведене в силу положень ч. 1 ст. 316, ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України свідчить про відсутність у відповідача 2 права на розпорядження спірною земельною ділянкою (в т.ч. шляхом передання її у статутний капітал іншої юридичної особи), а відтак, враховуючи, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, то з огляду на незаконність Рішення та відсутність у відповідача 2 прав власника спірної земельної ділянки оформлення права власності згідно державних актів, виданих відповідачам 3, 4, у зв'язку із внесенням спірної земельної ділянки до їх статутних фондів відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на спірну земельну ділянку (серії ЯЖ №011932), виданого ТОВ "Чарівне містечко", є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що підстави вважати відповідачів 3, 4 добросовісними набувачами спірної земельної ділянки відсутні, оскільки останніми не надано доказів на підтвердження того, що вони не могли бути обізнані із фактом незаконного безоплатного передання спірної земельної ділянки у власність відповідача 2, зокрема, з Рішенням та статутом ОКЖК "Текстильник".

Підстави вважати, що кооператив обґрунтовано очікував на набуття у власність земельної ділянки площею 98,01 га в контексті ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутні, адже ні останній, ні його чотири учасника не вчинили жодних адекватних та співрозмірних дій для очікування набуття у власність такого майна, вартість якого згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України перевищує мільйон доларів США. Більш того, останні були обізнані із положеннями законодавства, що регулює відносини в сфері житлових кооперативів та відчуження землі. Відсутні підстави для поширення положень наведеної статті і на наступних набувачів, оскільки вони не використали свого рівноцінного майна для набуття у власність спірної земельної ділянки одержавши її як внесок до статутного капіталу.

Положеннями абз. 4 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Визнання судом недійсними Рішення та оскаржуваних актів свідчить про відсутність правових підстав володіння відповідачами 2-4 спірною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги прокурора про визнання відсутнім у них права власності на таку земельну ділянку є правомірними та підлягають задоволенню.

Аналогічні висновки щодо відсутності правових підстав володіння земельною ділянкою, переданою на підставі ст. 41 Земельного кодексу України, у випадку встановлення іншої мети створення кооперативу, а ніж визначено наведеною нормою, містяться в остаточних постановах Вищого господарського суду України від 02.08.2011 р. у справі №22/110, від 15.11.2011 р. у справі №9/60, від 22.11.2011 р. у справі №23/63.

Твердження відповідача 4 про те, що вимога прокурора про визнання відсутніма права не відповідає встановленим способам захисту порушених прав і інтересів судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів .

В даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушених прав і інтересів шляхом визнання відсутності права власності відповідає встановленим ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України способам захисту, що не суперечить положенням ст. 152 Земельного кодексу України, а тому посилання відповідача 4 на зворотне є необґрунтованими.

Стосовно посилання відповідача 4 на пропущення прокурором строку позовної давності та заявлення про її застосування суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Із змісту наведеної норми вбачається, що цей строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено. Для кожного позивача строк обчислюється окремо.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" в Господарський процесуальний кодекс України внесені зміни, відповідно до яких право виступати позивачем надано прокурору.

Таким чином, з моменту набрання чинності вказаним законом, необхідно розмежовувати наступні випадки: 1) прокурор є позивачем; 2) позов подається прокурором в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

В першому випадку, строк позовної давності обчислюється саме для прокурора, оскільки він є особою в розумінні ст. 256 Цивільного кодексу України. В іншому випадку, строк позовної давності обчислюється для визначеного позивача, який уособлює державу в інтересах якої подано позов, а при зверненні до суду мають місце відносини представництва (діє від імені іншої особи), то для нього не здійснюється окремий відлік строків позовної давності. Такий строк обчислюється саме для особи (довірителя), права якої порушено та в інтересах якої подається прокурором позов.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури", яким надано право прокурорам виступати позивачами, а відтак і окремого обчислення строку позовної давності, набрав чинності 01.12.2012 р.

Оскільки з 01.12.2012 р. у прокурора в силу прийняття закону виникла можливість бути позивачем, то не раніше даної дати може почати обчислюватися окремий строк позовної давності саме для прокурора, який виступає позивачем.

Посилання представника відповідача 4 на справу господарського суду міста Києва №5/13 судом відхиляються, оскільки в наведеній справі позивачем була Київська міська рада, а відтак і строк позовної давності обчислювався саме для такої особи.

Таким чином, строк позовної давності позивачем (прокурором) не пропущено, а тому правові підстави для застосування наслідків, встановлених ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора міста Києва є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги заступника прокурора міста Києва задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. №348/3182 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва".

3. Визнати недійсним виданий Обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Текстильник" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №006294, зареєстрований 08.01.2008 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00201.

4. Визнати недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011932, зареєстрований 08.09.2010 р. Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00404.

5. Визнати відсутнім у Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" право власності на земельну ділянку площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, що розташована на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, вартістю за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 14 848 042,69 грн.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

7. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, офіс 131; ідентифікаційний код 35196479) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26; ідентифікаційний код 35734806) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" (02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26; ідентифікаційний код 37140412) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 27.05.2014 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

Ю.В. Цюкало