Рішення

від 02.06.2014 по справі 902/553/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2014 р. Справа № 902/553/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Автодім" 58003, м.Чернівці, вул.Декабристів, 16

до : Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" 21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 27

про стягнення заборгованості 70 423,29 грн. по договору № 13/004

За участю представників сторін:

позивача: Пазюк О.М. - за довіреністю;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Автодім" до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" про стягнення 70 423,29 грн. заборгованості по договору № 13/004 від 15.01.13 р., з яких: 64656,47 грн. - основного боргу, 3523,33 грн. пені, 1228,47 грн. втрат від інфляції та 1015,02 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.04.14 р. порушено провадження у справі №902/553/14 та призначено засідання на 02.06.14 р. Крім того, ухвалою суду від цієї ж дати було відхилено заяву ТОВ "СМ Автодім" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Відповідач до суду не з''явився, відзиву по справі не надав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №3013 від 08.05.14 р, яке знаходиться в матеріалах справи.

При цьому, суд враховує, що будь- яких клопотань та/або заяв від останнього не надходило.

За вказаних обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15 січня 2013 року між сторонами у справі був укладений Договір надання послуг технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів №13/004 (далі по тексту - "Договір"), відповідно до положень якого (п.1.1) Виконавець (позивач) зобов''язується виконувати ремонт та технічне обслуговування наданих Замовником (відповідачем) автомобілів, а також поставку запасних частин, а Замовник зобов''язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини.

16.01.13 р. сторони погодили протокол розбіжностей до підписаного 15.01.13 р. договору в частині підписання п.2.1. та п. 4.1.

Згідно п.2.1.договору у новій погодженій сторонами редакції роботи виконуються на підставі наряду - замовлення, які підписуються представниками сторін і є невід'ємною частиною цього договору. В замовленнях-нарядах зазначається перелік робіт, які підлягають виконанню та їх вартість, перелік та вартість необхідних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт Замовником, а також терміни виконання робіт.

02.09.2013 року було виписано наряд-замовлення № СМ-1300229, а 04.09.2013 року - наряд-замовлення № СМ-1300230, роботи по яких та заміна запчастин позивачем були виконані вчасно та без зауважень, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СМ-1300230/НЗ від 06.09.13 р. та №СМ-1300229/НЗ від 06.09.13 р. на загальну суму 64 656,47 грн.

Згідно п.4.2. вказаного договору Замовник сплачує Виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку- фактури.

Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги не виконав, у зв'язку з чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 64 656,47 грн. Наведене підтверджується відсутністю доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на зазначену суму.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав відповідачу претензію №6 від 25.02.2014 р. з проханням погасити існуючу заборгованість.

Враховуючи те, що відповідач протягом тривалого терміну борг за технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів так і не погасив, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 3523,33 грн. пені, 1228,47 грн. втрат від інфляції та 1015,02 грн. 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №13/004 від 15.01.2013 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, позов відповідачем не спростовано та обставини спору знайшли своє відображення в матеріалах справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 64656,47 грн. заборгованості за надані послуги технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 3523,33 грн. пені за період з 12.09.13 р. по 11.02.14 р., 1228,47 грн. втрат від інфляції за період з 12.09.13 р. по 21.03.14 р. та 1015,02 грн. 3% річних за період з 12.09.13 р. по 21.03.14 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.2. договору сторони визначили, що за прострочення оплати Замовник сплачує окрім відшкодування фактично завданих збитків пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних, інфляційних втрат не виявлено помилок в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 27, код 03449841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМ Автодім" (58003, м.Чернівці, вул.Декабристів, 16, код ЄДРПОУ 33465952) 64 656,47 грн. - основного боргу, 3 523,33 грн. пені, 1 228,47 грн. втрат від інфляції, 1 015,02 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. витрат на оплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати згідно переліку.

Повне рішення складено 05 червня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 58003, м.Чернівці, вул.Декабристів, 16

3 - відповідачу 21036, м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 27